Раді Вас бачити!

Не минуло й двох хвилин, як Кейн повернувся в хол і, щось сказавши охоронцеві, пішов за Феліксом.

Той же, відчинивши свою особисту кімнату, в якій вони з Еріком частенько розважалися, і зачинивши двері, притиснув Кейна до стіни й глибоко поцілував. Невдовзі відірвавшись від солодких губ, щоб вдихнути повітря, Фелікс, відчувши приємний смак ментолу, сказав:

— Дай-но я вгадаю: ти куриш Данхілл з ментолом?

— Звідки ти знаєш?

— Я теж курю ці самі сигарети й ніколи не переплутаю.

— Ясно.

— До речі, я помилився у своїх оцінках. Я чомусь вирішив, що мені доведеться тебе дуже довго вмовляти, і радий, що це не так, бо часу зовсім немає, — сказав Фелікс, попутно розстібаючи його штани.

— У мене його теж немає, тож не базікай. Є одна річ, про яку ти маєш знати: я жодного разу не був у ролі пасива, а тільки раз чи два був активом, тому ти маєш зробити все акуратно.

— Я ж сказав тобі, що все буде в найкращому вигляді. Почекай мене пару хвилин, я зараз прийду, і ми приймемо душ разом, — мовив Фелікс.

Швидко вискочивши до цілодобової аптеки, що знаходилася в одному з приміщень мотелю, Фелікс купив усе необхідне для безпечного сексу і поспішив назад. Коли він повернувся до кімнати, Кейн сидів на ліжку повністю голий і курив.

— Нічого, що я курю тут?

— Мені здається, що навіть якщо ти когось переїдеш, але за кермом будеш голим, тебе просто зобов'язані будуть пробачити.

— Мені здається, це перебір, але я прийняв твою відповідь, — усміхнувся Кейн.

Фелікс підійшов ближче і, вставивши погляд у довгі, як у моделі чи бігуна, і такі ж сексуальні, добре накачані ноги, нахилився і провів рукою по стегну.

— Ходімо швидше в душ, мені потрібно підготувати тебе.

Утішений такою реакцією Фелікса, Кейн загасив недопалок і, піднявшись, пішов уперед. Але тільки-но він зробив крок, як скрикнув від сильного ляпанця.

— Придурок, — Кейн потер місце удару і, обернувшись, побачив усмішку Фелікса.

Фелікс же, помітивши червоний слід, промовив:

— Ого, яка у тебе чутлива шкіра. Напевно, засоси залишати на тобі не треба? Я правильно розумію?

— Буду за це вельми вдячний, — усміхнувся Кейн. — Але мою дупу можеш лапати й сильніше. Мені подобаються твої руки, вони дуже ніжні, але сильні.

— Я із задоволенням пограюся з твоєю шикарною попкою, — усміхнувся Фелікс і, ущипнувши хлопця за сідниці, обігнав його. Тут же відчинивши двері ванної, він пропустив Кейна всередину.

Швидко роздягнувшись, Фелікс із Кейном стали під душ. Після всіх гігієнічних процедур, коли Кейн був повністю готовий до першої близькості, вони вийшли з ванної й повернулися до спальні.

— Оскільки саме ти недосвідчений, то попрошу тебе стати навкарачки, — сказав Фелікс, показуючи на ліжко.

— Ти забув зробити реверанс, твоя шанобливість і манери трохи збивають з пантелику. У курилці ти був набагато розкутішим.

Фелікс розсміявся і зробив жартівливий реверанс:

— Ну, що, тепер ти задоволений? Давай швидше на ліжко, у мене не занадто багато часу.

— Я взагалі-то просто жартував, але ти так професійно робиш реверанси, що цим видовищем не можна не захопитися. Можна поцікавитися, звідки такі навички?

Фелікс схопив Кейна за руки, кинув на ліжко і, навалившись зверху та обпалюючи подихом шию, щоки й особливо губи, сказав:

— Одного разу я потрапив у масовку одного історичного фільму. А тепер ставай так, як я просив.

Фелікс опустився на коліна, готуючи Кейна до основного акту за допомогою пестощів.

— Ох, прошу, не кажи подібної херні, — вилаявся Кейн і тут же мало не прикусив собі язика, голосно застогнавши від задоволення.

За кілька годин, коли Кейн, лежачи на ліжку, вже просив Фелікса закінчувати, на що Фелікс зреагував досить дивним чином — просто дістав новий презерватив.

— Ні, досить, ти ж казав, що поспішаєш, і я, до речі, теж, — благально промовив Кейн.

— Ладно, обіцяю, це останній раз. Я зараз тебе візьму разок, і ти ляжеш спати, а я подивлюся, що там із твоєю машиною, — сказав Фелікс. І він майже не обманув. Він справді зробив це один раз, тільки річ у тім, що він не уточнив, скільки часу триватиме цей один акт.

Але оскільки він і сам утомився, то за годину Фелікс залишив Кейна в номері, а сам спустився вниз і вийшов на вулицю, щоб подивитися машину Кейна. Закінчивши з ремонтом, Фелікс повернувся в номер і, обійнявши сплячого хлопця, теж заснув.

Вранці після прощання обидва хлопці роз'їхалися в різні боки.

Буквально за двадцять хвилин дороги Фелікс зупинився біля узбіччя і, закуривши, одразу зідзвонився з вантажниками, про що вони домовилися заздалегідь. Подивившись на годинник, Фелікс трохи сильніше вдавив педаль газу в підлогу. В принципі, за часом він встигав, бо йому аж ніяк не хотілося ні занадто обігнати вантажників, ні відстати від них, але проїхатися трохи на найвищій швидкості по місту було одним із його улюблених хобі. Тож заради можливості зайвий раз зловити якомога більше кайфу Фелікс вирішив, що може собі дозволити змінити свої ж правила і приїхати до свого нового будинку трохи раніше.

Оскільки в дорозі йому довелося провести більше ніж двадцять дві години, щойно Фелікс приїхав додому і побачив, що вантажників ще немає, він поставив машину в гараж і, зайшовши в будинок, одразу впав на диван у вітальні задля економії часу. Ще за три години йому довелося встати й керувати робітниками, вказуючи, куди ставити ті чи інші речі.

Тільки в обід, коли люди зробили всю роботу і поїхали, Фелікс зміг прийняти душ і лягти спати в м'яке, зручне ліжко. Пройшовшись по будинку, Фелікс побачив, що ремонт зроблено так, як він і мріяти не міг. Ще до смерті діда, поки Фелікс жив у цьому будинку, йому подобався дизайн і меблі, але оскільки саме дідусь наполіг на ремонті, Фелікс не став із ним сперечатися.

Поки він був тут, вони разом із дизайнером обговорили основні, так би мовити, його «хотілки», бо всі інші найважливіші деталі типу: скільки потрібно розеток, тепла чи холодна підлога тощо, Фелікс залишив на дизайнера, знаючи, що сам він із цим точно не впорається. Зараз же, оглядаючи свою кімнату зі стінами кольору його улюбленого м'ятного морозива з фісташками, Фелікс усміхнувся, розглядаючи величезне панорамне вікно з видом на море.

Згадуючи, яка величезна кількість кімнат у цьому будинку, Фелікс був радий, що все ж таки відвоював право у діда робити ремонт не у всіх. Він аргументував це тим, що йому дуже вже сподобався дизайн кухні, коридору, двох спалень для гостей, більярдної, спортзалу, кількох роздягалень, кімнати з басейном, оранжереї, бібліотеки.

А також кабінету діда, в якому він точно житиме днями й ночами, тому що той знаходився на останньому четвертому поверсі й займав усе горище, звідки вид на море був ще кращим, ніж із його спальні, що була на третьому поверсі. Окрім згаданих вище кімнат, у довгому списку залишилося ще десять кімнат, призначення яких для нього так і залишилося загадкою, яку, до слова, йому зовсім не хотілося розгадувати.

Незважаючи на те, що було тільки дванадцята дня — якраз сама спека, — і всього за один кілометр від його будинку знаходився один із найбільших пляжів Лос-Анджелеса — Пляж Мангеттен, де люди розважалися на повну котушку, Фелікс вирішив ще посидіти вдома. Хоча йому дуже хотілося піти на пляж, але його шкіра і здоров'я для нього набагато важливіші, ніж бажання насолодитися плаванням.

Десь за дві години, побачивши, що якийсь чоловік опустив матрац у воду і поплив, Фелікс подумав про нього, що той явно не при собі, бо зовсім не дбав про своє майбутнє. Але хто він такий, щоб судити інших? Тому, повернувшись до роботи, Фелікс продовжив розпаковувати свої речі.

Близько п'ятої години вечора Фелікс, побачивши, що починається шторм, вирішив, що спека вже точно трохи спала. Знайшовши плавки, він вийшов на вулицю і швидко побіг до пляжу. Помітивши дуже далеко попереду дивну цятку, Фелікс вирішив, що йому точно здалося і це не може бути той чоловік на матраці. Але оскільки хвилі стали все більшими, Фелікс побіг до причалу — де був його моторний човен.

Він швидко спустив його на воду, знайшов бінокль і, подивившись у нього, зрозумів, що йому точно не здалося. Ту людину занесло не тільки за буйки, а й ледь не на середину океану.

Пізніше, дивлячись на молодого, з оливковою шкірою, хлопця, який, обхопивши себе руками за плечі, тремтів точно не від холоду, постійно переходячи з ламаної англійської на іспанську (якою Фелікс чудово володів завдяки своєму третьому вітчиму), він і сам подякував Богові за те, що вирішив поплавати, навіть незважаючи на те, що почався шторм. Хоча ніколи й не прагнув стати рятівником чийогось життя.

— Ну, все, Карлосе, заспокойся, — сказав Фелікс і простягнув йому сигарети. Він випадково знайшов пачку в бардачку і, побачивши, що це Вінстон, вирішив, що точно має хоч раз у житті піти до церкви, бо якщо це не було справжнім дивом, то що тоді ним є? Але на це запитання йому так ніхто й не відповів. Хоча не сказати, що Фелікс потребував цього.

Повернувшись додому, Фелікс хотів повести хлопця до себе, але виявилося, що вони з ним сусіди, тому Карлос одразу пішов додому, перед цим, правда, подякувавши Феліксу, напевно, всоте.

Тільки пізно ввечері, почувши дзвінок у двері, Фелікс, спустившись униз, запитав:

— Хто там?

— Феліксе, це Карлос Гонсалес. Сьогодні ти врятував мене в океані. Пам'ятаєш?

Фелікс відчинив двері:

— Як таке можна забути? Знаєш, я не щодня рятую чиєсь життя.

Помітивши в руках у Карлоса пляшку вина, він усміхнувся:

— Це на знак вдячності?

— Не зовсім. Я буду зобов'язаний тобі до гробової дошки.

— Не мели нісенітниць і проходь, ти дуже вчасно, я люблю вино, — сказав Фелікс і пропустив його всередину.