Раді Вас бачити!

Bang bang, I shot you down 

Bang bang, you hit the ground 

Bang bang, that awful sound 

Bang bang, I used to shoot you down 

— Біжи, люба, біжи!

Дихання Хейлі ледь не обірвалося, коли гілка оглушливо вдарила її по обличчю. Перед очима спалахнули тисячі яскравих цяток, а потім усе потемніло. Голова паморочилася, ноги стали ватними від невпинного бігу. Вона чула його ходу зовсім поруч. Він не поспішав. Його кроки були ширшими, дихання — рівним. Він наздоганяв і час від часу пускав постріли в повітря. Вони губилися у вереску вороння, що налякано злітало в небо. 

Хейлі чула його голос — гучний, насмішкуватий, зовсім не схожий на голос людини, яку вона колись обрала собі за чоловіка. 

— Біжи, Хейлі, біжи що є сили. І я все одно тебе наздожену. 

Його сміх луною відбивався від високих сосен, губився в їхніх кронах, з силою вдарявся об землю, змушуючи Хейлі нервувати ще більше. 

Ще один постріл пролунав зовсім близько. Жінка прикрила голову руками і в ту ж мить перечепилася через коріння. 

Вона досі не розуміла, що він задумав. Невже він ладен убити її? Чи це просто якась дурнувата гра? 

Вірити в гру хотілося значно більше, але тваринний страх нашіптував, що Генрі задумав щось небезпечніше. 

Злива зірвалася з неба, і без того нерівний грунт під ногами перетворився у справжню ковзанку.

Хейлі підвелася і знову кинулася навтьоки. Гумова підошва дешевих кедів аж ніяк не допомагала втримувати рівновагу. Гілки дряпали обличчя, ноги плуталися, думки були надто гучними й химерними – як, чорт забирай, вона докотилася до того, що тікає від власного чоловіка, як маленьке нажахане звірятко від прагнучого крові мисливця? 

Їхній будинок був розташований на околиці невеличкого соснового бору, і спершу їй здалося, що вона рухається по колу. Потім стало зрозуміло — не здалося. 

Дім, привітно підморгуючи жовтими вікнами-зіницями, виріс на горизонті. На газоні заднього дворику стояв стіл, перекинуті стільці та купа пляшок, розкиданих по траві, як після гучної гулянки.

Хейлі шукала порятунку і саме дім на перший погляд здався їй фортецею, де можна сховатися. Забігти всередину і замкнутися. 

Подзвонити в поліцію. 

Якби вона могла розреготатися, то так би і зробила. Поліція не допоможе. Поліція вже тут - Генрі носить значок. І Лендон Різ — його відбитий на всю голову друг — теж. 

Можливо, дім подарує їй трохи безпеки, хоча б на короткий час. 

У домі можна заховатися, закрити двері, накрити руками голову і притиснутися до холодного чавуну ванни, а звідти зателефонувати до Служби порятунку. 

Вони їй допоможуть. Точно допоможуть. 

Потрібно потрапити до будинку й дістатися до телефону. 

— Біжи, крихітко! — донеслося з-за спини. 

— Чортів ти виблядок, — хрипко кинула Хейлі й кинулася до вхідних дверей. 

Відчинені. 

Вона вбігла в передпокій і гучно захлопнула їх. 

— Дуже розумно, люба! — Генрі вгатив кулаком у двері, але стріляти не став. Він умів рахувати гроші й навряд чи потягнув би зараз ремонт вхідної групи. 

Хейлі кинулася коридором до вітальні й завмерла. 

Лендон Різ стояв біля столика з недоїдками та залишками випивки. Він дивився на неї холодно, але зацікавлено. В руках – пляшка пива, погляд трохи замилений, але щось у ньому видавало тривогу, ту липку і ледь помітну, яка шепоче – все пішло не за планом.

На відміну від Генрі, Лендон здавався більш-менш притомним. 

— Зроби щось! — вигукнула жінка. 

Вона рвонула до телефону, але його теплі міцні пальці вхопили її за зап'ястя, сковуючи рухи. 

— Не гарячкуй. 

— Відпусти мене!

— Заспокойся.

— Він збожеволів!

Лендон промовчав, у передпокої грюкнкли двері і за мить Генрі увірвався до вітальні. На його по-хлопчачому бешкетному обличчі сяяла самовпевнена, азартна посмішка. Пістолет він тримав недбало, зігнутою рукою, дулом угору. 

— Спіймалась. 

Хейлі смикнулась, але пальці Лендона лише сильніше стиснули її зап'ястя. 

— Гей, друже, відійди, — поблажливо попросив Генрі, — Це наші з крихіткою справи. 

Лендон не поворухнувся, але Хейлі все ж вдалось заховатись за його широкою спиною. Вона визирала з-за плеча, як миша, спіймана у мишоловку. 

Генрі зробив ще кілька кроків, його рука повільно випросталася, тепер дуло дивилося просто на них.

— Ти ж сам це запропонував.

Йго очі, червоні від випивки та наркотиків, уважно спостерігали за Лендоном, ніби питали: ти що, здрейфив?

— Ми просто граємось. Як завжди. Як ми любимо. 

Генрі перевів погляд на дівчину і посміхнувся ще ширше. Від цього тіло Хейлі немов прийняло струмом, вона відчула озноб і закусила губу, щоб не розрюмсатись прямо зараз.

— Не бійся, Хейлі. Я тебе просто провчу... Будеш знати, як втручатися в наші справи. 

Лендон нарешті відпустив її руку і повільно зробив пів кроку у бік напарника.

— Генрі, досить. 

Уперше за весь вечір у його голосі не було насмішки, тільки втома.

— Кінчай з цим. 

Генрі коротко розсміявся. 

— Та ну? І коли ти став таким правильним? 

Він знову подивився на Хейлі і обличчям ковзнула тінь, кутки губ випрямились, вираз обличчя став загрозливо-серйозним.

— Лендон. Відійди. 

Генрі підніс ствол до щоки і почухав дулом лоба, а потім дрібним нервовим рухом вказав у бік. Лендон навіть не сіпнувся.

 — Хейлі, на коліна. Я просто хочу щоб ти вибачилась і сказала голосно. Щоб ми всі почули. Як сильно ти мене любиш.

Жінка зціпила зуби, але не поворохнулась.

— Ну ж бо!

Його палець ліг на спусковий гачок. Серце Хейлі шалено закалатало, повітря застрягло у легенях, і раптом погляд затримався на Лендоновій кобурі. Вона не одразу зрозуміла що робить: різкий крок вперед, швидкий рух, холодний метал у долоні.

Постріл прогримів так голосно, що в неї задзвеніло у вухах. 

Генрі здивовано кліпнув, і важко провалився на підлогу. Посмішка ще не встигла зникнути з його обличчя.