Спочатку:
На сторінку книги
ІРИНА
Ігор поставив гарячу чашку прямо переді мною, і я фізично відчула на собі його важкий, пронизливий погляд. Його сині очі буквально гіпнотизували мене, стежачи за тим, як я жую цей нещасний бутерброд. На секунду здалося, що він дивиться суто на мої губи. Згадався вчорашній поцілунок біля машини… Навіщо він це зробив? Навіщо цілував, якщо зневажає й ненавидів?
— Побачив щось знайоме? — задерикувато запитала я, роблячи черговий кусь. — Якщо будеш і далі так витріщатися, я просто вдавлюся цим шматком.
— Хочу дещо запитати в тебе.
— І?! Боїшся? — уїдливо пирхнула я.
Звучало смішно, адже цей чоловік явно нічого в цьому житті не боявся, а тим паче — мене.
— Боюся, що збрешеш.
— Чому ж… Запитуй. Тільки не обіцяю, що почуєш правду. Все залежить від самого запитання.
«Не дай Боже зараз почне влаштовувати допит про роботу в стриптиз-клубі чи знову натякати на якісь брудні речі».
— Ти всіх клієнтів у залі отак товчеш, чи тільки моєму братові межи очі захуярила? — він продовжував стояти над душею, не відходячи ні на крок.
Мені катастрофічно перестало вистачати повітря, легені наче затисло лещатами.
— Кожен, хто поводитиметься так, як Сергій, отримає те саме! — я гордо підняла підборіддя, дивлячись на нього знизу вгору. — Я нікому не дозволю себе торкатися, ким би цей виродок не був. Ясно тобі?!
— Боже, яка чесна, — цинічно посміхнувся Ігор. — На людях, значить, торкатися зась. А коли ти залишаєшся з клієнтом сам на сам у приватній кімнаті?
— З яким, до біса, клієнтом?! — прокричала я, миттєво підхоплюючись зі стільця. — Навіщо ти це робиш?! Навіщо ти навмисно виводиш мене з себе?! Я знаю, що ти мені не віриш і ніколи не повіриш, але в мене немає і ніколи не було жодних клієнтів! І хай ці зажрані папіки навіть не мріють про мене. Я зумію за себе постояти — вріжу так, що мало не здасться!
Ігор повільно, без жодного поспіху перехопив моє зап'ястя, і я моментально заніміла. Хотіла випалити щось іще, але всі слова застрягли в горлі. Від дотику його теплих, шорстких пальців моєю шкірою прокотилася потужна гаряча хвиля. А найстрашніше було те, що цей струм зосередився десь глибоко внизу живота, змушуючи тіло зрадницьки плавитися. Я розуміла, що це добром не закінчиться.
«Господи, я хочу його. Хочу цього психа…»
— Мені теж вріжеш, якщо я торкатимуся тебе… ось так? — тихо, з придихом запитав він.
Ігор щось говорив, його голос вібрував, а я подумки благала своє дурне тіло не зраджувати мене. Просила серце заспокоїтися й не реагувати на його близькість так бурхливо.
— Навіть не сумнівайся. Буду відбиватися до останнього, — ледь чутно пробурмотіла я.
А його пальці тим часом повільно «повзли» моєю рукою все вище й вище. Ось вони пройшли лікоть, затрималися на плечі, плавно перемістилися на чутливу шию, а потім м'яко занурилися в моє розпатлане після сну волосся.
Щойно Кравцов запустив пальці в мої пасма, він одним різким, владним рухом притягнув мене впритул до свого гарячого тіла.
— Чому ж ти тоді не відбиваєшся? Чого чекаєш?...
Далі буде...
