Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Кетрін стояла перед величезним особняком у неоготичному стилі, і її серце калатало так сильно, що, здавалося, вона чула його стукіт у вухах.

Це точно та адреса? — подумала вона, дивлячись на високі вікна, з яких лилося тепле світло.

Вона глибоко вдихнула й натиснула на дзвінок.

Двері відчинилися майже одразу.

На порозі стояла жінка, яка була настільки красивою, що Кетрін на мить забула, як дихати.

— Кетрін? — запитала вона з легким акцентом, який звучав як щось середнє між французьким та італійським. — Я — Ізабелла. Заходь, будь ласка.

Ізабелла була високою, з довгим чорним волоссям, яке спадало хвилями до талії. Її шкіра була блідою, а очі — темними, глибокими, із золотистими іскрами. На ній була червона сукня, яка підкреслювала кожен вигин її тіла.

Кетрін проковтнула слину.

— Дякую, — сказала вона, переступаючи поріг.

Вона увійшла до холу, який був розкішно обставлений: старовинні меблі, кришталеві люстри, картини на стінах. Це було схоже на музей, але з дуже затишною атмосферою.

— Даміане! — покликала Ізабелла. — Наша гостя прийшла.

Із сусідньої кімнати вийшов чоловік.

Він був високим, із темним, трохи скуйовдженим волоссям і пронизливими сірими очима. На ньому була біла сорочка з розстебнутим коміром, і він мав такий вигляд, ніби щойно повернувся з якоїсь важливої зустрічі.

— Кетрін, — промовив він глибоким, мелодійним голосом. — Я — Даміан. Радий познайомитися з тобою.

Він підійшов до неї й узяв її руку, підносячи до губ. Його дотик був прохолодним, але не неприємним.

Кетрін відчула, як мурашки пробігли по її шкірі.

— Я теж рада познайомитися, — сказала вона, намагаючись не показувати, наскільки сильно нервує.

Ізабелла посміхнулася.

— Ходімо, ми приготували для тебе вечір. Ти, мабуть, голодна.

Кетрін підняла брову.

— Ви готуєте? — запитала вона.

Даміан та Ізабелла переглянулися й посміхнулися.

— Ми намагаємося, — відповів Даміан. — Хоча, чесно кажучи, ми не їмо звичайної їжі.

Кетрін зупинилася.

— Що ви маєте на увазі?

Ізабелла підійшла до неї й поклала руку на її плече. Її дотик був ніжним, але прохолодним.

— Кетрін, — промовила вона. — Ми повинні тобі дещо розповісти. Це може здатися неймовірним, але... ми не зовсім люди.

Кетрін нахмурилася.

— Ви хочете сказати, що ви... вампіри?

Даміан та Ізабелла знову переглянулися.

— Так, — відповів Даміан. — Ми вампіри. Ми живемо вже понад три століття.

Кетрін відчула, як її серце забилося швидше. Але замість страху вона відчула... збудження.

— І ви запросили мене сюди, щоб... — Вона не закінчила фразу.

Ізабелла посміхнулася.

— Ми шукали третю учасницю для наших ігор, — сказала вона. — Але коли ми побачили твою анкету, то відчули, що ти особлива. Твоя енергія... Вона притягує.

Кетрін відчула, як тепло розливається її тілом.

— І що це за ігри? — запитала вона, і її голос прозвучав хрипко.

Даміан підійшов ближче й поклав руки їй на талію.

— Ігри, у яких ми досліджуємо межі задоволення, — прошепотів він їй на вухо. — Ігри, у яких ми п'ємо кров, але ніколи не переходимо межу.

Кетрін відчула, як її коліна слабшають.

— Я... я не знаю, чи готова до цього, — сказала вона.

Ізабелла взяла її за руку.

— Тобі не потрібно бути готовою, — сказала вона. — Тобі потрібно лише довіритися нам.

Кетрін подивилася в її темні очі й відчула, як її страх поступово зникає.

— Добре, — сказала вона. — Я спробую.


Кріс Морі
Кров і Пристрасть

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!