Раді Вас бачити!

Після повернення з Японії, Ейва знову була вся повністю в роботі. Річардсон підкинув їй ще більше роботи для аналітики нових ідей, що з’явилися у нього після зустрічей у діловій поїздці. Весь наступний день до пізнього вечора вони провели в його офісі, обговорюючи та аналізуючи інформацію, складали плани роботи на майбутнє. Бо усі ці данні йому були потрібні як найшвидше. Він ніколи не любив тягти з роботою чи відкладати на довгий період, особливо коли йшлося про примноження коштів його компанії.

Вже темніло на дворі коли Ейва покинула будівлю компанії. Але планувала продовжити роботу ще в дома, прихопивши з собою робочий ноутбук та деякі папери. По дорозі до дому вона згадала, що її холодильник зовсім порожній, тому вимушена була ще зробити зупинку у найближчому супермаркеті.

Під власними дверима, з повними руками пакетів з продуктами та робочих речей, вона помітила знову мокре місце. Закіпаючи від люті, що її килимок вже смердить від цього і майже не встигає просихати, Вона жбурнула його ногою у бік дверей сусідки. Та лаятися зі старою не хотілося, бо вже була трохи втомлена за день, а ще й голодна.

— Я вже зачекався на вас, Моя Королево! — з’вився у дверях Крістіан.

— Я ще не звикла, що вже не сама в цій квартирі. Можеш допомогти з пакетами? — махнула вона рукою, вказуючи на них і зайшла у квартиру.

— Звісно. А чому ви мене не попередили раніше? Я б вас зустрів на парковочному місці і вам не довелося все це тягти самій. А ще краще, на майбутнє, просто надішліть мені список покупок і я все зроблю сам.

— І куди цікаво я повинно тобі його відправити чи подзвонити? В тобі і телефон вмонтовано? — і до її роздратованості ще додалася єхидна посмішка.

— Ні. Але ж ви завантажили спеціальний додаток, за допомогою якого можете керувати мною на відстані та надсилати мені будь які повідомлення. Ви ще з ним не ознайомилися?

— Вибач та не було в мене часу на це, — роздратовано відповіла Ейва і стала навпроти покупок і глибоко здихнула. Потрібно було їх розібрати та приготувати ще щось на вечерю.

Крістіан став навпроти неї, пильно вдивляючись в її обличчя, наче щось досліджував, а потім видав:

— Судячи з ваших показників роботи організму, а саме збільшення частоти серцебиття, підвищення артеріального тиску, прискорення дихання, надмірне вивільнення адреналіну та кортизолу, звуження кровоносних судин в деяких частинах тіла, підвищення температури тіла та напруги м’язів, — швидко перечислив він, — Ви знаходитися у стані гніву або стресу чи обох цих станах. Вас щось турбує Моя Королева?

— Ох, нічого собі! А аналізи не будеш в мене брати для повного дослідження? — відреагувала Ейва підвівши голову на його доповідь.

— Ваша збудженість, тривога, напруга та дратівливість це ще один показник вашого стану. У вас все гаразд? Чим я можу вам допомогти? Я не можу допустити, щоб ці процеси вийшли з під контролю та призвели до більш негативних наслідків вашого стану та здоров’я.

Ейва схрестила руки на грудях, уста розтяглися у злій посмішці.

— Враховуючи мій пізній сон та ранній підйом. Весь день в роботі до ночі, у зв’язку з поїздкою мій холодильник пустий, я голодна, як вовк, а тут знову ця сусідська шавка "обгадила" мій килимок. А в мене ще купа роботи попереду, яку потрібно завершити. Як я маю почуватися по твоєму?

— Я вас розумію. Давайте зробимо так. Зараз ви йдете і приймете гарячу ванну, трохи розслабитесь фізично та морально. А я поки подбаю про ваші продукти тут на кухні. Такий варіант підходить?

— Добре, почнем з цього. — розвела руками Ейва і пішла у ванну кімнату.

Не поспішаючи, вона наповнила повну ванну гарячою водою, додала туди пінного засобу. Роздяглася, заколола своє волосся та опустилася у воду. Таке приємне відчуття та розслаблення вона відчула від разу. Крістіан був правий. Саме цього їй зараз і не вистачало, трохи релаксації, потім вона швидко, щось організує нашвидкоруч з вечерею і до роботи. В плані роботи її директор був строгий та вимогливий. На цих думках очі Ейви почали закриватися. Вона виводила себе весь час від сну бо знала, що не може собі дозволити сон прямо зараз. Бо інакше вона засне до самого ранку і нічого не встигне.

Її дрімоту розігнав Крістіан.

— Ваш рушник Моя Королево. Досить вже спати. Час вечеряти.

— Спати? Я заснула? — підірвалася вона з місця.

— Так, ви пробули тут майже годину. Я навідувався до вас кілька разів, щоб перевірити чи все з вами гаразд.

— Ти підглядав за мною, збоченець?

— Які ж ви люди кумедні. Тільки вам притаманні такі дивні риси як страх, гнів, сором і тому подібні.

— А що в цьому поганого?

— Під час цих емоцій в організмі відбувається ряд складних фізіологічних і психологічних процесів, що мають негативні наслідки, а іноді і фатальні.

— І тебе зовсім ніяк не бентежить чи не хвилює, що я маю гола встати перед тобою і взяти рушник? — підвела брови Ейва.

— А як це повинно вплинути на мене? — посміхнувся Крістіан, — Я тут для того щоб полегшити та покращити ваше життя. Мене більше турбують ваша безпека та здоров’я, які так необхідні вашому людському тілу.

Ейва підвелася з ванни та постала перед ним повністю оголена. Він подав їй рушника.

— Одягайтеся і йдіть вечеряти, бо охолоне.

— Ти вже й вечерю приготував? — відкрила вона рота від здивування, обтираючись рушником.

— Так. Сподіваюся вам сподобається, — посміхнувся він у відповідь і вийшов.

З кухні і дійсно доносився дуже смачний та приємний запах м’яса. Вона накинула свій напівмережевий шовковий халат і вийшла з ванної кімнати. Продукти не тільки були розібрані по місцях, стіл вже був повністю сервірований на одну персону і навіть налитий келих вина. Крістіан приготував для неї стейк з овочами.

— Вау... Це за межами мого уявлення.

Ейва зробила кілька фото, потім ще пару з Крістіаном але без обличчя та приступила до приготованої ним вечері.

— Мм… — це ще й неймовірно смачно, — зауважила вона ласуючи перший шматок їжі.

— Я дуже радий, що догодив вам.

— Що ще ти вмієш?

— В мене багато опцій та функцій.

Вона закінчила вечеряти та почала прибирати зі столу. Крістіан перехопив її ініціативу.

— Я все зроблю. Можете закінчити тепер зі своїми паперами.

— Дуже дякую, — зраділа вона і пішла працювати, щоб завершити вчасно свої дослідження.

Ейва влаштувалася зручно на дивані з ноутбуком та паперами. Крістіан порався на кухні з посудом. Вона іноді поглядала в його бік посміхаючись його діям і його присутності взагалі.

— Чи можу я вам ще бути корисним у цей момент? — звернувся він до Ейви, яка вся була в роботі.

— Можеш відпочивати поки. Дякую.

— Дозвольте ще вам нагадати, про звіт для компанії та у ваших соціальних мережах. З моменту доставки вже пройшло досить часу, хоч ви і провели його більшість у відпустці.

— Ой. Зовсім вилетіло з голови. Можна зробити це трохи пізніше? Мені зараз не до цього.

— Якщо ви зайняті я можу зробити за вас, з вашого дозволу.

— Серйозно? Я буду дуже вдячна якщо ти позбавиш мене цієї нудоти.

— Без проблем. Просто висловіть мені ваші побажання.

— Окей... — задумалася на мить Ейва, — Тоді обери серед фото, що ми зробили сьогодні за вечерею. Підпиши «Дякую за чудовий вечір». А хештеги зможеш сам підібрати?

— Звісно все буде зроблено.

— Дуже дякую тобі. Ти мене дуже виручив.

— Радий бути корисним для вас.

Крістіан слухняно пішов на своє місце зарядки.