Вигадую швидше, аніж пишу.

Живи вічно, кохай до безтями...

Щоб перемогти в перегонах, потрібно насамперед узяти участь в перегонах.

Добра книга, як вино, а не гарячі пиріжки, має трохи полежати в столі.

Давайте трохи познайомимося.

Про мене.
Я народилася в місті Апостолове Дніпропетровської області у 1983 році. Як і всі, ходила до дитячого садочка та школи. Після її закінчення переїхала до Дніпра, де вступила до ДРПБК і здобула свій перший диплом. Але цього мені виявилося замало, тож я поїхала до Одеси — навчатися в ОНАЗ.

Мандрувала багато, але зрештою зупинилася саме в Дніпрі. Місто мені сподобалося: метушне, живе, з характером. Хоча інколи я все ж піддаюся поклику серця й навідуюся до Одеси — міста, яке назавжди залишило по собі теплий слід.

Про мою любов до книжок.
Якщо чесно, раніше я не любила читати. Усе змінилося в той момент, коли до моїх рук потрапила книга «Лев, чаклунка та платяна шафа». Саме вона стала переломним моментом у моєму житті та відкрила для мене світ літератури.
Другою книгою, яка мене по-справжньому вразила, була «Друга планета». Тоді я ще не надто розбиралася в науці й щиро вірила, що Венеру цілком реально колонізувати.

Про мої спроби почати писати.
Моя перша написана історія складалася з трьох частин (писати на п’ять авторських аркушів, схоже, мені не судилося). Вона була створена ще у шкільно-коледжні роки, але й досі так і не побачила світ. Усе здається, що їй бракує досконалості — і я постійно відкладаю цей момент.

Про мої перші викладки на самвидав.
Це було дуже давно — років двадцять, а то й більше тому. Ще задовго до появи україномовних. Я навіть не впевнена, чи той сайт узагалі ще існує. Але саме тоді я вперше наважилася поділитися своїми текстами з читачами — і це був важливий крок.