Кажуть, що найкращий вчитель для автора — це його читач. Нещодавно отримала коментар, який змусив мене одночасно і почервоніти, і щиро усміхнутися.

Читачка дочитала мою історію до самого кінця (це вже маленька перемога для мого серця! ❤️), але чесно вказала на моменти, які її відволікали: технічні повтори тексту, зашвидкий темп подій та питання щодо минулого героїв, які залишилися без відповідей.

Знаєте, перша реакція будь-якого автора — захистити свій «всесвіт». Але коли я видихнула, то зрозуміла: це і є той самий дорогоцінний фідбек.

💎 Що я зрозуміла з цього коментаря:

Таймлайн — це важливо. Якщо героїня вагітніє через тиждень, а через місяць дитина вже штовхається — це має бути або магія, або... мені варто краще рахувати дні в сюжеті! 😂

Сюжетні дірки. Якщо я знаю, чому мама залишила героїню, а читач — ні, значить, я залишила ці знання у себе в голові, забувши перенести їх на папір.

Уважний читач — це дар. Це людина, яка не просто «проковтнула» текст, а прожила його і хоче, щоб він став кращим.

Тож, офіційно заявляю: я не боюся критики. Я її обожнюю, коли вона така конструктивна! Йду виправляти технічні помилки та заповнювати прогалини в долях героїв.

Дякую, що ви зі мною, навіть коли мій авторський темп летить швидше за швидкість світла! 🚀

А на що ви першочергово звертаєте увагу в книгах: на логіку подій чи на емоції героїв?

Дякую вам читачі