Раді Вас бачити!

Інших дівчат привели до великої розкішної кімнати, яку облаштували під бордель. Стеля була низькою, а світло від факелів кидало на стіни химерні, танцюючі тіні, що лише посилювали моторошну атмосферу. 

У центрі кімнати стояла жінка, яка одразу привертала до себе увагу. Це була Неферія — висока, статна, з пишними формами та холодними небесно-блакитними очима. Її врода водночас приваблювала й насторожувала, приховуючи за собою щось зловісне.

Неферія неквапливо пройшлася вздовж дівчат, уважно оглядаючи кожну. Вона діяла впевнено й безцеремонно, наче досвідчений торговець, що оцінює свій товар. Перевіряла їхні зуби, повертала обличчя то в один, то в інший бік, уважно розглядала риси, руки та поставу, ніби визначала їхню вартість. 

Рей тим часом стояв у коридорі, спершись плечем об стіну. На його губах застигла задоволена, майже хижа усмішка. Він із явною насолодою спостерігав, як дівчата тремтять, притискаючись одна до одної. Їхні бліді обличчя, сповнені сліз очі та тихий, розпачливий плач явно тішили його.

Невдовзі Неферія підійшла до нього. Вона ступала повільно й упевнено, з властивою їй грацією. Зупинившись перед Реєм, лише злегка схилила голову.

— Кожну потрібно ретельно перевірити, — холодно наказав Рей, не відриваючи погляду від дівчат.

— Я майже впевнена, що більшість із них незаймані, — тихо відповіла жінка.

— Перевір усіх, — проричав він.

На мить запала напружена тиша. Рей ще раз повільно оглянув дівчат, а потім його погляд зупинився на Калісто. 

— Бачиш оту красунечку з чорним волоссям і великими блакитними очима? — Кивнув він у її бік. — Почни з неї.

Неферія мовчки кивнула.

Калісто не могла підняти очей. Вона чула, як до неї наближаються кроки, і відчула важкий погляд жінки. Серце дівчини шалено калатало.

— Ну що ж, люба… Ти будеш першою, — ласково промовила Неферія. — Не бійся, дитинко. Чим спокійніше ти це приймеш, тим краще буде для тебе.

Вона підняла підборіддя Калісто двома пальцями, змушуючи дівчину зустрітися з нею поглядом.

— Прошу… благаю вас, не робіть цього… — прошепотіла Калісто тремтячим голосом.

На обличчі Неферії з’явилася м’яка усмішка, від якої ставало ще моторошніше.

— Не опирайся. Так буде краще для тебе. 

Калісто першою завели до дальньої кімнати. У напівтемряві на неї чекали три жінки-хекімбаші в строгому білому одязі. Їхні обличчя були холодними й байдужими, ніби вони виконували звичайну, буденну роботу.

Дівчину змусили підійти до канапи й лягти на спину. Усе її тіло напружилося, мов натягнута струна. Руки міцно вчепилися в тканину, а пальці тремтіли від страху.

Одна з хекімбаші підійшла ближче й жестом наказала Калісто розвести ноги. Дівчина закусила губу й покірно виконала наказ. Вона намагалася не дивитися на жінку, не зустрічатися з нею поглядом.

Хекімбаші тим часом холодно й байдуже продовжувала огляд, наче перед нею була не налякана дівчина, а річ, яку потрібно перевірити перед продажем.

Коли жінка торкнулася її, Калісто здригнулася всім тілом. Від несподіваного дотику перехопило подих, а пальці мимоволі сильніше стиснули тканину під собою. Вона заплющила очі, намагаючись відгородитися від того, що відбувалося навколо.

Жінка не сказала ані слова. Її обличчя залишалося байдужим, а рухи — спокійними й буденними. Її пальці ковзнули по ніжній шкірі, шукаючи ознак «цілісності». Саме ця холодна відстороненість лякала Калісто ще більше. Для жінки це була лише чергова перевірка, тоді як для дівчини кожна мить здавалася нескінченною. 

Сльози повільно котилися по щоках Калісто. Вона кусала губу, щосили стримуючи схлип, і лише глибокі, тремтливі вдихи видавали її страх. Їй хотілося втекти, сховатися, зникнути з цієї кімнати, але вона знала, що нікуди не може подітися.

Вона лише лежала нерухомо й чекала, коли це нарешті закінчиться.

— Одягайся, — сухо промовила хекімбаші. — Ведіть наступну.

Калісто повільно підвелася, поправила поділ сукні й, не наважуючись підняти очей, вийшла з кімнати.

У коридорі на Неферію вже чекав Рей. Він спершись плечем об кам’яну стіну, терпляче спостерігав за дверима, а в його очах світилася цікавість. Щойно Неферія вийшла, він одразу звернувся до неї:

— Ну що?

— Її квітка ще не зірвана, — гордо відповіла Неферія. У її голосі прозвучало задоволення, ніби вона щойно повідомила про особливо важливу перемогу.

 У погляді Рея спалахнуло задоволення. 

— Чудово, — промовив він із неприхованим задоволенням. — Підготуй її, а потім відведи до кімнати, яку я вибрав. Сьогодні на неї чекає особлива ніч.

Неферія мовчки кивнула й попрямувала виконувати його наказ.