Раді Вас бачити!

— Ти брешеш! — вирвалось у мене, та на очі вже навернулись сльози.

— Та невже? Тоді як я тебе так просто знайшов? — спокійно озвався чоловік, спостерігаючи за моєю істерикою.

Мене трусило. Все тіло трусилось від стримуваних ридань, бо я не могла дозволити собі розревітись ще більше. Тих сліз, що він вже побачив більш ніж достатньо. Цей чоловік, хай би що собі надумав, — не зламає мене.

Закусивши до болю губу, я помірно розгойдувалась з боку в бік, намагаючись вирівняти дихання і прийти до норми. Робити це зі зв'язаними ногами було не дуже зручно, та все ж я змогла сісти й хоч трохи вирівняти спину.

Коли поглянула на нього, в душі вже була пустка. Бо він правий. Він би не спіймав мене, якби мене не здали. І як би боляче не було, це зробила найдорожча для мене людина. 

Можливо... вона надто зламана вже. І я б не змогла їй допомогти, як би не намагалась. Весь той жах, в якому вона живе, остаточно підкорив її. І чомусь, в її поламаній свідомості, втеча була менш безпечною, ніж шлюб з тираном. Не знаю... що той чоловік змусив її пережити. Навіть з тих скупих розповідей, що вона мені повідала, тепер зрозуміло наскільки вона применшила свій біль. 

Але зараз мова зовсім не про Айрі. Зараз я повинна бути сильною, і знайти спосіб звідси втекти.

— Що ти плануєш зі мною робити?

— Цікаво?

Айзек своєю зверхністю тільки ще більше розколупував рани в моєму серці. Він дивився, просто спостерігав за моїми метаннями і ніби отримував від цього насолоду. А я не хочу! Не хочу приносити йому задоволення. Мій біль не повинен тішити його.

Я ж так само мовчала. Остаточно себе опанувавши, я дивилась йому в очі з очікуванням вироку. Що б він не придумав, я вже знала, що зроблю. Навіть якщо він цього ще не усвідомлював.

— Хм, вперта. Ти побудеш тут якийсь час. Все ж мені потрібно знайти собі нову дружину тепер. Але щойно ти будеш готова до більш близького знайомства, ми продовжимо. Раз вже тебе не влаштовувала роль дружини, я так розумію, ти захотіла стати моєю коханкою. Раніше я думав, що мого інтересу надовго не вистачить, але, дивлячись на тебе зараз, — він встав з крісла і, зробивши пару кроків, присів поруч, якраз навпроти мого обличчя. — Саелііі. Думаю, нам буде весело.

— Та пішов ти, — гаркнула я і відштовхнула його.

Все ж руки у мене вільні, а дихати одним повітрям із цим чудовиськом в мене немає ні найменшого бажання.

Айзек на це лиш гучно розсміявся. Похитнувшись на п'ятках, він швидко випростався і зробив те, чого я ще більше не очікувала. Замахнувшись ногою, він ударив мене прямо в живіт. Завивши від болю, я скрутилась на підлозі, більше не стримуючи сліз. Боляче… дуже боляче. Гострий біль рознісся тілом, вібруючи в кожній клітині.

— Саелі, ти маєш бути слухняною, якщо не бажаєш відчути всі грані насолоди. Або ж, можливо, тобі подобається біль?

— Божевільний, — засичала я крізь сльози.

Можливо, не варто чекати більше? Я ж можу зробити це прямо зараз, у нього на очах...

— У тебе є час подумати про свою поведінку до завтрашнього ранку, — рикнув він, втрачаючи свій благодушний настрій. — Я б повеселився з тобою ще. Та мені потрібно зіграти достатньо злості, змішаної з відчаєм від втрати нареченої. Все ж ти зникла прямо перед весіллям, і ніхто… чуєш? Ніхто не може тебе знайти. Тепер ти залишишся тут зі мною до кінця своїх днів.

І не чекаючи моєї відповіді, я почула, як Айзек покинув кімнату. Звук металевого замка вдарив по чутливих нервах, позбавляючи шансу навіть на примарну свободу. Схоже… іншого виходу в мене нема