Спочатку:
На сторінку книги
Перебуваючи в душі, Богдан почув звук мобільника.
- Навіть тут неможливо усамітнитися! Кому я там знадобився серед ночі?! - обурився він. - Нічого, почекають!
Однак телефон, що дзвонив, не вгамовувався, повторюючи виклик знову і знову.
Чоловік вилаявся і, закутавшись у рушник, вийшов із душової кабінки.
На екрані висвітився номер знайомого абонента, телефонував юрист.
- Так?
- Босе, ми знайшли дитину! Агентство вирішило зам'яти скандал і видало замовника з потрохами!
- Супер! Ви найкращі! Знімаю капелюха перед вашою майстерністю! І в якій же країні перебуває хлопчик?
- Ви не повірите, в Україні.
- О, це значно спрощує справу! - розслабився Богдан. - У нашій країні не важко буде переконати суд на користь біологічної матері. До речі, а що являє собою замовник? Судячи з вартості процедури, це має бути людина не бідна, а отже мусить мати певні зв'язки та вагу. Варто з'ясувати, з ким нам доведеться мати справу в суді.
- Босе, це ми вже з'ясували.
- О, навіть так?! І хто ж він?
- А це вам краще побачити особисто. Я надіслав документ на пошту, перевірте.
- Дякую за оперативну роботу!
Богдан повернувся до ванної кімнати, щоб закінчити вечірні процедури. Він чистив зуби перед дзеркалом і гадав, як повідомити цю новину Лері. Чоловік вже уявляв себе героєм у її очах. Такий собі воїн у блискучих обладунках на білому коні! Богдан навіть посміхнувся такому порівнянню.
Повернувшись до кімнати, він не поспішав перевірити пошту. Щоб відсвяткувати першу перемогу, "воїн" налив собі трохи віскі та вийшов на балкон. Перед ним відкривалося осяяне вогнями курортне містечко. Прожектор дискотеки, немов маяк, що висвітлює фарватер, осяяв околиці. Всюди лунала гучна музика, туристи напідпитку веселилися і голосно кричали. Нічне життя гуло, немов бджолиний вулик.
Богдан дістав із кишені халата мобільник і перевірив електронну пошту. Швидко пробігши очима супровідний лист, він відкрив файл із документом, що додавався до нього. Це був внутрішній контракт між агентством і клієнтом на зачаття і виношування ембріона сурогатною матір'ю. Богдан нетерпляче перегорнув нижче, щоб побачити ім'я замовника в реквізитах сторін... А прочитавши, упустив склянку з віскі з тремтячої руки! У контракті стояло ім'я його колишньої дружини! Помилка неможлива, паспортні дані підтверджували особу Альбіни.
Шматки кришталю розлетілися по підлозі, немов осколки його розбитого життя. Послизнувшись на калюжі, він порізав ногу. Здригнувшись від болю, Богдан присів і знесилено впустив голову на руки.
Усім відомо, що плакати чоловікам не годиться, але зараз дуже хотілося! Як же міг він купитися на такий обман? Досвідчений бізнесмен із природженим чуттям, виявився не в змозі розгледіти елементарну брехню! Альбіна не могла завагітніти роками, як же він повірив у диво?! Він мав відразу запідозрити недобре. Виявляється ось чому це стерво жила довгий час закордоном і не показувалася йому на очі! Звичайно! Вагітність! Вона повернулася в країну вже з дитиною на руках! Тепер усе сходиться. Ось чим пояснюється її холодність до Макара! Адже вона йому не рідна мати!
Прийшовши до тями від отриманого шоку, Богдан звернув увагу, що сидить у калюжі крові. З ноги стирчав осколок скла, глибоко встромившись у стопу. Треба ж, він навіть не звернув увагу на біль, зайнятий куди важливішими думками. Видаливши сторонній предмет і затиснувши рану рукою, щоб зупинити кровотечу, поранений душевно і фізично "воїн" задумався.
Лера... Лера мати його власної дитини! Давно помітивши, що люди в цьому житті зустрічаються не випадково, він зайвий раз переконався в правильності цього висновку. Якби він не потрапив під кам'яний обстріл дівчини, ніколи б не дізнався правду.
Виникає питання: що ж робити тепер? Альбіна нізащо на світі не відмовиться від дитини, щоб позбутися маніпулятивного інструменту. Хоча... Ніколи, занадто сильне слово щодо цієї жадібної до грошей хижачки. Гроші! Ось те, чого вона домагається! Тож треба їй запропонувати стільки, щоб вона погодилася "продати" дитя!
Богдан набрав номер юриста:
- Я ознайомився з документом. Першим же рейсом вилітаю додому. Нікому ні слова!
Діставшись до внутрішнього телефону, він замовив таксі до аеропорту й авіаквиток на найближчий рейс.
Залишалося попередити Леру. Але як це зробити серед ночі? Виліт призначено на шосту ранку. Як вчинити? Неможливо залишити дівчину в невіданні, він їде на невизначений термін. Раптом Богдан збагнув зазирнути в договір з агентством, де знайшов номер ïï телефону. Але додзвонитися не вийшло, Лера не відповідала. "Напевно, увімкнений нічний режим" - подумав він. Швидко набравши повідомлення: "Леро, це Богдан. Мені потрібно терміново виїхати. Твій син знайшовся. Подробиці повідомлю пізніше", він почав збирати речі в дорогу.
Лера перевернулася на бік, натягуючи простирадло на покусані комарами ноги. Поруч на столі старенький мобільник увімкнувся востаннє й одразу ж згас через розряджену батарею.
***
Прокинувшись уранці від сонячного зайчика на своєму обличчі, що відбивався від скляної поверхні барометра, Лера зрозуміла, що проспала. Підскочивши, глянула на годинник: час бігти на пляж, щоб встигнути відшукати каміння до відкриття таверни. Але чому ж вона не чула будильника? Дівчина схопила телефон: мобільник виявився повністю розряджений.
- От чорт! Забула вчора зарядити в Нікоса! - вилаялася вона і поспіхом натягнувши одяг, вискочила назовні.
Свіжий вітер подув в обличчя, проганяючи залишки дрімоти. Палуба захиталася під ногами. Море штормило. Поспішаючи на берег, Лера стрибнула на понтон, але не розрахувала. У цей момент сильний порив вітру хитнув баркас і вона звалилася у воду.
Вибравшись аварійними сходами на понтон, промокла і засмучена дівчина виявила, що втопила свій мобільник. Вона безнадійно озирнулася у воду: з огляду на глибину у дванадцять метрів, проводити пошуки марно. Та й не витримає старенький апарат солоної води. Засмучено зітхнувши, вона пішла геть.
