Спочатку:
На сторінку книги
Старенький червоний «Форд Рейнджер» Саммер тоскно зачхав, коли вона нарешті вимкнула запалення.
Останні кілометри підйому на пагорб далися йому важко, але він впорався. Саммер поклала руки на кермо, заплющила очі й просто прислухалася.
Шум прибою. Ненавʼязливий, потужний, тихий. Океан був зовсім поруч, схований за стіною здичавілих кущів лаванди та чайної троянди.
Дівчина глибоко вдихнула солоне повітря. Вона вийшла з пікапа, і її кеди мʼяко потонули в піску. Перед нею стояв будинок бабусі. Біле дерево облупилося від солоного вітру, віконниці були закриті, а веранда покрилася шаром пилу. Оушен-Бриз зустрів її абсолютною, заспокійливою тишею. Тут її ніхто не знав.
Провернути іржавий ключ у замку виявилося тим ще квестом, але врешті-двері піддалися з протяжним рипінням. Всередині пахло сухими травами, старими книгами та пусткою.
- Ну, привіт, притулок, - тихо сказала Саммер у порожнечу.
Вона вирішила почати з горища - там завжди ховалися найкращі спогади про ті часи, коли вона приїжджала сюди на канікули, ще зовсім безтурботною дівчинкою.
Тягнучи за собою шлейф пилу, Саммер піднялася старими сходами й почала перебирати картонні коробки. В одній із них, з-під старих кросівок, лежало те, що змусило її серце тьохнути.
Блокнот у рожеву обкладинку, густо обклеєний блискучими наліпками з Брітні Спірс та сердечками. Її підлітковий щоденник.
Саммер сіла прямо на підлогу, схрестивши ноги, увімкнула ліхтарик на телефоні й відкрила першу сторінку.
Пробігши очима по рядках, вона не стримала сміху й прочитала вголос, копіюючи свій драматичний підлітковий тон:
- «14 липня. Життя закінчене. Мама не купила мені ті джинси на низькій посадці, тому що в них "видно труси". Вона нічого не розуміє в моді! Я залишуся старою дівою і помру в оточенні котів. А ще Томмі з паралельного сьогодні подивився на мене... ну не прямо на мене, він просто дивився на прищ на моєму лобі. Ненавиджу цей світ».
Саммер прикрила обличчя рукою, червоніючи від сорому та сміху одночасно. Щирість чотирнадцятирічної себе вражала. Вона перегортала сторінки далі:
- «3 серпня. Сьогодні таємно зʼїла половину бабусиного пирога, а провину звалила на сусідського кота. Надіюся, Бог мене простить, бо пиріг з чорницею вартий того, щоб горіти в пеклі».
Дівчина тепло посміхнулася, але раптом з-під наступної сторінки випав цупкий аркуш паперу, складений учетверо. На ньому розмашистим почерком було написано:
«Майбутній Саммер. Відкрити, коли станеш зовсім дорослою!»
Розгорнувши лист, Саммер відчула, як горло стиснув клубок.
«Привіт, Саммер! Якщо ти читаєш це, значить, тобі вже за двадцять і ти, мабуть, стала суперкрутою і успішною. Але якщо ти раптом забула, як це - бути щасливою, я склала для тебе список. Ти зобов'язана виконати кожен пункт цього літа, чуєш? Не будь нудною дорослою!
ТВІЙ ЛІТНІЙ ЧЕК-ЛИСТ:
1.Навчитися серфінгу.
2.Поцілувати абсолютно незнайомого хлопця (бажано красунчика).
3.Угнати байк (ну або хоча б покататися на ньому без дозволу).
4. Поплавати голою опівночі.
5.Стрибнути зі скелі у воду (переможи свій страх висоти, боягузко!).
6.Заспівати перед натовпом людей.
7.Закохатися по-справжньому. До нестями. Щоб метелики в животі влаштували революцію.
Якщо ти не зробиш цього, я прийду до тебе уві сні й задушу! Живи на повну, Саммер!»
Пальці дівчини затремтіли, а на папір впала перша сльоза, миттєво розмиваючи чорнило на слові «закохатися». Саммер витерла сльози тильним боком долоні й рішуче подивилася на список. Втрачати їй не було нічого.
- Ну що ж, маленька Саммер, - прошепотіла вона, піднімаючись на ноги й стискаючи лист у кулаці. - Схоже, нам доведеться влаштувати цьому місту найбожевільніші дні в його історії.
Далі буде...
