Раді Вас бачити!

Це був звичний неочікуваний візит з метою перевірки студентів на вживання заборонених у гуртожитку речовин: починаючи з тютюну і закінчуючи будь-яким видом психотропних речовин.

Звісно, я орієнтовно знав, де вона живе і обрав перевіряти саме ту частину гуртожитку, де перебувала дівчина. Швидко обійшовши всі поверхи і виписавши словесні догани кільком студентам та конфіскувавши декілька цікавих речей, я нарешті мав змогу потрапити на той поверх, який свідомо залишив на десерт. Схоже на те, що всі вже були попереджені, та порозходитися по своїм кімнатам не встигли. Але майстерно намагалися вдавати, що вони ще 5 хв тому не палили і точно нічого міцнішого за чай не випивали! Так, звісно, я вірив. Вірив в те, що десятеро студентів зібралися в одній прокуреній кімнаті, щоб пограти в карти і попити чаю. Зробивши вигляд, що вони мене «провели» я вирушив далі. На її секцію. Через кілька хвилин після того, як за мною зачинилися двері 438-ї кімнати я вловив тихеньку музику – свято продовжилося. Але мене це не хвилювало. Я хотів уже нарешті побачити теплі карі очі, які сполохано, але доброзичливо заглянуть мені в душу. Натомість мене зустріла тиша на її секції. Мабуть нікого немає, - розчаровано думав я і хотів було вже йти на вихід, аж тут почув як в туалеті зливається вода і слідом хтось щось бурмоче. Я спинився.

Двері відчинилися і буквально виплюнули в мої oбійми нетверезу Руту? Я що марю? 

- Ой перепрошую я зачепилася за щось, - голос нормальний наче. Але коли вона підняла на мене голову все стало зрозуміло - розпашіле обличчя, злегка розширені зіниці. Вона під чимось!

- О боже! Я знову сплю і ви мені снитеся! - вигукнула дівчина відпихуючись від мене, вибираючись з обіймів, в якій я її зловив хвилину тому. 

- Руто, ви не спите! З вами все гаразд? - схвильовано поцікавився я. - Давайте зайдемо в кімнату і ви присядете!

- Ні, дякую, все гаразд. Мені злегка спекотно, але я вмилася і полегшало. Вибачте, що ви мене побачили в такому вигляді! - вона швидко відчинила двері кімнати, прошмигнула туди і завагалася дивлячись мені в очі, - Хочете зайти? - все ж здалася чи то вихованості, чи то ще чомусь.

- Так, мені взагалі-то треба перевірити вашу кімнату на рахунок всіх електричних приладів. Чи немає заборонених? – нічого, що я брехав, я мав якось зачепитися, щоб поспостерігати за станом Рути і водночас щоб не викликати підозри.

- Ой, то це перевірка? - схоже нервові зв'язки дівчини підгальмовували не встигаючи передавати потрібну інформацію.

- Так, Руто, це перевірка, - я зайшов до кімнати і зачинив двері на замок. Що ж - здійснилося моє найбільше бажання, шкода що в такому контексті.

- Звісно перевіряйте у мене нічого немає, а в сусідки... не знаю її кілька днів немає. Вона здається на лікарняному.

Рута спробувала акуратно сісти на ліжко, але промахнулася і впала на нього і тяжко зітхнувши навіть не спробувала піднятися. 

Я робив вигляд, що щось перевіряю, а сам жадібно вловлював кожен її видих, кожен порух тіла. Я знав, що так не можна і що мені потрібно негайно забиратися звідси, але не міг себе пересилувати, аргументуючи це тим, що раптом їй стане погано і я маю бути поруч. Але минулого вже хвилин п'ять і погано ставало тут тільки мені. Рута лежала на ліжку, звісивши ноги. Сьогодні на ній була легенька жовта сукня до коліна на гудзиках на ногах капці, які сповзли в момент падіння на ліжко. Поводилася дівчина вкрай небезпечно. Складалося враження, що можливо вона забула, що я теж перебуваю в кімнаті, оскільки її долоні спочатку потирала шию, а потім спустилися до горловини сукні і почали розстібувати ґудзики. Поки їх було розстебнуто лише три, але цього вистачило, щоб мигцем побачити краї її мереживного бюстгальтера. Я миттю відвернувся. Це мене отверезило. Я спробував зметикувати як в таких ситуаціях приводять до тями людей? Дати попити води чи просто почекати? Знайшовши бутель з водою і наливши його в чашку із совами я спробував вмовити випити цю воду.

- Руто? Руто! Ти мене чуєш? - дівчина припіднялася на ліктях і розфокусовано глянула в мій бік. - Ось випий води, тримай, - вона обережно взяла чашку з моїх рук і довше дозволеного затримала своїй долоні на моїх і здається захотіла щось сказати, але спрага пересилила. 

Я дивився як маленькими ковтками вода зникає в горлі дівчини, а сама вона мружиться від задоволення. Якась частина все ж покидає краї ємності і стікає в єдине доступне місце, куди я намагався останні кілька хвилин не дивитися. Не вийшло. Це було мабуть чи не найсексуальніше, що мені доводилося бачити: краплини води повільно стікають грудиною, торуючи собі шлях все нижче і нижче - туди, де починається той ніжно-синій бюстгальтер, який все ще ховається від моїх очей чи ховався принаймні до сих пір, поки Рута різко зі стукотом не поставила чашку на тумбочку і не продовжила свої махінації по розстібуванню сукні.

- Руто, - я ледь встиг перехопити її руки. - Що ти робиш?!

- Мені спекотно, я вся палаю, може в мене температура?

Я торкнувся її чола - ні, температури не було. Це лише такий дивний ефект від того, що вона вживала.

- Руто, подивися на мене, - вона повернула обличчя і я знову заглянув у її магнетичні очі.

- Ви такий гарний, Алане Денисовичу, - прошепотіла дівчина, не зрозуміло чому ковзаючи поглядом по моїм губам. - Вам же однозначно казали, що з біса гарний.

- Руто, - я спробував знову привернути її увагу і змусити говорити щось адекватне, - подивися на мене Руто! Скажи, що ти сьогодні вживала? Я маю хвилюватися? - те що вона щойно сказала, звісно, десь зафіксувалася на підкірці, але ж це не насправді, це ж лише дія якоїсь речовини.

- А мені сьогодні дали спробувати... тільки ти ж нікому не скажеш? Ні, стоп, ти ж викладач, я не можу тобі розповісти!

- Руто, я даю слово, що нікому не скажу і жодних для тебе наслідків не буде! - я все ще тримав її руки, але навіть без їх допомоги вона примудрилася так вовтузитися на ліжку, що з'являлося все більше простору для уяви.

- Добре, я тобі вірю. Ти хороший, якщо чесно - ти найкращий, - вона якось сумно усміхнулася. - Я сьогодні спробувала курити траву! Це так цікаво! Але мені здається, що ефекту від неї ніякого...

- О, повір, Рут, ефект від неї є! Давай ти зараз ляжеш і відпочинеш, а я посиджу поруч, поки тобі не покращає, - я акуратно відпустив її руки і спробував поправити сукню, щоб прикрити все що показувалося з-під неї.

І звісно мене спіткала невдача, бо Рута моментально притисла мою долоню до своїх грудей. Я такого не очікував і отетеріло завмер.

- Відчуваєш? Серце не швидко б'ється, немає тахікардії, значить все добре! - пояснила вона так свою поведінку. 

Та навіть коли дівчина ослабила свою хватку, я не забирав свою долоню назад. Не зміг. Відчував її розмірене серцебиття і тепло юного жіночого тіла, яке в моїх фантазіях було м'яким та піддатливим. Але зараз ми не в моїх фантазіях і це неприпустимо! Та навіть ця думка не примустима мене запобігти тому що сталося.