Раді Вас бачити!

Після закінчення пар Ділан та Джейсон вирушили додому. Вони були настільки захоплені думками про те, чим вони займуться, як тільки увійдуть до будинку Ділана, що пропустили щось важливе.

Біля будинку матері Джейсона що знаходився зовсім поруч, стояла машина, і її власник збирався своєю появою, кардинально змінити їхнє життя, і про це вони дізнаються дуже скоро.

Коли божевільна парочка, що ні про що не підозрюючи, увійшла в будинок, Ділан, відчувши запах сигарет мальборо, напружився. 

— Потім прийдеш до мене, а зараз ходімо до тебе це машина твоєї мами? А то я її ще не бачив.

— Ні мама не вміє водити,- проговорив Джейсон і сам дивуючись цій появі автомобіля ще й так не вдало припаркованого, мале не впритул до їх газону.

— Що ж тоді заходимо,- проговорив Ділан та пропустив Джейсона вперед.

У сім'ї Мейлі курив тільки Джейсон, а його кемел з фільтром він би ні з чим іншим не переплутав. Щоб розвіяти сумніви, він увійшов на кухню, з якої долинав веселий сміх та завмер на порозі.

Невимушено розповідаючи всілякі історії, попиваючи каву, за столом сидів високий чоловік. Він був одягнений у чорний спортивний костюм. Закочені рукави до ліктів не могли приховати кілька великих татуювань. Косий чубчик трохи прикривав ліве око, але саме волосся було дуже коротке, синього, немов, океан кольору.

Коли Емілі побачила Ділана, що застиг у дверях, вона, повиснувши в нього на шиї, запитала:

— Чому ти ніколи не розповідав, що маєш такий чудового брата?

— Та так, не було слушного випадку. Мій брат, він такий непередбачуваний. Сьогодні він тут, а завтра там.

— Люба, ми вийдемо, я хочу поговорити з молодшим наодинці.

— Пішли зі мною Гері, — сказав Ділан, відчуваючи погляд сірих очей, що немов пропалювали його спину. Але навіть не бачачи його обличчя, Ділан був упевнений, що його давній ворог, як завжди, посміхається. 

Як тільки вони увійшли до кімнати, Ділан притис небажаного гостя до стіни. І стиснувши його горло, спитав:

— Якого чорта ти тут забув? Та головне питання чому ти не у в'язниці?

Гері вдарив Ділана ногою по яйцях, і, звільнившись, зневажливо пирхнув:

— Теж саме я хотів спитати й у тебе. І ти чудово знаєш, що я маю на увазі. До того ж, досить дивно, що колишній поліцейський не знає, що таке дострокове звільнення за зразкову поведінку… Хоча якийсь із тебе захисник закону… Вбивця.

Впоравшись з болем, Ділан сказав:

— Вбивць не випускають достроково.

— Проїхали, бо ти вже заїбав, слово честі, — стомлено промовив Гері. 

Потім він відчинив вікно і закурив:

— Джессі, зараз було б двадцять один... Якби не ти. 

Ділан хотів щось заперечити, але удар грому заглушив його слова.

І подальша розмова потонула в гуркоті грому. Але жодна у світі гроза не змогла б заглушити цей ненависний голос із минулого, який Ділан весь цей час намагався забути. 

Дивлячись у ці сірі очі, Ділан усвідомлював, що ця людина виконає все сказане їм. А саме знищить їхнє життя.

— Забирайся геть, «братику» — прошипів Ділан. — Ти не маєш права вторгатися у моє життя. Крім того чого ти взагалі представився Емілі моїм братом?

— Мені так захотілось, — усміхнувся Гері. До того ж ти мій боржник. — Я житиму в твоєму домі, користуватимуся твоєю ванною, туалетом і навіть твоєю повією. Доки ти не заплатиш мені за все. Знаєш, за той час, що я провів у в'язниці, я міг би заробити сто тисяч.

— Ти не отримаєш ні цента, — зло промовив Ділан, і спробував вдарити його нестерпну, усміхнену пику.

Але швидко перехопивши руку Ділана, і заломивши їх, Гері засміявся:

— Ти так нічого й не навчився. Давай, йди, поскаржся своїй нареченій, що молодший брат ображає тебе, і ти хочеш вигнати його. І будь впевнений, що я розповім їй, як ти вбив мого коханця, причому у всіх подробицях.

— Джессі любив, коли під час траху, я позбавляв його доступу до кисню. Його смерть – це трагічна випадковість. Я тобі нічого не винен.

— Заткнися, кінчений виродок. Я пам'ятаю, як твої друзі поліцейські спустили твою справу на гальмах — і Гері, вдаривши Ділана в живіт, почав бити його.

Потім піднявши Ділана з підлоги, Гері дістав з кишені конверт і простягнув його «колишньому» другові.

— Я думаю, що ти чудово пам'ятаєш, як ти і твої друзі допомагали прикривати мій бізнес. 

Ділан розгорнув конверт, і побачив у ньому диктофон та касету. Прослухавши запис, він зблід. Якщо цей запис потрапить до поліції, то йому довічний термін гарантовано. У ній були зібрані всі незаконні оборудки Ділана, які пов'язали його і Гері міцніше за кровні узи. Причому назавжди. "Як же мені розірвати ці пута?" — спитав себе Ділан, але так і не знайшовши відповіді на своє запитання, він просто, відчинивши двері, сказав:

— Що ж, живи у моєму будинку. Поки що я не зберу гроші. Але як мені знати, що ти віддаси мені документи, не приховавши копії?

— Ніяк.

— Навіть не думай, що зможеш торкнутися Джейсона, хоч би пальцем.

— Пальцем? Ні що ти. Але членом, обов'язково. До речі, із завтрашнього дня я стану викладачем інформатики у цьому не побоюсь цього голосного слова університеті що і ти. Так що, я проводитиму багато часу з цим красенем-студентом. Моя тобі порада, починай збирати грошики. Хоча вони не будуть гарантією його чи твоєї безпеки.

— Коли ти заберешся з мого життя?

— Воно вже не твоє, до того ж я ще не придумав, що хочу зробити з вами, — мило посміхнувшись, Гері виштовхнув Ділана в коридор. І після паузи тихо запитав:

— До речі, чому ти вважаєш, що я зникну? — не давши шансу відповісти, він зачинив перед ним двері, залишивши його віч-на-віч, з одним із найжахливіших кошмарів. З самим собою.