Спочатку:
На сторінку книги
Палуба “Звабливої Ящірки” була чисто вимита. Взагалі на флагмані пірати… тобто, нині вже бійці Темних Військово-Морських Сил, завжди намагались дотримуватись порядку, але сьогодні був особливий день. Капітан Дуріель навіть пов’язав чисту бандану, а на обличчі боцмана не було жодних слідів похмілля чи прагнення викликати Едіка.
Весь екіпаж вишикувався у лаву на шкафуті. Принаймні, суворі морські вовки старанно робили вигляд, що вишикувались. Поставити їх за зростом так і не вдалося – що капітанські запотиличники, що боцманські підсрачники тут були безсилі. Тому поруч з довготелесим ельфом стояв у півтора рази нижчий за нього гоблін, а схожий за габаритами на бочку гном – поруч з худорлявим людським чоловіком.
Вдягнені та озброєні корсари, як завжди, були за принципом “що вхопив, то моє”. Єдиний однострій та екіпірування для регулярного флоту ще просто не встигли зробити.
Адмірал Зон-Джин, постукуючи пальцями по ефесу шпаги, походжав перед строєм, міряючи підлеглих чіпким поглядом. Чіпким та дуже невдоволеним.
– Рівняйсь! – гаркнув троль. – Струнко! Я сказав “струнко”, тупі личинки кракена! Команда “струнко” означає, що ви маєте дивитись прямо перед собою, якір вам в гузно! А ну ще раз… Струнко! Ну, вже хоч щось. Але все ще паскудно! Рівняйсь! Струнко! Шаблі на калавур!
Моряки оголили зброю – безладно, врізнобій, чіпляючись клинками. Один взагалі мало сусіда не зарубав.
– Так, – з усіх сил намагаючись зберігати спокій, промовив Зон-Джин. – Слухайте сюди, плоди невдалого шлюбу гієни й риби-смердючки. За кілька місяців відбудеться парад Об’єднаних Збройних Сил Темряви у Смертограді! І ми маємо виглядати там не гірше за всіх отих сухопутних щурів! Вам все ясно, ДУРБЕЦАЛИ?!
– Так! Звісно! Так точно, адмірале! Ясно, як білий день! – невпопад відповів стрій.
– Морського чорта ноги в рот мені… – похитав головою троль. – Капітане Дуріель!
– Так, адмірале?
– Ганяти цих [цензура] по стройовій підготовці, поки в них ряжанка з одного місця не потече. А як потече – ганяти ще! Все ясно?
– Ай-ай, адмірале! – кривозубо посміхнувся ельф.
– Курс на узбережжя. Мені потрібно до столиці…
Далі буде...
