Раді Вас бачити!

Намалювати ідеально рівні стрілки то талант, зробити це з першого разу – вершина майстерності. Однак, за останні роки для мене це стало більше буденністю, ніж однією з десятків причин для хвилювань.

Темно-сині тіні ідеально підкреслювали чорні очі, а фіолетова помада повністю завершувала ексцентричний образ міського безумця. Покрутившись перед дзеркалом, я самовдоволено кинув, отримавши бажаний результат.

Звичайні люди часто обертались на мене на вулиці і у громадських місцях. Деякі унікуми навіть наважувались окликати в натовпі, бажаючи донести до пропалої молоді всю мудрість життя. Знали б вони, що я не тільки не тиняюся серед місцевого зброду наркоманів та дешевих повій, а й отримую за цей маскарад шалені гроші.

Сонце починало сідати за обрій, коли ноги привели мене до сірих, пошарпаних дверей у безлюдному провулку. Сморід дешевих сигарет неприємно лоскотав ніс, викликаючи бажання чхнути. Ці ідіоти знову курили біля самісінького входу, ігноруючи потреби інших людей!

Вилаявшись собі під носа, я приклав до панелі картку-ключ і після першого ж писку увійшов у просторе приміщення. Холод осінньої вулиці змінився теплом старенького обігрівача, що тихо гудів у кутку. Дрібниця, але приємно.

Очі метнулись до електронного годиннику на стіні, де яскравими цифрами відбивало 21:40. Скинувши на підлогу сумку, я розчахнув невелику шафу у самого краю стіни та підготувавшись морально, швидко стягнув з себе одяг. Холод пробіг по оголеній шкірі, відбившись мурахами по спині. Нашвидкоруч натягнувши робочу форму, я щільно вплутався в шкіряний плащ.

Широка зала зустрічала тихим скрипінням апаратури та дзвоном бокалів. Підготовка йшла повним ходом. Люди бігали між рядами рідких столів та барних стійок. В центрі приміщення знаходилась висока сцена, яку вже встигли заповнити різні атрибути майбутнього шоу.

- Айле, ти запізнився, паразит ти такий! – окликнув мене чорнявий хлопчина з подвійним пірсингом губ – Чіз.

Одаривши колегу усмішкою, я швидко перескочив через поріг, займаючи місце за широким столом. Під супровід гулу старенького комп'ютера, що очевидно вже віджив свій вік, мені вдалося зробити кілька ковтків гарячої кави. Ніч обіцяла бути довгою.

- Будь сьогодні уважніше, - Чіз скептично оглянув декорації. – Не хочу, щоб було як минулого разу.

Здувши з обличчя одну з кольорових пасом, він нервово прикусив губу, прокручуючи металеве кілечко, що в останні дні робив доволі часто. Гіперконтроль Чіза починав дратувати, та я скидав це на стрес. Все ж не кожного дня до маленького районного клубу з виступом прибувала така знаменитість. Його візит міг підняти нашу виручку мінімум втроє, а популярність тривала б ще декілька місяців.

- Не хвилюйся, буду слідкувати за кожним сабом як гірський сокіл, - поправивши зав’язку на шовковому чокері, я неспішно підготував кольорові стрічки та шаблони контрактів. – То наша зірка вже тут? Шкода, що сьогодні моя зміна, так би хотів подивитись на нього як глядач.

- От давай тільки не знову. Мені потрібен досвідчений працівник на це місце. Я просто не переживу, якщо той кошмар станеться знову. Ти уявляєш, яку компенсацію ми були вимушені сплатити нещасній дівчині. Ой, все забули. Сьогодні виступ пройде без проблем, - невідомо, кого саме намагався заспокоїти Чіз – мене, чи себе самого, але підозрюю, що друге.

До відкриття залишалось не більше пари хвилин, тому впевнившись, що макіяж не потік та не змазався, я зайняв своє місце на високому стільці і вирівняв спину.

З перших хвилин, як двоє масивних охоронців відчинили двері, у приміщення посипався натовп людей, заповнюючи тишу невпинним белькотінням.

- Вітаю вас у «Блакитних небесах». Шановні гості, прошу дотримуватись порядку та почергово підходити до мене для отримання стрічок.

Наступну годину, я не міг вислизнути ні на хвилину, приймаючи безкінечний потік. Більш досвідчені клієнти проходили швидко, одразу зазначаючи статус та займаючи заброньовані місця. Однак, хоча і рідше, серед гостей траплялися і новачки, що з цікавістю розглядали стрічки, не знаючи що обрати.

- Ці – я вказав на перші три кольори, – демонструють ваш статус. Чорні для домів, сірі для світчів і відповідно білі для сабів. Наступні, - палець неспішно перейшов на рожеву, блакитну і фіолетову стрічку, – вказують на вашу орієнтацію та бажання у виборі партнеру. Жінки, чоловіки, або ж усі разом. І на кінець, - я дійшов останньої групи, - ваше бажання контакту: зелена – не бажаєте знайомств, жовта – шукаєте друзів по інтересам, і нарешті червона – шукаєте партнера на ніч. Прошу, обирайте на свій смак, пане.

Молодий хлопчина швидко вказав свої побажання і розчервонілий, наче рак, побіг уперед. Біла, блакитна і червона. Інтригуюча комбінація, як для новачка. Та не встиг я закінчити вносити його дані у систему, як статна блондинка зайняла місце хлопчака.

Під кінець реєстрації, я втомлено потягнувся, роблячи ковток, вже холодної кави. За спиною лунали пісні та миготіли яскраві прожектори. Писк годинника повідомив про закриття дверей. Оскільки захід був приватним, лише зареєстровані завчасно гості могли на нього завітати.

Найтяжче пройшло, тепер залишалось лише роздавати контракти та контролювати дії людей, щоб ніхто не наважився знову вчинити якусь дурість.

Прихопивши стос аркушів, я неспішно покинув свій пост та рушив у основний зал. Атмосфера була спокійною. Зайнявши свої місця дехто потягував ароматний кальян, заповнюючи приміщення димом, інші ж дегустували, ексклюзивні коктейлі й вино. Серед присутніх були і постійні СМ пари, де дом сидів у м'якому шкіряному кріслі, в той час як саб покірно стояв на колінах біля його ніг.

- Ну що, - тихо шепнув мені Чіз, ставши поряд. – Проблемні чи підозрілі були?

Тривога сочилася у кожному слові. Покусуючи пірсинг, хлопець безперервно дивився у бік сцени. Несподівано, мої очі спинилися на його руці, де яскраво переливалися три стрічки.

- Нічого такого. На диво домів прийшло навіть більше за сабів. Можливо хочуть навчитися новим речам. Ти краще скажи мені що це?

Спіймавши на собі погляд, Чіз швидко сховав за спиною зап’ястя.

- Ну знаєш, - смішок вирвався з його горла. – Я вже давно один. Може щось з цього і вийде. Ти ж теж раніше носив.

- Так, носив, - промінчик гніву спалахнув у грудях. - До того, як отримав від тебе штраф, за непрофесійну поведінку.

Вочевидь, вираз мого обличчя був ще гіршим ніж я вважав, адже Чіз обережно відійшов на безпечну дистанцію. Він знав, що попри спокійний характер, я не терпів подібного лицемірства і міг це яскраво продемонструвати.

Оклик молоденької дівчини – однієї з працівників, врятував Чіза від подальшої розмови. Колега тікав з небаченою швидкістю, радий обірвати діалог. Та що б він собі не думав, я такої поведінки спускати з рук йому не збирався. Вище керівництво мало дізнатись про зловживання повноваженнями місцевих керуючих.

- Вибачте, - оксамитовий голос долинув ледь не у вуха.

Від несподіванки, я різко сіпнувся вбік, врізавшись у стіл з напоями. Лайка через силу втрималась на язиці, не вирвавшись з рота. Натомість робоча усмішка розтеклась по устам, вітаючи гостя.

- Я можу вам чимось допомогти?

- Пробачте, не хотів вас лякати. Не сильно забились?

Весь гнів, що встиг накопичитись у мить зник, коли я зустрівся з цими глибокими зеленими очима. Наче густий ліс, вони поглинули мене. Їх власник справляв не менш ефектне враження. Широкі плечі, волосся кольору темного меду, що переливалося у світлі ліхтарів. Він був вдягнений у вільну сорочку з закоченими рукавами та темні джинси, що підкреслювали кожен вигин масивних ніг та соковитих сідниць.

Насилу проковтнувши слину, я спробував відірватись від обличчя незнайомця і повернути нейтральний вид. Хто ж знав, що у таке місце міг завітати мій ідеал.

- Не варто хвилюватись, то моя провина, що ловив ґав. Ви хотіли щось запитати?

Погляд самовільно перейшов на м'язисту руку чоловіка. По правді, я намагався не цікавитись статусом гостей, але зараз просто не міг втриматись. Та на превеликий жаль, долоня була прихована в кишені штанів, не даючи розгледіти колір. Хто ж з працівників його приймав? Потрібно буде поглянути у системі коли буде час.

- Так, мені потрібен контракт, - і знову цей чаруючий голос, від якого у шлунку переверталося все, а в штанях ставало небезпечно вузько. – Де я можу його отримати?

Розчарування кольнуло у грудях. Контракт. То у красеня вже був супутник. Шкода. Хоча у цьому не було нічого дивного. Гарні чоловіки ніколи не залишалися одні надовго.

- Ви прийшли за адресою, - я грайливо підморгнув, роблячи крок на зустріч. Бажання то звичайно добре, але робота це основне. – Вам потрібен простий чи розширений варіант?

Пальці перебирали рівно складені листи в очікуванні відповіді. Цікаво, ким була його супутниця, чи можливо супутник? Хотілось побачити обличчя, якому під силу привабити цього чоловіка.

- Розширений, будь ласка, - широка усмішка осліпила мій зір, не дозволяючи промовити й слова.

Підхопивши тремтячими пальцями потрібний аркуш, я обережно його простягнув, даруючи незнайомцю одну зі своїх робочих усмішок. Таке вже життя, якщо не можеш привабити гарячого хлопця, то натягни маску і схаменись.

- Вам потрібна допомога з заповненням?

Коли загоріла рука, простягнулась, щоб забрати контракт, моє серце затрепетало. Чорна. Стрічка була чорна!

Наші пальці на мить зіткнулись, і від того місця по тілу розтікся жар. Невже в мене так довго не було партнера, що один дотик викликає таку бурхливу реакцію?

- Щиро вдячний, але думаю, що зможу самостійно розібратись. Але якщо що, то я знаю де вас знайти.

Коли незнайомець пішов геть, я ще кілька хвилин розглядав його спину. Який же невдалий день мені дістався для робочої зміни. Не тільки не зможу насолодитися найкращим виступом року, а й втратив шанс закрутити з одним із гостей.

Вилаявшись собі під носа, я різко зітхнув, повертаючись у нормальний стан. Можливо, якщо пощастить, цей красень завітає до нас завтра. Все ж, у маленькому містечку був не такий вже й великий вибір.

Наступні декілька годин пройшли доволі спокійно. Раз у кілька хвилин, хтось із гостей підходив отримати примірник контракту, або ж уточнити якийсь момент. Дехто навіть встиг викупити приватну кімнату. Загалом нічого не відрізнялося від звичайного вечора, окрім перманентного очікування, що витало в повітрі.

Присівши на стілець біля барної стійки, я блаженно застогнав. Ноги палали пеклом, а спина гуділа. Незручний корсет терся у ребра, додаючи дискомфорт, а від неперервного шуму розколювалася голова.

- Налити тобі, поки немає Чіза? – жартома усміхнувся Байн, натираючи до блиску стакан. – Я відкрив гарну пляшечку віскі. Кавовий смак, як ти любиш.

Опустивши голову на холодну стільницю, я різко помахав на знак відмови. Не вистачало мені ще штрафу за п'янство на робочому місці. Після останньої сварки, Чіз точно не впустить момент схопитись за будь-яку дрібницю.

- Я просто трішки тут посиджу. Якщо не складно, налий мені колу, або чогось газованого. Тільки без алкоголю. Прошу, а то я тебе знаю.

Байн лише розсміявся, підкидаючи в повітря пляшку напою. Його макіяж трішки потік, що придавало масивному чоловіку кумедного виду.

- Бачив? - обізвався бармен, насипаючи льоду у високий стакан. - Наш завжди правильний пан, сьогодні заявився зі стрічками. Невже, він розраховує когось звабити, зі своїм завжди невдоволеним обличчям?

Я тихо реготнув, приховуючи обличчя в долонях. Хоч як би грубо не звучав Байн, але в його словах була своя правда. Чіз завжди усіх сварив і за менші провини, а тут таке.

- Що ти знаєш, можливо наш одиночка захотів звабити сьогоднішнього запрошеного гостя. Говорять він зараз не має одного партнера, тому Чіз і вирішив, що може отримати шанс, - підхопивши стакан, я залпом осушив його вміст, не залишаючи і краплі. На щастя, алкоголю в напої все ж не було.

- Я тебе прошу, кому він потрібен такий впертий. Пам’ятаю, Ротіч говорив, що навіть під час гри він намагався командувати. От справді не розумію, ну хочеш ти контролю, так знайди собі саба і радій. Ні йому ж хочеться зустрічатися тільки з домами!

- Моє сексуальне життя, то не твого розуму справа, - несподівано почувся крижаний тон. – Але дякую, тепер мені принаймні відомо, хто з партнерів розпускає чутки.

Чіз стояв схрестивши руки на грудях і холодно поглядав на нас. В його очах палала образа. Вина сплила глибоко в душі, та я намагався її ігнорувати. Яким би бісячим не був наш керуючий, все ж навіть він не заслуговував на таке. Відкрити партнеру свої бажання і так складно, а дізнатися, що він розпатякав про все, це справжній удар по довірі.

- А ти чого розсівся, - на цей раз гнів був спрямований у мій бік. – Що, немає роботи? То я тобі її швидко знайду!

- Не влаштовуй істерики, Чізе, у мене перерва, - холодно присадив його я. – Ти привертаєш зайву увагу. Хочеш посваритися, то дочекайся кінця зміни.

Ігноруючи розгніваний погляд, я швидко встав і рушив геть. Не вистачало ще зцепитися на очах у стількох глядачів. Ззаду долинало шипіння Чіза, та мені він так нічого і не сказав. Тим часом, прожектори освітили маленький кружечок у самому центрі сцени. Ну нарешті, почалось.

З темноти виринула блакитноока дівчина з довгим рудим волоссям. Її одяг ледь приховував інтимні місця, а на шиї красувався товщелезний чокер. Підхопивши мікрофон, вона декілька разів порахувала від одного до десяти, перевіряючи звук. Я ж спішно зайняв своє місце по правий бік від сходів, щоб слідкувати за діями інших людей.

- Пані та панове, для мене неймовірна честь вітати кожного з вас у нашій маленькій пристані задоволення та свободи. Сподіваюсь, їжа та напої прийшлися вам до смаку!

Під голосні оплески глядачів, дівчина зробила реверанс та весело помахала рукою.

- Моє ім'я Моллі, і сьогодні я повністю до ваших послуг, - продовжила вона, підморгнувши одному з чоловіків, що сидів у першому ряді. – Однак, думаю ви всі зібралися тут, заради декого іншого. Я ж права?

І знову роздався збуджений гул натовпу. Ніхто вже не міг дочекатися шоу. Та що критики душею, я теж згорав від нетерпіння. Хоча й у пів ока, але нарешті побачити майстерність «Бога шибарі». Від розпаленої уяви вогонь пішов по щоках.

- Так, так чую ваш настрій! Ну що ж, не смію затримувати час! Вітайте, наш довгоочікуваний Майстер Дрейк!!!

Від виску двох дівчат з першого ряду, я ледь не втратив слух. Хоча на їх виправдання, коли на середині сцени опинився високий чоловік повністю вдягнений у шкіру та з маскою, що закривала половину обличчя, я і сам майже розтав.

Поряд з ним, на четвереньках по підлозі повзла симпатична дівчина з пов'язкою на очах. З одягу на ній був тільки купальник та туфлі на височезних підборах.

- Та почнеться ж шоу!

За мить, ведуча зіскочила зі сцени і зникла в темноті. Та от тільки я знав, що насправді, вона вже встигла залізти на коліна одного заможного пана, та скрутитись калачиком на них. От же, пронирливе дівчисько, змушує інших виконувати її роботу. Хоча, я особисто до неї претензій не мав, все ж Моллі часто прикривала мене на змінах та без питань давала грошей взайми.

За спиною долинули інтригуючі звуки. Не голос. Ні. Майстер Дрейк, ніколи не розмовляв на своїх виступах, точно як і ніколи не демонстрував обличчя. Дехто навіть підозрював, що він був знаменитістю. Для кожного фаната, було справою честі розгледіти, якомога більше його рис.

Обернувшись достатньо, щоб контролювати зал і в той же час бачити частину сцени, я закусив нижню губу. Схопивши дівчину за підборіддя, Дрейк провів червоними мотузками по її щоці. Масивний палець пройшовся по витонченій вилиці та спустився нижче, обходячи контури губ.

Тяжке дихання зривалось з уст дівчини. Вигнувши спину, вона притислась обличчям до руки. Ноги розповзлися у запрошенні. Я готовий був поставити всю сьогоднішню виручку на те, що вона готова була віддатися йому прямо тут, на очах сотень глядачів.

Дзвінкий звук змусив здригнутись всім тілом. Дрейк різко розтягнув мотузки у різні сторони, ледь не викликавши іскру. Мурахи хвилею прийшлися по тілу, віддаючи небезпечним теплом.

В повній тиші залу Дрейк неспішно відійшов у бік, обережно відводячи тоненькі руки дівчини за спину. Червона мотузка яскраво контрастувала до молочно-білої шкіри, коли вмілі пальці фіксували долоні разом. Два оберти на зап’ястях, не надто тугі, однак достатні, щоб сабиня не могла поворухнути руками.

Міцний вузлик утворився на рівні кистей, після чого мотузка піднялася угору. Все нові оберти малювали на тілі дівчини, як на витонченому полотні, утворюючи неймовірну картину. Вигнувши спину, вона простогнала, і цей звук відлинув у мені. По щоках розтікся багрянець, а дихання поверхнево виривалось з грудей.

Несподівано, збоку відчувся рух. Хтось з глядачів намагався наблизитись ззаду, тримаючи камеру в руках. Та щоб вас роздерли всі демони пекла! Невже не можна було хоч трішки почекати? Такий збуджуючий момент! Наостанок поглянувши на пару, я з розчаруванням покинув пост.

Завчасно подавши сигнал охороні, я рушив порушнику напереріз. На щастя, він був аж занадто захоплений видом, щоб помітити наближення. Схилившись над камерою, досить молодий хлопчина, активно потирав штани, де виднівся чималий бугор.

Двоє масивних чоловіків вже стояли поряд, готові у будь-яку мить скрутити це нахабне щеня. От і добре. Підставляти себе під нападки всяких психів, не входило у мої обов’язки.

Заступивши за спину, я різко вихопив камеру з його рук і відскочив назад, уникаючи можливого нападу.

- Пане, прошу разом зі мною покинути зал, - обізвався я до приголомшеного хлопця. Його очі, розміром із тенісний м'яч, тупо блимали, не розуміючи, що сталось.

Попри палаючий в серці гнів, я подарував йому свою найкращу усмішку, про всяк випадок заступаючи за спину охоронця. Хлопчина, ще деяку мить оторопіло стояв, споглядаючи то на нас, то на сцену, не знаючи як вчинити.

Несподівано, різко хитнувшись убік, він підскочив на ноги й рвонув, намагаючись утекти з місця. Та навчені не найприємнішим досвідом охоронці, вже встигли перегородити йому шлях, і схопили, заламуючи руки. Хлопчина почав кричати і намагався вкусити одного з них, але всі ці дії були марні.

До мене хутко підскочила Моллі і щось знервовано лепетала. Хоча найгіршого вдалося уникнути, шум все ж привернув увагу оточуючих. Шоу спинилось, а гості невдоволено гуділи. І де ж в біса носило всюдисущого Чіза, коли він був так потрібен?

- Видай всім по безкоштовному коктейлю і пообіцяй знижку на наступний візит, - помітивши сумнів у очах дівчини, я невдоволено цикнув. – Якщо будуть проблеми, скажеш, що це я так сказав.

Зрозумівши, що відповідальність нестиме хтось інший, Моллі швидко кивнула і вискочила на сцену, щоб заспокоїти знервований люд. В той же час, один з охоронців повідомив мені, що порушника виставили за двері з довічною забороною відвідувати клуб.

Від усього цього у мене шалено розболілась голова. А це був тільки початок. Попереду чекала ціла ніч. Дзвони бокалів лунали по залу, а декілька гримерів вискочили на сцену, щоб поправити дівчині макіяж, користуючись непередбачуваною паузою.

Зайнявши своє місце по краю сцени, я втомлено зітхнув, дозволяючи на мить втратити пильність. Якесь дивне відчуття ковзнуло по шиї, викликавши холодний піт. Різко обернувшись, я помітив, що дехто за мною уважно спостерігав. Дрейк.

Наші погляди на мить зустрілись, і я оторопіло застиг. Він розглядав мене не менше як три хвилини, проходячи очима від голови до п’ят. Я нервово ковтнув слину. Коли він нарешті втратив інтерес і повернувся до стурбованої дівчини, мені через силу вдалося втримати себе у руках. Ноги зрадницьки тряслися, а коліна тягнуло до землі. Цей вечір видався складнішим, ніж я міг собі уявити.

***

Решта виступу пройшла на диво спокійно. Зал палав, стогони дівчини переливалися з тяжким диханням гостей. Дехто навіть почав задовольняти себе, або змусив зайнятись цим свого саба. Я ж так і стояв, не наважуючись знову поглянути на сцену.

Як би мені не хотілось, очі Дрейка міцно засіли у голові, запускаючи уяву. Кожен звук мотузки у його руках та оклик болю сабині, малювали переді мною еротичні картини. Оголений я стояв перед майстром на колінах із зв'язаними руками й ногами. Його гігантський член (а інакшого і не могло бути) вторгався глибоко в горло, а натягнутий до межі нашийник безжально мене душив.

Від однієї думки я готовий був кінчити. Прямо там, серед всіх цих людей. Якби майстер Дрейк віддав наказ, то мені це було б тільки в радість. Головне, щоб потім він мене похвалив... або ж покарав за недозволену вульгарність. О, всі демони світу, тільки вам відомо, як я бажав зайняти місце поряд з майстром на сцені.

- Ти в порядку? – окликнув мене, невідомо звідки вилізлий Чіз.

Тільки тоді я помітив, що шоу вже встигло скінчитись, а інші працівники прибирали інвентар. Незрозуміле роздратування спалахнуло в душі. Чи то на Чіза, чи то на самого себе.

- Скажи мені, - я і сам не впізнав крижаний тон власного голосу. – Які демони тебе дерли весь цей час?

Оторопівши від мого гніву, керуючий невпевнено відійшов, про всяк випадок уникаючи зорового контакту. Подібна поведінка сильно здивувала його і можливо навіть злякала.

- Ти це про що, Айле? - Чіз відійшов ще на крок. – Я був у залі.

- Не смій брехати мені, - зловивши на собі декілька стурбованих поглядів, я продовжив уже тихше. – Мені все одно хто чим займається коли немає роботи. Хоч на пів ночі іди розважайся зі своїм домом. Але ти! Так ти. Завжди усіх штрафуєш, а нещасного Пола навіть звільнив, через загравання з клієнткою. І сьогодні під час такого важливого шоу, коли стався інцидент, нашого шанованого керуючого ніде немає. А тепер, ти наче нічого не сталось світиш свіжими засосами.

Обличчя Чіза стало мертвенно блідим, а очі заметались по залу. Він так сильно прикусив пірсинг на губі, що на тонкій шкірі виступила кров. На мить, мені навіть стало його трішечки шкода. Можливо, я все ж перегнув. Та згадуючи всі ті рази, коли він штрафував мене за дрібні помилки, гнів з новою силою сколихнув у грудях.

- Айле, давай поговоримо про це потім, - голос Чіза дрижав, а сам він, нагадував налякане щеня. – Не треба влаштовувати сцен перед гістьми.

Мені всією душею хотілося його послати, та все ж здоровий глузд не дозволив зробити цього. Особисті драми мали залишатися за межами роботи, а не демонструватися на загал. Я тихо вилаявся під носа і ледь чутно прошипів.

- Вважай, що на сьогодні моя зміна завершена, шоу пройшло, далі розбирайся сам. Якщо вже наш керуючий нехтує своїми обов'язками, то зможе на один раз закрити очі на подібну малість.

По тому, як насупилося обличчя Чіза, було очевидно, що він не все сказав, але мені вже було байдуже. Розвернувшись на підборах та попрощавшись з Моллі, я швидко пішов. Хай як там буде далі, але сьогодні з мене досить.

Зайшовши у роздягальню та нарешті скинувши незручний корсет, я втомлено поглянув у дзеркало. До світанку залишалось ще декілька годин. Звичайно, можна було на все плюнути і повернутись додому. Взагалі, то був найкращий варіант. Однак, дещо змусило мене передумати. Я вже й забув, коли в останній раз відпочивав у клубі як гість, а не частина персоналу. Шкода було б втрачати такий шанс.

Обтерши тіло холодною водою з крану, я вдягнув своє звичайне вбрання. Воно не зовсім підходило для подібного закладу, та й було не те щоб нове, однак нічого іншого під рукою не знайшлося. Тому, натягнувши чорні шкіряні штани та сріблясту майку, я швидко поправив макіяж та повернувся у зал.

На відміну від початку, він виглядав майже спустілим. Дехто все ще попивав коктейлі, або просто лежав, потягуючи кальян. Однак, більшість розповзлись по приватним кімнатам. Ну звичайно, таке ефектне шоу розпалило бажання у глядачах.

Зайнявши місце у бару, я попросив у Байна коктейль. Новини у невеликому колективі розбігалися швидко, та на щастя він нічого не питав. Лише час від часу, кидав хитрі погляди і єхидно усміхався.

Солодко-кислий напій, приємно торкнувся язика. Та одразу за цим послідувала чимала кількість алкоголю, якого Байн вочевидь не пошкодував. Надто вже він був радий тому, що хтось наступив Чізу на хвіст.

Допивши останні краплини, я вдячно йому кивнув, встаючи з-за стійки. Не погано було б когось знайти і віддатись короткоплинній насолоді. Тим паче, ще з моменту шоу, я відчував дискомфорт у штанях.

- Ви змінили вбрання? - з боку долинув знайомий голос.

Ледь втримавшись, щоб не скочити на місці, я здивовано обернувся і оторопів. Позаду, стояв той самий зеленоокий красень, і усміхався мені.

- Як бачите, шановний гість, хоча напевно зараз це вже не актуальне звертання, бо я свій робочий день закінчив, - не вірячи своїй удачі, пролепетав я перше, що прийшло у думки.

Закусивши нижню губу, я граційно рушив на зустріч, оглядаючи чоловіка з ніг до голови. По обличчю розтікався рум’янець, а у скронях калатав пульс. Удача не приходить двічі, тому сьогодні я мав звабити його, інакше шкодуватиму про це до кінця років.

- О, то ви тепер вільні? – ще ширше усміхнувся чоловік. І в цю мить я зрозумів – ми переспимо.

- Більш ніж, - торкнувшись розкішних м’язів, я грайливо провів пальцями по його руці. Який же він гарячий!

Підхопивши грайливі пальці, він підтягнув їх собі до губ. На мить я забув як дихати. Ніжний поцілунок влучив у ціль, викликаючи легке тремтіння. Як же я хотів його.

- Якщо так, то не були б ви проти, приділити час і мені? – смарагдові очі звузились у тонкі щілини, роблячи його схожим на дикого кота. – Не хочу зарекомендувати себе сталкером, але ще від першої нашої зустрічі, я думав лише про вас.

У роті стало сухо, а багрянець торкнувся шиї та вух. Значить, не я один думав про нього. Та було одне неприємне але.

- Невже одного партнера вам не достатньо, чи може ви маєте інші смаки? Тоді, вимушений відмовити, ігри втрьох то не моє, - вирвавши долоню з його руки, я відійшов на крок. Авантюра була ризикована, та це тільки сильніше збуджувало мене.

- О, не хвилюйтеся, я повністю розділяю ваші думки. З тією сабинею ми трішки не зійшлись. І все ж, якщо ви не проти, то як щодо короткої гри?

Відмовлятись причини у мене не було ніякої, як і далі тягнути час. Ми точно знали чого хотіли і нічого у світі не могло перешкодити нам отримати це… Крім ображеного на мене Чіза.

***

- Вільних кімнат немає. Очікуйте будь ласка, - наче бездушний робот повторив він, уникаючи погляду.

Це була очевидна брехня, адже у клубі завжди було декілька пустуючих номерів «про всяк випадок», які не продавались для звичайних гостей. Та ображений дурень ігнорував це, і вже втретє за останні п’ятнадцять хвилин відмовив нам у кімнаті.

- Ти ж це спеціально робиш? Правда ж? – гнівно прошипів я, так, щоб чоловік поряд зі мною не зміг цього чути. – Яка ж ти язва, не думай, що я це так забуду.

Зиркнувши на нього востаннє, я злобно скинув на підлогу стос аркушів, підхопивши один контракт і собі. Позаду долинули невдоволені оклики Чіза, який тепер був вимушений збирати всі листи, та я ігнорував його.

- Здається, тут не вийде зняти кімнату, - засмучено відзвітував я. А все так добре починалось. – Не знаю, куди ми ще можемо піти.

- Є у мене ідейка.

Невимушеність чоловіка здивувала мене. Невже він знав інше місце? Цього просто бути не могло. На все містечко, наш БДСМ клуб був єдиним. Хіба що, він розраховував затягнути мене у якийсь дешевий мотель близь дороги. Однак, у такому випадку, моя відповідь була б категорично «ні».

Можна б звичайно було покликати його до себе додому. Та маленька квартирка була зовсім не призначена для таких ігор. Нещасні двадцять вісім квадратів, не пережили б подібного.

- Якщо ви не проти, - я настільки поринув у думки, що ледь не пропустив його наступну фразу. – Чи можу, я вас запросити до себе? У мене навіть є кімната для гри, з гарною звукоізоляцією. Як вам така ідея?

Іти до незнайомого чоловіка додому, не маючи жодних гарантій на власну безпеку. Я ж не ідіот. Думав я перші дві хвилини, а потім кинув.

- Згоден, але за однієї умови, - закусивши ніготь великого пальця промовив я. – Якщо дасте якийсь документ, що підтвердить вашу особу. Хочу мати гарантію, що мене не вивезуть у ліс і не вб'ють.

Чоловік деякий час тупо розглядав моє обличчя, наче вагаючись, погодитися чи ні. Частково, я починав шкодувати про свою вимогу, однак ризик був надто великим навіть для такого авантюриста як я.

- А як же конфіденційність? – замислено промовив він, хоча на противагу словам, пальці уже шаруділи по кишенях.

- Можу гарантувати, що ця інформація не покине межі клубу, а працівники і так підписують договір про нерозголошення, тому причин хвилюватись немає.

В душі я нервував. А що як він відмовиться? Та на щастя, з хвилину постоявши, чоловік різко видихнув і кивнув.

- Ну добре, - він підняв руки на знак капітуляції. – Але, якщо в майбутньому це десь спливе, не ображайтесь на позов до суду.

Прийнявши простягнену карту, я швидко пробіг по ній очима. На водійському посвідченні красувалося симпатичне фото. Хоча на ньому він був на декілька років молодшим, я одразу впізнав чоловіка перед собою. З того моменту він досить сильно змужнів, а по обличчю поросла щетина. Шкода, що ми не зустрілися у той час.

- Кріс Хопвуд, тридцять шість років, - діставши телефон, я зробив фото і надіслав його Байну. – То виходить ми майже однолітки. Айле Сантс, тридцять три.

- Нікому не говоріть цього, я б не дав вам більше двадцяти п'яти, - Кріс подарував мені свою прекрасну усмішку, ховаючи посвідчення у штанях. – То що, можемо йти?

Телефон завібрував, і на екрані сплило повідомлення: «Ти знову вплутався у якусь дурню? Хлопче, будеш винен мені пиво». За кілька хвилин надійшло ще одне повідомлення «Відірвись там як слід!»

Ні, щось у словах Байна було правдою. Мене так і тягнуло на якісь дурнуваті авантюри. Інстинкт самозбереження, сумно помахав у слід і розчинився під тиском бажання.

***

Насправді, я очікував, що наша гра почнеться ще у дорозі. Мій супутник відчинив двері автомобіля і галантно повів рукою, запрошуючи сісти. Новенька тойота, мала запах його одеколону, що ще більше збуджувало мене. Та попри сподівання, Кріс більше нічого не робив.

Нічне місто, швидко перетекло у район приватних секторів. Кріс ще більше мене заінтригував, коли авто звернуло на доволі заможну вулицю. Тут будинки мали щонайменше по два поверхи і виглядали так, наче мали особисту охорону. Сам я, майже ніколи тут не був, хіба що за часів коли підробляв кур’єром.

Заїхавши у широкий двір, ми спинилися біля розкішного дому з білої цегли та червоним дахом. Довкола тераси, росло декілька фруктових дерев, і якщо я правильно розгледів десь поряд знаходився ставок.

- То це ваш дім? - намагаючись не виказувати зайвих емоцій, я з цікавістю оглянувся. – Симпатично, хоча не зовсім у вашому стилі.

Кріс лише усміхнувся і кинув у бік входу.

- Я рідко тут буваю. Цей будинок колись був літньою дачею моїх батьків, до того як вони переїхали за кордон, а тепер більшу частину року пустує.

Слухаючи його глибокий голос, я неспішно переступив поріг. Затхле повітря одразу ударило в ніс. Тут і справді вже давно нікого не бувало. Хоча я і намагався не поводитись як бідне щеня, але так і не зміг утриматись від бажання все розгледіти. В середині приміщення було досить просторим, з кремовими стінами та дерев'яною підлогою. По краю стіни стояла продовгувата шафа, а далі, як я здогадався, йшов гардероб. По кутах стояло декілька статуеток у формі котів з білого та чорного мармуру. Досить естетично.

- То що, може для початку підпишемо контракт? – торкнувшись моєї спини, прошепотів на вухо Кріс. – Чи ти передумав?

Його губи майже торкалися тонкої шкіри на мочці вуха. Від гарячого дихання по моєму тілу розтікся жар, а серце закалатало. Точно, я приїхав сюди не для того, щоб захоплюватися інтер’єром. Зовсім не для цього.

Ставши в напівоберта, я закинув одну руку йому на плече, та провів носом по щелепі. Різкий видих, що вирвався з його грудей, був найкращим підтвердженням бажання цього чоловіка. А вже чималий бугорок у штанях, так і манив упасти на коліна і відсосати його. Що власне я і збирався зробити.

Пальці пройшлися по шиї, торкнулись грудей, у яких шалено билося серце. Це тільки сильніше збудило мене. Не в змозі чекати довше, мої ноги підігнулися, і з глухим звуком я впав, ударяючись колінами об дерев’яну підлогу. Швидкий біль, віддався вогнем у ногах, що перетікав вище, концентруючись у члені.

Мої очі зустрілися з його, темними та глибокими від бажання. О так, саме про це я мріяв весь цей час, з того моменту як його вперше побачив.

Перехопивши руки за спиною, я торкнувся губами його штанів, залишаючи лінію поцілунків від стегна до паху. На мить я завмер, відчуваючи натяг у волоссі. Кріс відтягнув мою голову назад, і знову заглянув у очі. Не знаю, що він там шукав, але я більше не міг чекати. Потягнувшись вперед, схопився зубами за замок його джинсів та потягнув. О небеса, навіть член у цього чоловіка був ідеальним.

Від одного погляду мій рот заповнився слиною, а перед очима все поплило. Торкнувшись губами вже вологого кінчика, я тихо застогнав, беручи його в рот. Щелепу звело від болю, але я не звертав уваги. Нахилившись вперед, спробував взяти його на повну довжину. Мускусний запах застряг у горлі, а сльози виступили на очах. Останні краплини здорового глузду покинули голову.

Відірвавшись від нього на мить, я провів язиком по всій довжині члена, повторюючи вигини вен. Солоний смак від його передеякулята та поту був кращим за все, що я коли-небудь в житті куштував. Натиснувши кінчиком язика на щілину, я підняв на нього погляд своїх томних очей.

Губи обвили головку, і в цей момент Кріс застогнав. Сприйнявши це за знак згоди, я знову взяв його в рот. Кінчик члену врізався в горло, викликавши блювотний порив, однак це була тільки половина. Втягнувши щоки, я почав сосати, не забуваючи працювати язиком.

Зірване дихання Кріса підбурювало мене взяти член глибше, до самого кінця. Мій власний член уже давно стояв, впираючись у тканину штанів. Я хотів його торкнутися, але не став.

Стогін вирвався з уст, проходячи вібрацією по члену, коли сильна рука різко смикнула мене за волосся. Теплі краплини потрапили на обличчя, стікаючи в рот. Не втримавшись я злизнув кілька крапель. Солоно-гіркий смак застиг на язику, а я блаженно споглядав на почервонілого дома.

- От же ж, - проричав Кріс. – Який збочений котик.

Я кінчив. Як би жалюгідно це не звучало, та моє тіло у мить відреагувало на його слова. Глибокий голос та сильна рука у волоссі не залишили мені і шансу.

***

Сидячі у м'якому кріслі я вдячно прийняв чашку чаю. Кріс з цікавістю проглядав заповнений контракт. По правді я ніколи не бачив у них особливого сенсу. Звичайний перелік дозволів, що можна було з легкістю озвучити усно. Навіщо ставитися до сексу так формально. Все одно, все зведено до отримання задоволення тим чи іншим шляхом.

- Доволі розкуто, - притиснувшись до стіни, промовив Кріс.

Окуляри на його обличчі виглядали ідеально. Наче суворий професор, готовий відшмагати неслухняного учня. Я ж сам загорнувся в халат, адже нещасним штаням сильно дісталось. Треба було роздягтися перед мінетом. Мій косяк.

- Нічого такого, - відмахнувся я, попиваючи направду смачний чай. – Повірте, за роки роботи я бачив і не таке.

Кріс підняв на мене замислений погляд, наче хотів щось сказати, але не став. Перегорнувши сторінку, він швидко пробігся по таблиці і спохмурнів.

- Ви не вписали стоп-слово. Можливо забули вказати? – з надією поцікавився він,

- Не бачу сенсу щось вигадувати. Нехай буде червоний, якщо ви наполягаєте, щоб воно було.

Я подарував йому свою робочу усмішку, дратуючись в серцях. Скільки ще ми будемо витрачати на це часу? Коли вже почнеться гра?

Швидкий мінет, тільки більше розпалив жар. Тіло вимагало продовження. Я ледь не благав його відкинути ці кляті листи і перекинувши через крісло, жорстко трахнути мене. А якщо ще й придушить...

Унизу живота розтеклось тепло, і я миттєво перехрестив ноги. Кріс здавалось помітив цей рух і скривив губи у хитрій усмішці.

- Тоді, з вашої згоди я так і зазначу, - кинув він, заповнюючи пустуюче місце. – Прошу вас бути серйозніше з цим, все ж від умов контракту залежить ваша безпека.

- Можна зазначити ще одну річ, - я уважно поглянув на дома. – Прошу говорити до мене на «ти», це дозволить швидше увійти у роль.

Зробивши ще пару відміток, Кріс нарешті передав папери мені. Швидко оглянувши зміни, я без зайвих питань підписав лист. Плювати на все, аби тільки швидше розпочати гру!

- Добре, - теплота, що розтеклась від усмішки дома, на мить зачарувала мене. Тільки згодом я зрозумів, що відповідав йому скрививши губи як бовдур. – Якщо з формальностями завершено, пропоную піти у кімнату для гри.

Ну нарешті! Цієї фрази я чекав здавалося вічність. Прийнявши простягнуту руку, я хутко зіскочив з крісла і послідував за Крісом. Всередині будинок здавався справжнім лабіринтом. Купа дверей, що з'єднували між собою різні кімнати. Спальня перетікала у ванну, а та у гардероб. Хто ж проектував це чудо світу?

Розглядаючи дивне убранство, я і не помітив як ми спинилися напроти непомітних кремових дверей. Вони майже збігалися зі стіною довкола, лише ледь помітні лінії видавали, що далі був прохід. Поміть я подібне у будь-якому іншому місці, сприйняв би за гардероб або ж комору. Однак зараз, у мене не було навіть сумніву, що саме ховалося за тонкою перегородкою дверей.

- Готовий? - підморгнув мені Кріс, на що я миттєво кивнув.

Те що відкрилося всередині, перехопило подих. У нашому клубі звичайно були спеціальні кімнати, однак порівняно з цим місцем вони походили на дитячий жарт.

З десяток видів ударних девайсів: від м'яких флогерів до довжелезних кнутів. Різного розміру палички і товщелезні ремні. Широке ліжко стояло по центру кімнати, з фіксаторами з обох кінців. Поряд на невеликій тумбі займали місце пахучі масла та змазки. У шухляді я підмітив іграшки. Як мінімум кілька вібраторів та анальний гак. На стелі було прикріплене міцне металеве кільце, з якого спадали червоні мотузки.

Я вже встиг уявити, як нерухоме тіло висить не маючи змоги навіть поворухнутись, а грубий кнут наносить удар.

З глухим звуком, двері зачинилися за спиною, і я відчув себе маленьким щуром, що з власної волі загнав себе в пастку. Рука потягнулась до поясу, щоб розв'язати халат. Втілення всіх фантазій в реальність, ще ніколи не було так близько.

- Я не говорив тобі роздягатися, - голос Кріса був крижаним, він пройшовся по кожній клітинці тіла. Гра почалась.

Обернувшись до нього обличчям, я безмовно стояв, опустивши очі униз. Хотілось би стати на коліна, але майстер не віддав свій наказ.

- Прошу вибачення, - покірно промовив я, і в наступну мить у очах зарябило.

Щока горіла вогнем, а від місця удару по тілу наче пройшов електричний струм. Унизу живота потепліло. Як же я за цим сумував.

- Говорити будеш коли я дозволю, - кожне слово, було як удар кнута. Різке і холодне. Наче перед ним була не людина, а безвольна річ, нездатна ні на що як служити. – Звертатимешся до мене Майстер. На питання відповідатимеш «так» або «ні». Якщо це не стоп-слово, то без дозволу мовчи. Зрозуміло?

Пальці зійшлися на щелепі, і різко смикнули вперед. Не наважуючись підняти очі, я тільки і міг, що покірно стояти в очікуванні.

- Так, Майстер.

- Молодець.

Одного слова було достатньо, щоб я затремтів, а кров прилила до вже і так твердого члену. Однак, Майстер не поспішав. Опустивши руку, він розмірено пішов по кімнаті, підбираючи інвентар. Я не наважувався рухатись, а тому, тихо чекав, намагаючись по звуку визначити, що саме він хотів використати у грі.

- На коліна, - Майстер говорив тихо. Так, щоб я мусив прислухатися до кожного звуку, щоб розібрати наказ.

Ноги підігнулись, і я глухо упав. Коліна жахливо гуділи, та навіть писк не вирвався з грудей. Про звуки Майстер не говорив нічого, але мені хотілося одразу зарекомендувати себе.

- Знаєш, - шиї торкнулося щось холодне, від чого мурахи побігли по спині. – Зазвичай першу гру я роблю доволі м'якою, щоб зрозуміти межі партнера, - дихати стало важче, коли шкіряний нашийник затягнувся до межі. Достатньо було схилити голову, щоб обірвати доступ кисню. – Однак, ти у нас особливий. Проігнорував мої слова про контракт, відмовлявся від стоп-слова, торкнувся без дозволу Майстра і самовільно кінчив. Як думаєш, цього достатньо, щоб отримати покарання?

- Так, - тихо вимовив я, намагаючись якомога більше схопити повітря.

Перед очима починало пливти, а кінцівки оніміли. Покарання? Що? Не було вже різниці. Я потребував його. Потребував свого Майстра. Готовий віддати свободу і усі свої права, лиш би отримати задоволення.

- Молодець, - широка рука пройшла по волоссю, опускаючись вниз. Тканина повільно спадала з плечей, оголюючи бліду шкіру. – Ти красивіший, ніж я уявляв, наче снігова королева.

Комплімент майже не торкнувся свідомості. Куди більше мене турбували пальці, що ніжно пройшлись по щоці. Несподівано, перед очима потемніло, а шкіри торкнувся м'який шовк. Значить будемо грати наосліп? Мені подобалась така гра.

- Рахуй.

Сенс цього слова дійшов до думок, коли перший удар опалив спину. Крик зірвався з губ, а тіло мимоволі похилило. Біль був не таким уже й сильним, як мені спершу здалось, скоріше вплинула несподіваність.

- Рахуй, - голос майстра долинав до мене наче крізь товщу води.

Уста тремтіли, не в змозі вимовити і слова. За мить, жар пройшовся стегном, у небезпечній відстані від члену. Я зойкнув налякано викрикнувши «один», і тільки тоді зрозумів, що схибив.

- Невірно, рахуй спочатку, - наступний удар торкнувся сідниць. Цього разу він був значно сильніше.

- Один! – якомога голосніше викрикнув я, і впав уперед тілом. Тримати спину рівно, мені фізично не вистачало сил.

- Хто дозволяв тобі лягти? – холодним тоном запитав Майстер. – Невже ти настільки крихкий, що не можеш витримати таку малість. То може мені піти і покликати когось стійкішого?

- Вибачте, ні, - два наступні удари пройшлися по одному й тому самому місцю.

Все тіло палало вогнем, кінцівки дрижали. У голові панувала пустота, а думки перетворились на кашу. Шовкова стрічка промокла від сліз. Я повністю втратив зв’язок з реальністю і тільки й міг, що рахувати удари.

Не знаю скільки минуло хвилин, а можливо й години коли Майстер відкинув кнут у бік і торкнувся моєї спини. Холодна рука, вогнем відбилася по розчервонілій шкірі. Я ледь стримав себе, щоб не відсахнутись всім тілом.

- Ти зрозумів свої помилки? – тепле дихання торкнулося вуха.

Уривчастий подих зірвався з губ, коли я різко кивнув головою. За мить отямившись, нервово додав:

- Так, майстер.

- Молодець.

І знову це слово зірвало мене вниз. У самі глибини покори. З горла вирвався крик, що вмить перекинувся воєм. Притулившись до його міцного стегна, я розридався. Емоції виром покидали мене, під супровід тихого шепоту Майстра.

- Молодець, ти все гарно стерпів, - ніжно промовляв він до мене.

Рука, що хвилину тому завдавала страшенного болю, зараз ніжно гладила мене по щоці, і від цього на душі стало спокійно.

Коли перша хвиля емоцій погасла, Майстер обережно підхопив мене на руки. Хвилинний сором відбився багрянцем на щоках, хоча вони і до того були яскраво-червоні.

Коли мене опустили на ліжко, я болісно простогнав. Наслідки сьогоднішнього покарання, нагадуватимуть про себе ще мінімум тиждень, якщо не два. Та це не мало значення. В душі, я відчував абсолютний спокій і гармонію з собою.

- Як твій стан? – Майстер зняв пов'язку, від чого світло болісно різонуло очі. – Готовий продовжувати?

«Звичайно, що так! Що за дурні питання?», хотів сказати я, але вчасно отямився і прикусив дурного язика. Ще одне покарання моє тіло просто не витримає.

- Так, Майстер.

Глибокий смішок був насолодою для вух. Я міг його слухати вічно. Умілі пальці швидко відімкнули замок нашийника і він впав, дозволивши вдосталь наповнити легені повітрям. Та все ж, я відчув крихту розчарування. Тиск на шиї та постійна загроза задухи робили збудження нестерпним. Однак, сперечатись права я не мав, Майстер знав краще.

- Добре, у нас ще залишився час для маленької нагороди, - його рука опустилася вниз, розмазуючи краплини рідини по головці члена.

Від несподіванки стегна відірвались від ліжка, переслідуючи дотик. Чомусь саме в цю мить, я відчув себе повністю голим. Воно то і справді було, так, але... відчуття були дещо інші. Схопившись за край простирадла, я різко підтягнув його до грудей. Мені хотілося сховатись, уникнути уважного погляду.

- Невже, наш котик соромиться?

Майстер тихо розсміявся, проводячи пальцями по моїх ребрах. Від лоскоту, я забився на ліжку, як вуж у воді, демонструючи кумедні пози.

- Мяу, - не стримався я, і грайливо поглянув на дома.

Іскра здивування спалахнула в зелених очах. Майстер не розраховував на таку відвертість. Та вочевидь, йому подобалось те що він бачив. Нахилившись вперед, Майстер залишив мокрий слід від поцілунків на розпаленій шкірі. Різкий видих зірвався з губ, коли зуби зімкнулись на шиї.

- Спокушаєш мене? - проричав він, спускаючись нижче. - І справді котик. Не вистачає тільки дзвіночка, - теплі губи зійшлись на соску, і я ледь стримав свій стогін. – Та не хвилюйся, ми це виправимо.

Невдоволення промайнуло в моїх очах, коли він піднявся на ліжку. Збуджений сосок, вимагав продовження пестощів. Майстер лиш тихо хохотнув, зустрівшись з блиском у моїх очах і підійшов до столу.

Деякий час я намагався розгледіти, що ж він там брав, але потім змирився, що інтрига краще передбачуваності і перевів очі до стелі. Яка ж цікава очікувала мене ніч.

Несподівано, щось холодне торкнулось грудей, і за мить різкий біль електричним струмом побіг по спині. Я видав жалісливий писк і схопився пальцями за край ковдри. Тихий дзвін вторив кожному руху, а сосок шалено свербів. Не сказав би, що зажим був аж надто сильним, але відшмагана шкіра набула неймовірної чутливості.

- Так то краще, - усміхнувся він, перебираючи у пальцях червону мотузку.

Слина заповнила рот у передчутті. Невже майстер надихнувся сьогоднішнім шоу? Перед очима одразу постав Майстер Дрейк з його міцними руками. Ні. Зараз моїм господарем був інший чоловік, ні чим не гірший за того актора.

Мотузка торкнулась зап'ясть, міцно фіксуючи їх разом над головою. Прокрутивши її декілька разів, Майстер прив'язав руки до металевого кільця і потягнув угору. Фактично, я все ще лежав, однак ребра відірвались від матрацу. Я спробував смикнути назад, та мотузка не піддалася.

- Так і знав, червоний ідеально підходить до кольору твоєї шкіри.

Завершивши з руками, Майстер перейшов до ніг, широко фіксуючи їх по різні краї ліжка. Всього за мить, я був розтягнений наче на дибі, відкриваючи йому прекрасний вид.

Палець пройшов по губі, і я не втримався, щоб його не лизнути. Майстер хижо усміхнувся і з легким натиском проштовхнув його в рота. Язик його оповив і Майстер додав іще й другий. Слина стікала з куточків рота змішуючись з краплинами поту.

Коли пальці стали достатньо слизькі, Майстер дістав щось з-за спини. Спершу я відчув лише біль, що голками пробіг по тілу. Лише за мить зрозумів, що Майстер поклав мені на живіт кубик льоду. Не втримавшись я застогнав повз стиснуті зуби. Від жару шкіри, лід швидко танув. Холодна вода безжально стікала до паху та стегон. В цей момент, щось торкнулося мого входу.

Підвівши погляд, я весь затремтів, зустрівшись з бездонними очима. Майстер знаходився поміж моїх ніг. Я різко втягнув повітря і спробував розслабитися, коли перший палець проник крізь туге кільце м'язів.

Однак часу звикнути мені не дали, всього за мить до нього доєднався і другий. Збудження робило мене м'яким, а вмілі пальці майстерно пестили стінки. Член одиноко занив, коли я вигнувся дугою.

Інша рука пройшла по стегну, ніжно схопивши сідницю. У наступну мить я невдоволено засопів, відчуваючи позаду порожнечу.

Майстер хитро усміхнувся і дістав ще один кубик льоду. Цього разу він ліг на сосок, протилежний від того, де був закріплений зажим. Від перепаду температур, по тілу побігли мурахи. Саме в цю мить, коли всі відчуття зосередились на грудях, Майстер ввійшов і я не зміг утримати крику.

Жар всередині і крига зовні. Я шаленів від виру відчуттів, відгукуючись на кожен поштовх. Не пам'ятаю момент, коли уста Майстра торкнулись моїх. Язики сплелися в шаленому танці, і я застогнав, тонучи у цій насолоді.

Я бажав обхопити його, впитися нігтями у спину, та скільки сил би не прикладав, мотузка тільки більше врізалася у шкіру. Товстий член вдарився у збуджені стінки. Я ледь не волав, запрокинувши голову назад, надаючи Майстру доступ до шиї.

І він не змусив чекати. М'який поцілунок змінився зубами на моєму плечі, залишаючи помітні сліди. Та не встиг я зосередитися на цих відчуттях, як різкий поштовх вбив його глибше, і перед очима замиготіли зірки.

Я міцно схопився за краї мотузки, підтиснувши пальці ніг. Сльози самовільно текли по щоках, а кожен удар відкликався збудженням у моєму власному члені.

- Майстер, благаю! – зібравши останні краплини розуму, я заволав уткнувшись носом у його шию.

Дом різко зітхнув, закусивши мочку мого вуха. Він теж уже був на межі. Схопивши рукою сідницю він прискорив свій рух, кожен раз торкаючись солодкого місця. Я ж навіть думати більше не міг, і тільки підмахував стегнами під супровід тихого переливання дзвіночка.

Безжальний ривок зірвав затискач на моєму соску, і з очей покотилися сльози. Я хотів було закричати, та міцна рука затиснула горло. У спробі схопити повітря, я широко відкрив рот, однак майстер сприйняв це інакше. Наші губи знову зійшлись у пристрасному поцілунку.

На мить, я побачив найяскравіший у світі блиск, і під команду «кінчай» нарешті розлився. Гарячі краплини упали на живіт, на ліжко. Декілька з них навіть потрапили Майстру на обличчя.

Я повністю втратив відчуття, поринувши у вирій блаженства. Тіло стало страшенно тяжким, а думки перетворилися в кашу. Не знаю скільки часу пройшло, а я все лежав втупившись в стелю.

Мотузки спали з моїх рук та ніг, а за мить вологий рушник торкнувся гарячого тіла. Трішки примружившись я розглядав, як Майстер метушився довкола.

- Води, - зірваним голосом простогнав я, намагаючись обпертися ліктем на ліжко.

За мить, пляшка води опинилася у моїх руках, і я блаженно прилинув до неї. Тим часом Кріс завершив обтирати мене і розкинувся поряд. Широка усмішка не спадала з його губ, демонструючи білосніжні зуби. Задоволений грою, він просто не міг відірвати від мене очей.

Удосталь напившись, я зручніше вмостився на ліжку. Здається, Кріс мені щось говорив, потираючи червоні зап'ястки, та як би я не бажав йому відповісти, втома накрила мене гігантською хвилею. Повіки опустилися вниз, і я притиснувшись до теплого тіла, безтурботно засопів, поринувши у царство Морфея.

***

Пробудження було жахливим. Спина палала вогнем, а кожен рух віддавався болем. Вивернувшись з міцних обіймів, я обережно сів, звісивши ноги з краю ліжка. Зовсім поряд сопів все такий же прекрасний Кріс, навіть на мить не відкривши очі.

Деяку мить, я спостерігав за тим як мірно підіймалися його груди, як золотистий локон спадав на обличчя і як дрижали його вії. Краса. Справжній витвір мистецтва.

Моя б воля, я міг би так сидіти вічність, розглядаючи кожну родимку на його спортивному тілі, однак мій організм подавав доволі конкретний сигнал, який неможливо було б ігнорувати. Сечовий міхур, розтягнувся до межі, і вимагав пощади, тому як би я не хотів, а був вимушений стати і піти до виходу.

Ледь тримаючись на ногах і хапаючись за стінку, я неспішно покинув кімнату. Якщо мені не зраджувала пам'ять ванна мала бути десь поряд. Принаймні я сподівався на це. Інакше, Кріс по пробудженню знайде мене на підлозі свого дому всього в сечі. І після подібного я б точно не зміг дивитися йому в очі. Штовхнувши одну із дверей, я радісно відмітив, що вірно запам’ятав розташування кімнат минулої ночі.

Задовольнивши потреби багатостраждального тіла, я обперся руками на раковину і тяжко поглянув на себе у дзеркало.

- Який жах, - з відображення на мене дивилося чудище.

Блакитні плями від тіней під очима, чорні патьоки туші. Помада найжахливішим чином розмазалась по щоках. Додати до цього червоний слід від ляпасу, і можна було б сміло йти актором у фільми жахів.

- Яке позорисько, - приречено простогнав я, наповнюючи долоні водою. Це непорозуміння потрібно було терміново змити і молитись на те, що пітьма ігрової кімнати приховала подібне видовисько від Кріса.

Коли обличчя набуло нормального виду, я вирушив у пошуках рушника. Тіло невдоволено нило, та я це ігнорував. Після нестримного сексу – гарячий душ саме те що потрібно. Та на мій жаль у самій ванній рушників не знайшлося.

Вилаявшись собі під носа, я штовхнув одну з білосніжних дверей. За ними знаходилась невеличка кімнатка з купою різних речей. Халати, капці, домашні штани та майки. Декілька трусів... Я миттєво подавив дурне бажання прихопити одні з них до себе додому. Чесне слово, я ж не збоченець якийсь.

У глибині стояла маленька шафка, а в ній було саме те, що мені було треба. Білосніжні і м'якенькі на дотик. Великі і малі. Рушники! Вдаючи з себе господаря дому, я нахабно прихопив декілька з них. Ну а що? Це все одно краще, ніж повертатися у ліжко мокрим.

Перекинувши знахідку через плече, я вже збирався покинути тісну кімнату. Та несподівано погляд спинився на кошику для брудних речей. В ньому на самому верху лежали мої штани і труси. Звичайно замазані спермою. Який сором. Який сором! Багрянець торкнувся вух. Дурне, збочене хлопчисько!

Не вистачало ще, щоб Кріс їх прав. Подібного моя гордість точно не витримає.

Швидко оглянувши вхід і впевнившись, що там нікого немає, я потягнувся до своїх речей і ледь не впав на підлогу. Ноги зовсім не збиралися йти, похитуючись зі сторони в сторону. Витягнувши з кошика штани, я гидливо оглянув їх. Сперма вже встигла засохнути на тканині. Діставши ще і труси, мій погляд завмер на одній речі. Спочатку я навіть не зрозумів, що то таке. Маленький клаптик тканини. Чи то пов’язка чи то бандана. Не втримавши цікавості я теж її дістав, і почав розглядати.

Чорна тканина, пара стрічок. Невже це була маска? Проігнорувавши той факт, що на ній лежали штани, замащені спермою, я приклав тканину до обличчя і пройшов у ванну кімнату.

Так, це і справді була маска. Доволі товста, крізь неї навряд можна було б розгледіти якісь риси. І навіщо тільки вона знадобилася Крісу? Відповідь моментально сплила у думках, від чого пальці мимоволі розтиснулися. Маска повільно упала на кран, та на ньому ж і повисла.

- Я ідіот, - слова легко покинули уста, і я тихо розсміявся.

Це було очевидно, як два плюс два, а мені тільки зараз вдалось здогадатись. Невідомий дом, контракт, маска, Кріс, Дрейк…

- І справді бовдур, - прикривши рота рукою, я глибоко вдихнув, про всяк випадок кинувши погляд за спину. Як і очікувалось там нікого не було.

Ігноруючи біль, я миттю повернувся у ту маленьку кімнату. Кинув маску назад у кошик, і накрив її брудними речами. Чужі секрети, то не мого розуму справа. Якщо Кріс бажав приховати той факт, що він славнозвісний «Бог шибарі», то мав на це повне право. Вперше в житті я зумів зустріти того, хто ідеально задовольнив мої потреби. Такого дома не можна було втрачати.

Прийнявши душ, та витерши волосся, я неспішно повернувся назад, у ігрову кімнату. Кріс навіть не поворухнувся у сні, коли я обережно заліз під його руку. Лише щось нерозбірливо пробубнів, притискаючи губи до моєї шиї.

Я тихо застогнав, насолоджуючись миттю. Майстер Дрейк чи Кріс, не має різниці.

Можеш зберігати цю таємницю до кінця своїх днів. Я не проти. От тільки є одна річ, яку ти ще мусиш знати. Крісе, я зовсім не збираюсь тебе відпускати, хочеш ти того чи ні. Сприйми це як мій маленький прояв жадібності.