Спочатку:
На сторінку книги
- Вона зовсім поруч з талісманом, - Амайя зосереджено вдивлялася у монітор.
Ніби відгукуючись на погляд жінки, на екрані нервово пульсувала світлова точка, яка позначала місцезнаходження таємничого артефакту.
- Ти можеш зв'язатися з її птахом? - подруга Амайї не відводила погляду від такого ж монітору, тільки замість схеми на екрані бігли рядки символів.
- Можу, але це ризиковано, - руки Амайї в мітенках з купою датчиків пурхали над клавіатурою.
Їхню розмову супроводжувало тихе гудіння потужних обчислювальних систем, яке час від часу переривалося стрекотінням звукових сигналів. Десь далеко, на позбавленому життя континенті, велетенські накопичувачі вловлювали енергію космічних процесів. Не дуже переймаючись справами людей, вони виконували своє завдання - забезпечити можливість зв'язку між світами.
- Чим ми ризикуємо? - уважний спостерігач помітив би у словах Омеа відлуння сумніву.
- Ти ж знаєш, - ніжна рука Амайї в мітенці мимоволі стиснулася в кулак. - Птахи висловлюються алегорично. У неї немає досвіду. Вона може не зрозуміти повідомлення.
Дівчина, про яку йшла мова, навіть не підозрювала, що стала об'єктом уваги Хранительок. Від усієї душі Амайя прагнула б вберегти її від цього тягаря, бо кому, як не Старшій жриці, якій довелося назавжди залишити Храм Світла, знати, наскільки тяжкою є доля Обраної.
Але також Амайя розуміла, що у неї це не вийде. Щоб здобути волю, юній особі доведеться пройти по лезу меча, коли все буде проти неї. Або майже все.
Могутні Хранительки можуть тільки вказати шлях. Йти цим шляхом доведеться самій.
- Один раз вона вже змінила свою долю, чи не так? - Омеа вочевидь симпатизувала дівчині.
- Так, але...
- Але що? - подруга Амайї була налаштована войовничо.
- Ти ж знаєш, Книга Долі не любить втручань. Їй судилося вийти заміж і народити дитину. Доля вже звела її з нареченим - надійна партія.
На сторінках Книги Долі не просто зберігався життєвий шлях людей; вона зберігала рівновагу між світами. Будь-яке втручання мало наслідки, які давалися взнаки через роки або навіть століття. Та в цьому випадку вони пройшли надто довгий шлях, щоб залишити все на волю Книги.
- А Він?
Амайя із сумнівом похитала головою:
- Він зробив занадто багато помилок.
- Але ж він має право на останній шанс! - в голосі подруги почулася незвичайна теплота.
Втім, вона швидко змінилася рішучістю:
- Я встановлюю зв'язок із птахом. Додаткову енергію!
Понад усе Амайя воліла б залишити все як є, якби на коні не стояла доля цілого світу, який все більше і більше занурювався в Темряву з тих пір, як вона останній раз відчинила двері у схованку священної змії.
За іронією долі, майбутнє цього світу тепер залежить від рішення того, хто в житті далеко не завжди приймав вірні рішення.
Рука застигла над важелем, і серце жінки на мить завмерло. Адже їй було відомо: щойно важіль змінить положення, у них не буде можливості повернути назад.
"Він зробив занадто багато помилок."
"Але ж він врятував багатьох людей ", - заперечив внутрішній голос.
Що б там не трапилося, наслідки цього втручання доведеться прийняти.
Її пальці вже діяли без вагань. Амайя перевела важіль у положення "Екстра", спрямовуючи енергію велетенських накопичувачів на встановлення міжпросторового зв'язку. Не знаючи спочинку, енергія накопичувачів долала простір і час, прямуючи до місця, де чекала та, що одного разу змогла змінити свою долю.
У віддаленому куточку Всесвіту, дуже схожому на Землю, сніжно-білий птах нахилив голову, немовби прислухаючись до чогось.
