Спочатку:
На сторінку книги
— Невже кінець? — хлопчик набурмосився.
— Ну чому ж кінець? — сказала Іві. — Можливо, у цієї історії є продовження.
У бібліотеці пахло гвоздикою і свіжою м'ятою. Чашки з чаєм стояли на столі, а поряд були розкладені книжки. За вікном сяяв блідий місяць. І все навколо випромінювало тепло й затишок.
Дзвіночки на дверях тихенько задзеленчали. До теплої бібліотеки зайшов хлопець. Він тримав у руках книгу.
— Добрий день! Раді вас вітати! — Іві підвелася, рушивши до відвідувача.
Її кроки спинилися. На очах застигли сльози, які дечим нагадували ранкову росу. Іві мовчала, але серце з шаленою швидкістю рвалося назовні. Якусь мить їй здавалося, що це все сон. Та це було насправді.
— З Новим роком, Іві, — Норіель всміхнувся.
Іві незчулася, як кинулася йому в обійми. За вікном йшов сніг, замітаючи сліди. І тільки вивіски старої бібліотеки виблискували сяйвом, запрошуючи відвідувачів приєднатися до чарівної пригоди в інший світ.
