Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

«Свою творчість я не сприймаю як товар. Я віддаю її тим, кому вона потрібна. Якщо вона комусь відгукнеться — цього вже достатньо.»
Спочатку — книга. Якщо після неї щось залишилося, можна просто пригостити автора кавою.

М

13 вересня, 2026

Час біжить, мов гірська річка ...

Кожен зауважує, що в дитинстві літо триває довше, ніж у зрілому віці. Воно й не дивно. Адже для п’ятирічної дитини три місяці — це 5% її життя. А для п’ятдесятирічного — вже всього 0,5%.Тож час рухається для нас нерівномірно.І якщо в п’ять років ти хочеш знати більше і більше, то в п’ятдесят уже хочеться поділитися з кимось своїм «багажем». Ну, може, не кожен такий самаритянин, як я, та все ж.А в певний момент розумієш, що час рухається ще швидше, ніж ти це помічаєш.Здається, ще зовсім недавно ми слухали музику на бобінах і касетах. Потім прийшли CD. А далі якось непомітно музика перетворилася на MP3, а згодом взагалі перестала потребувати будь-якого фізичного носія.Особливо добре швидкість змін видно по змаганнях роботів у Китаї. Їхній прогрес за рік уже не просто вражає — приголомшує.Колись письменники писали романи роками. Тепер за асистування ШІ вкладаються в місяць.А завтра, можливо, читачі почнуть зникати як вид. Бо людина прийде ввечері з роботи, одягне окуляри віртуальної реальності й скаже:«Згенеруй мені двадцятихвилинний фільм про підкорення планети в іншій галактиці. Врахуй мої вподобання, а кінець зроби таким, щоб я плавно заснув».І все.Звичайно, вже зараз знайдеться велика когорта людей, які скажуть: «Читання, як і письменництво, не помре».Можливо.Але тоді нехай спочатку згадають, коли востаннє були в театрі.Тож, на мою думку, якщо хтось планує стати новим Стівеном Кінгом чи Джоан Роулінг, варто тричі подумати: чи є сенс штурмувати цю гору з ложкою в руці, якщо позаду вже їде екскаватор?А таким, як я, які просто хочуть «виговоритися», доведеться вчитися робити це лаконічніше.Бо скоро може не залишитися ані читачів, ані слухачів для твоїх «байок».Час біжить невпинно.
М

01 вересня, 2026

Привіт усім! Радий познайомитись

Радий, що український самвидав потроху росте. Ще кілька років тому майданчиків, де автор міг просто принести свій текст до читача, було відверто мало. Тепер уже можна вибирати, пробувати, знайомитися з новими людьми. І це добре.Тож вирішив спробувати й BookTons.Для знайомства виклав тут п’ять своїх книжок:«Відмова авансом»«Людина без акаунта»«Три романи, які ніхто не читає»«Той, що несе світло»«Як Вітько з москалями воював»Вибір трохи строкатий — як, зрештою, і все, що я пишу.Моя література взагалі не надто слухняно розкладається по жанрових полицях. Можу почати з фантастичного припущення, а закінчити історією, в якій фантастики вже майже й немає. Або навпаки. Тому сюди приніс передусім те, що можна просто відкрити й читати без попередньої підготовки — як легше знайомство з автором.Усього написаного в мене значно більше. Є романи, цикли, пов’язані між собою історії, зовсім окремі речі, експерименти, які я й сам не завжди знаю, до якого жанру записати.Колись саме через це я й зробив власний авторський сайт — щоб не вирішувати щоразу, в яку полицю запхати черговий текст, а просто дати всьому цьому жити разом.Тому BookTons для мене зараз — ще одні двері.Можливо, хтось відкриє одну з цих п’яти книжок, прочитає кілька сторінок і закриє. Нормально.А можливо, після останньої сторінки виникне просте запитання:«А що в нього є ще?»Оце вже буде цікаво.Теги: #самвидав #українськалітература #книги #читання #сучаснапроза #українськіавтори #фантастика