Хочу поділитися з вами коміксами до моєї завершеної історії.

— Дракончику, це ти зі мною говорив?!

На кілька довгих митей між нами повисла тиша. Я стояла посеред двору, дивилася на величезного золотого дракона і намагалася переконати себе, що не збожеволіла. Серце все ще билося надто швидко, а в голові крутилася така кількість думок, що я не встигала вхопитися бодай за одну. Дракон мовчав, примружено спостерігаючи за мною, ніби йому було цікаво, скільки ще часу мені знадобиться, щоб прийняти очевидне.

І раптом той самий голос знову пролунав у моїй голові.

«Я».

Я ошелешено подивилася просто в його золоті очі.

— Ти вмієш говорити?!

«Вмію».

«Ти де була?» — пролунав у мене в голові його сердитий голос.

— Гуляла з Вейнаром.

«Хто такий Вейнар?» — спитав не менш суворо. 

— Хлопець з яким я перебираю книги в гільдії магії. Він показав мені Рівенхолл і пригостив коржиками і сидром.

Я спокійно пройшла повз дракона, прямуючи до будинку, але за спиною відразу почувся його обурений голос.

«Тобто в тебе було побачення?!»

Стільки здивування й обурення було в цих словах, що я не стрималася й розсміялася. Зупинившись, я обернулася до дракона й лукаво підморгнула.

— Ти що, ревнуєш, дракончику?

Хто ще не читав історію — запрошую! Вона сьогодні зі знижкою.

Читати: "Крила для дракона"