Раді Вас бачити!

Роман.

Прокидаюсь від гучної мелодії мобільного, прислухаюся і розумію, що дзвонить не мій телефон. Перебуваючи ще в напівсонному стані, повертаюся на бік і втикаюся обличчям у спинку старого шкіряного дивана, на якому лежу. «Привіт, сонечко, скучила? І я за тобою нудьгував, зайчику… я працюю… Давай, завтра сходимо… кохана, ну, не лайся», — чую розмову свого напарника. Покрутившись на дивані, усвідомлюю, що мій післяобідній сон випарувався безповоротно. Учора я насолоджувався життям і багато пив, тому вважаю, що маю повне моральне право відпочивати й поповнювати сили. Ні, досить цього тижня вакханалій, надто болить голова. Завтра тест із соціології, треба щось робити! У великого письменника Чернишевського навіть є такий твір «Що робити?». Напевно, у нього теж були якісь свої проблеми. Сідаю на диван і дивлюся на другого охоронця, який розвалився за робочим столом і, здається, нікого навколо не помічає.

— Сергію, ти «кайфолом»! Так хотів після обіду подрімати, ти ж знаєш — я всю ніч не спав! Сумління в тебе немає, міг би й на вулиці поговорити, — невдоволено бурчу.

Бачачи, що я не в гуморі, він мовчки виходить у двір.

Я зовсім недавно влаштувався на цей нафтопереробний завод, який у нашому місті вважається одним із найкращих підприємств. Сюди потрапляють тільки ті, у кого є зв'язки. Працюю охоронцем на прохідній і сьогодні заступив на добове чергування. Роботу поєдную з навчанням в інституті, до якого знову повернувся, відслуживши в армії. Спочатку хотів перевестися на заочне навчання, але потім передумав, бо вже на четвертому курсі, лишилося небагато до закінчення, і вирішив, що довчусь і так. У свої двадцять два роки маю широку популярність не тільки в інститутських колах, а й за його межами, тому що перебуваю в угрупованні Хрестіна. У місті мене поважають і багато хто вважає за честь потиснути мені руку при зустрічі.

А ще я користуюся особливою популярністю у представниць протилежної статі. Від мене прямо таки виходить аура тваринного магнетизму, яка притягує їх до мене. І я активно цим користуюся, якщо чогось хочу, просто це беру. У моєму навчальному закладі всі студентки знаходять мою посмішку просто чарівною і до кольок у непристойному місці бажають зустрічатися зі мною. Постійно когось зачаровую, закохую в себе, завойовую. А завоювавши, негайно починаю боротьбу за власну свободу. Таке ось замкнуте коло. Дівчата легко потрапляють у пастку, ба більше, вони жадають у неї потрапити, відчуваючи шостим чуттям моє сексуальне притягання. Про мене ходять легенди, як про досвідченого ловеласа. Коли бачу симпатичну особу, щось вибухає всередині й вже не можу зупинитися. Швидке залицяння — це велике мистецтво. Шкірою відчуваю, що вона хоче почути, в який момент потрібно торкнутися її руки, а коли ніжно притиснути до себе. Стрімкий наступ приводить дівчат в екстаз, тож швидкість зближення з ними фантастична і я постійно б'ю власні рекорди. І що більше підкорюю дівочих сердець, то більше з'являється нових спокусниць, готових опинитися в моїх обіймах.

Лунає сигнальний дзвінок, визираю на вулицю, інший черговий продовжує розмовляти по мобільному і, мабуть, не збирається відчиняти. Тоді сам іду до воріт і запускаю на територію заводу автомобіль заступника директора. Покликавши напарника, жестами показую на машину і той одразу припиняє свою балаканину. Уже разом повертаємося на пост.

— Тобі ця краля зовсім голову заморочила! Начальство не зустрічаємо, працювати не хочемо, на думці одні гормональні дурниці, — висловлюю йому, доки заходимо в приміщення.

— Захопився і не помітив, буває… — задумливо відгукується, досі перебуваючи під враженням від своєї телефонної розмови.

— Бачив, чия тачка приїхала?! Оштрафують нас, потім будеш усе помічати! Як було добре, коли ти здав свій мобільний у ремонт.

— Ромо, припини мені вже моралі читати й не треба приплітати сюди мій телефон.

— Ти для того витратив усі свої заощадження на таку дорогу модель гаджета, щоб якійсь бабі по вухах їздити?

— Не бабі, а моїй дівчині!

— Досить слину пускати, давай краще про справу поговоримо. Скільки сьогодні бензину наліво штовхати будемо?

— У мене замовлення на п'ять каністр, а в тебе щось є?

— Це «полковник», чи що?

— Звідки знаєш?

— Своїх постійних клієнтів треба знати в обличчя, він завжди бере п'ять. У мене голяк, тільки «братва» приїде бак залити.

— Так, не фонтан. То густо, то порожньо, — засмучується співрозмовник.

— Зате вписалися в ліміт.

— Що ж тут гарного? Малувато в грошовому еквіваленті виходить. Я думав, ми сьогодні більше заробимо. Мені завтра господині за квартиру платити.

— Тобі не вистачає?

— З огляду на те, що ще й Антону треба відстебнути його частку, може й не вистачити.

— Я тобі позичу. Чув, що в іншій зміні хлопці не весь «лівак» через старшого по зміні збувають. Вночі, по-тихому через паркан каністри перекидають, щоб не ділитися.

— А якщо нас «запалить» начальник варти або охоронці з території здадуть? Ти тільки влаштувався, а вже геройствуєш! Ризиковано все це, дозволяють же допустимий ліміт. Навіщо нам проблеми?

— Та годі, я просто запропонував, не хочеш — не треба! Якщо лячно, так і скажи. У мене з грошима проблем немає, це ти вічно копійки рахуєш. «Кидалово» — це твій варіант, подумай, — пропоную, сідаючи на диван.

Сергій, зі знаменитим прізвищем — Барикін, як у відомого співака, мій найкращий друг. Познайомилися ми на весіллі кілька років тому, коли наші сім'ї поріднилися. Моя старша сестра вийшла заміж за його брата. Ми практично однолітки, тому одразу здружилися і почали спілкуватися. Він теж навчається в моєму інституті, тільки на заочному. Коли влаштувався в охорону на цей завод, за першої ж можливості перетягнув сюди й мене. Щоб не їздити на навчання і роботу, він винаймає квартиру в цьому місті. Відтоді ми ще більше зблизилися, разом працюємо в одній зміні, разом відпочиваємо і проводимо своє дозвілля. Ця наша дружба багатьом не зрозуміла. Він моя повна протилежність. Спокійний, скромний, у чомусь навіть наївний хлопець слов'янської зовнішності з явними рецесивними ознаками: блондин із блакитно-прозорими, добрими очима, здорового, рожевого кольору щоками та невеликою кількістю веснянок на носі. Одним словом — будь-яка заміж пішла б. Трохи «лоховатий», що загалом не проблема. До панянок ставиться трепетно і з повагою. Що може бути спільного в таких різних людей? Але, як відомо, протилежності притягуються.