Спочатку:
На сторінку книги
Я насилу прокинулася. Надворі вже був день. Ледь розтуливши очі, я однією рукою намацала, що сплю не сама. Моя рука відчула приємний, оголений чоловічий торс. Досить приємно. "Так, спокійно, Сью, — промовила я собі, — цьому має бути пояснення". Голова розколювалася від болю.
Накинувши на себе перше, що трапило під руки, — чоловічу футболку, я пішла на кухню шукати воду, бо страшенно хотілося пити. Поки я шукала кухню і приходила до тями, я усвідомила: це не моя квартира. О диво, моє спасіння! Я знайшла кулер. Я ще ніколи так не раділа воді. Взявши склянку зі столу я наливаю в неї воду. Та залпом випила дві склянки води, набрала третю і з нею пішла назад до спальні — раптом цей чарівний (чи вже не зовсім) незнайомець захоче пити.
Я прийшла, поставила склянку на тумбу біля ліжка, а сама сіла на край ліжка, намагаючись відновити події до цього. І я поступово почала згадувати день напередодні різдва.
За день до цього.
Мій робочий день перед Різдвом. Вже немає бажання працювати, бо думками я вже повністю там — у передчутті святкового дива та довгоочікуваного відпочинку. І найголовніше — це добре відсвяткувати. А зараз на мене чекала моя зазвичай сіра та рутинна робота графічного дизайнера. Зранку зарядилася кавою, увімкнула комп'ютер, і робота закипіла. Я з головою поринула в проєкт, буквально випавши з реальності і забувши про час. Тільки-но завершивши свою роботу, я глянула на годинник: було вже 16:00. "Оце я запрацювалася," — подумала я. Я вже відчутно зголодніла, тому швидко перекусила злаковим батончиком, який дістала зі сумки. Відправила готовий проєкт керівнику.
Саме в той момент прийшло повідомлення від Ма. Ма, ви могли б подумати, що від матері, але ні, "Ма" — це моя мачуха, але вона мені як мама. Вона запрошувала мене приєднатися до родинного святкування Різдва наступного дня, саме ввечері.
Я поки що нічого не відповідала. Адже сімейні балачки за родинним столом — це завжди нудно та нецікаво. Кожного року одне й те ж: "Сью, тобі 28, коли заміж?" і тому подібне. А батько, звісно, пропонуватиме заможних женихів. Я не для цього відмовилась від його кандидатів на шлюб і стала самостійною, незалежною від грошей і впливу батька!
Ледь не забула, ці розмови на цьому не закінчаться. Він почне ставити в приклад Олену, мою названу сестру. Вона названа, тому що батько одружився з Ма, коли у неї вже була донька. Ми з нею ніколи не ладнали, вона завжди старалася робити мені все на зло. Різниця у віці у нас лише один рік: мені 28, а їй 27. Проте в нас є спільна сестра, Оля. З нею завжди легко спілкуватися, і ми завжди знаходили спільну мову, їй 20 років.
Так ось, повернімося до різдвяних балачок. Батько буде ставити Олену в приклад, яка вона гарна, слухняна донька, що вийшла за вигідного заможного кандидата. Батько, напевно, забув, що існує кохання, хоча він і каже: "Коханням ситою не будеш", але це ж його думки, а не мої.
Тому відправляю Ма повідомлення, що я нічого не обіцяю, пишу, що якщо вийде, то я загляну.
Отримую відповідь від керівника, що він приймає мій проєкт та відправляє його замовнику. Враховуючи, що я сьогодні без обіду, можу вважати, що мій робочий день офіційно завершено. Я почала збиратися додому. Та вирушила додому. Але на цьому мій вечір ще не закінчився...
