Раді Вас бачити!

Усю зворотну дорогу до будинку Богдан знову і знову прокручував у голові слова, що скаже своїй колишній дружині. Але опинившись віч-на-віч з ошуканкою, забув усі заготовки.

- Альбіно, як ти можеш пояснити це? - сунув їй під ніс копію контракту з агентством.

Вона недбало схопила папірець і з манірним виглядом почала читати, швидко пробігаючи очима документ. Горда висока красуня з розкішними грудьми відкинула копицю свiтлого волосся за плече. Її збільшені губи склалися трубочкою, висловлюючи зосередженість, а силіконове надбання почало швидко підійматися вгору в такт частому диханню.

Богдан спостерігав, як поступово змінювався вираз обличчя Альбіни, що спочатку був таким гордовитим і став тепер таким розгубленим. Він вичікувально дивився на колишню дружину, але вона мовчала, не відриваючи очей від доказів своєї провини. «Вочевидь, їй потрібно виграти час, щоб збагнути, як діяти далі» - здогадався Богдан, який встиг добре вивчити її звички за роки спільного життя. «Та просто так вона не здасться. Альбіна справжній боєць!» - підказував досвід.

Із сусідньої кімнати лунав збуджений голос Макара, який кликав батька до себе. Але батькам потрібно поговорити наодинці, вирішити життєво важливе для нього питання.

- Альбіно?

- Звідки... звідки в тебе це? - тихо запитала вона, нервово сковтнувши.

"Ну ось, змінила тактику. Зараз буде розігрувати з себе жертву. Сам Станіславський позаздрив би!" - промайнуло в голові.

- Не важливо ЗВІДКИ, важливо ЩО це?

Так само не піднімаючи очей, вона присіла в крісло й опустила голову:

- Я... я не змогла народити дитину, яку ти так хотів... Напевно, тому ти мене кинув, як браковану.... - ексдружина демонстративно схлипнула.

- Це не так. Ми розлучилися тому, що не могли більше уживатися разом, - нагадав він.

- Ні, ні! Я знаю, це через мене. Точніше, мою неповноцінність...

Богдан втомлено зітхнув:

- Послухай, припини цей цирк! Ми обидва знаємо, що ти прикидаєшся. Адже тебе ніколи по-справжньому не цікавили діти!

Але вона нібито не помічала його слів. Її голос здригнувся:

- Я так хотіла зберегти нашу сім'ю, тому знайшла спосіб дати тобі довгоочікуваного сина.

- Обдуривши мене?!

- Я зробила це заради нас!

- Альбіно! Немає ніяких нас! Є тільки ти та твоя жага до грошей!

Тут вона не витримала і вибухнула, підскочивши з місця:

- А чого ти хотів?! Щоб я й далі циганила в тебе копійки на життя?!

- Гарні копійки! - саркастично усміхнувся він. - Сума в контракті свідчить про протилежне.

- Богдане, чим ти незадоволений? - обурилася Альбіна. - Ти прекрасно знаєш, що я не можу народити тобі дитину! Я розв'язала питання в інший спосіб! У тебе син, у мене сім'я!

- Ні-ні! Ніякої сім'ї в тебе немає! І дитину я в тебе заберу!

- Ото ще! Я його законна мати!

- Не сміши! Цей документ свідчить протилежне, - він ткнув пальцем у папери.

- А свідоцтво про народження Макара стверджує, що він мій! Комар носа не підточить! Спробуй, доведи!

Богдан присів.

- Ну, по-перше, існує генетична експертиза, яка з легкістю доведе, що ти йому не біологічна мати, - спокійно повідомив він. - А по-друге, я подам до суду на агентство, яке надало тобі сумнівні послуги, тричі порушивши закон. З огляду на те, що контора співпрацювала з українськими донорами, розгориться скандал такого масштабу, що тобі в життя не відмитися від бруду, який виллється на голову! Подумай, ти цього хочеш?

Альбіна змінилася в обличчі, уявивши що її таємниця стане надбанням громадськості. Якщо це справді станеться, на її репутації можна буде поставити хрест. Красиве, безтурботне життя закінчиться раз і назавжди! Злякавшись розголосу, вона закричала:

- Забирайся! Дай мені спокій!

- То вже ні! Я не піду, доки ми не домовимося! - усміхнувся Богдан, розуміючи, що намацав її слабке місце. Він піднявся і пішов у кімнату до сина, залишивши колишню дружину з ïï думками.

Упізнавши тата, Макар зраділо вигукнув та простягнув рученята.

- Синку! - Богдан узяв його на руки і притиснув до себе, уткнувшись у кучеряву маківку. Тепер він точно знав, звідки в його сина ці руді кучерики.

Тільки зараз усвідомивши, що дитину позбавили материнської любові й турботи, серце батька стислося від болю.

Малюкові набридло сидіти на руках і він совався, намагаючись вирватися. Богдан посадив його на коліна й уважно заглянув у дитяче личко. Схожість із матір'ю була разючою! На нього дивилися зелені очі Лери. А ось брови, ніс і губи нагадували його самого. Навіть без жодних ДНК-тестів не помилишся!

Згадавши про Леру, він дістав телефон і, зробивши знімок дитини, відправив їй.

- Нехай твоя матуся побачить, як ти виріс за цей час! - звернувся він до сина.

Але повідомлення залишилося непрочитаним. Як і ті, що він відправляв напередодні. "Чому ж вона не відповідає? Може образилася, що я так раптово поїхав, і заблокувала контакт? - промайнула здогадка. - Ну нічого, це можна виправити, я вимолю прощення, коли виконаю її мрію!"

У кімнату тихо зайшла Альбіна і застала батька і сина за грою.

- Богдане? - покликала вона.

Він обернувся.

- Нам треба поговорити.

Залишивши дитину з нянею, вони усамітнилися на кухні.

Богдан сперся на підвіконня і склав на грудях руки:

- Ну? Я тебе слухаю?

- Я готова розглянути твою пропозицію! - глибоко зітхнувши почала вона.

- Що?! Мою пропозицію?! Та ти повинна благати мене, щоб правда не вилізла назовні!

Вона зважила його недовірливим поглядом:

- Ну, припустимо, розголос тобі теж не бажаний.

"Так!... Альбіна битий горобець! Її не легко переконати."

- Я зможу це пережити. А ось ти - ні!

- Зате я можу вивезти дитину за кордон і там мені буде глибоко плювати на скандали та репутацію!

- Ти, мабуть, забула, що потрібен дозвіл батька на вивезення дитини з країни? Інакше це буде вважатися викраденням.

Альбіна замовкла, не знайшовши чим крити. Але швидко схаменулася:

- Невже гадаєш, що я віддам тобі сина задарма? Він мені занадто дорого обійшовся!

Безсердечність цієї жінки дивувала все більше!

- Гаразд. Чого ж ти хочеш?

Як досвідчений торговець, вона хитро примружила очі:

- Пропонуй...

"Ех, їй би мізків трохи більше та бізнесом займатися, з такою хваткою!" - подумав Богдан, а вголос відповів:

- Ця квартира розташована в центрі й коштує чималих грошей. Я залишаю її тобі. Плюс довічне утримання.

Вона зневажливо хмикнула:

- Мало! - і теж склала руки на грудях.

Немов два ковбої на поєдинку, Богдан і Альбіна стояли один проти одного і не зводили очей із суперника.

- Я залишу тобі свій будинок у Конча-Заспі.

- Мало!

- Перепишу віллу в Іспанії...

- Мало!

- Віддам катамаран. Тобі ж так подобалися подорожі морем.

- Мало!

- Чого ж тобі треба?! Місяць із неба? - не витримав він.

Альбіна хижо розплилася в усмішці:

- Акції твоєї компанії!

"Оце так! Нахабства їй не позичати!" Забажала бізнес, який він будував своїми руками протягом багатьох років!

- Ні!

- Добре. Тоді публічний скандал і довгі суди, на яких я не з'являтимуся, щоб відтягнути час!

Альбіна завжди знала, чого хоче. І завжди домагалася. Його ровесниця, вона пройшла школу життя пліч-о-пліч із ним. Це і загартувало її, і навчило відстоювати свої інтереси. Згадалися торги під час розлучення: щоб дружина відмовилася від своєї частини акцій компанії, Богдану довелося віддати стільки, що він залишився практично ні з чим, не рахуючи бізнесу. Зате потім швидко заробив новий капітал. І ось тепер знову та сама ставка.

- Альбіно, проси все, що забажаєш, але тільки не бізнес!

Вона театрально зітхнула:

- Ну що ж... Я думала, що Макар тобі дорожчий...

"От же стерво! Вдарила нижче пояса..."

Але Богдан знав, що маючи такий козир у рукаві, його колишня дружина не відступить. Він уявив свого сина на руках у щасливої Лери та раптом зрозумів, що його щастя так близько!.. Варто лише зробити крок назустріч мрії!

- Добре. Я згоден віддати тобі акції компанії в обмін на відмову від батьківських прав!

- По руках! - моментально підхопила вона, мабуть, побоюючись, як би він не передумав.