Раді Вас бачити!

УВАГА!!!

Перш ніж починати читати, будь ласка, ознайомтеся з анотацією та попередженням.

Головні герої НЕ люди, вони живуть у НЕ зовсім людському суспільстві.

Автор НЕ обіцяє дотримання моралі та цнотливості.

Це ЕРОТИЧНА казка для тих, кому цікаво пофантазувати на делікатні теми.

Герої – перевертні і схильні до інстинктів та поривів.

Відносини у них специфічні, але й суспільство, в якому живуть – теж.

У книзі багато відвертих еротичних сцен! У книзі НЕМАЄ рожевих соплів!

Якщо ви не готові читати ДУЖЕ ВІДВЕРТУ еротику, краще не починайте.

ГЛАВА 1

Не знаю, як я опинилася на вулиці. Наче останні кілька годин – чи кілька днів? – просто стерлися з пам'яті. Прийшла до тями вже на перехресті, у свідомість вривалися крики:

– Облава! Пси! Рятуйтесь!

Навколо крутилося і кружляло, люди металися в різні боки, і я теж кудись побігла, нічого не тямлячи. Відчайдушно хотілося по-котячому залізти вгору, але звідкись я знала, що це вірна загибель. Пси вивчили наші звички, тому атакують зверху, прочісують усі будинки та вулиці. І я просто мчала, сподіваючись, що цього разу пронесе.

Пси господарі життя. У їх руках зосереджена влада, техніка, ресурси. Нас же давно вже відтіснили на задвірки, і, на мою думку, терплять виключно для того, щоб час від часу влаштовувати облави, бавлячись.

У горлі пересохло, очі вихоплювали фрагменти картин, виключно в пошуку, куди далі згорнути. Ноги втомилися, але поки що несли. Дивна тонка сукня під груди – не пригадаю, щоб раніше носила такі – заважала, доводилося її задирати і нестись, не роздумуючи.

– Облава! – кричали навколо на всі голоси, не перекриваючи, однак, гуркоту літмобілів.

Сьогодні пси взялися серйозно. Смутно згадалося, що начебто молодший син їхнього Вождя досяг віку ініціації.

Я різко загальмувала, коли попереду вулицею приземлилася одна з лютих машин. Кинулася назад, але звідти долинав такий самий рокіт. Рвонула у вузький прохід між будинками, майже проскочила, проте в останній момент вихід перекрила мускулиста постать у синій формі псової гвардії. Я позадкувала, обернулася – з того боку з’явилася ще одна.

Пси посміхалися, знаючи, що вже не виберуся. Я теж знала, але не могла не спробувати. Адреналін підштовхнув до божевілля: відштовхнувшись від землі, я вчепилася в якусь трубу і почала дертися вгору.

Найближчий з псів кинувся до мене, схопивши за щиколотку. Безсоромно зазирнув під сукню і потяг униз. Я відчайдушно чіплялася, але пальці розтулилися, і я впала прямо в обійми пса, причому поділ сукні виявився у мене на голові, а ноги разом з тонкими мереживними трусиками – на видноті в нальотчиків.

– Гарна, – констатував той, що мене тримав. – Беремо.

Вони ще й перебирають? Я відчайдушно засмикалася, але дві пари сильних рук заломили мої за спину, зав'язали рот ганчіркою і потягли до літмобіля.

На вулиці тривав бедлам, крики, тупіт ніг, що тікали і наздоганяли. Але все це ніби відійшло кудись далеко і вже не стосувалося мене. Спіймали. Спіймали! Не вирватися!

Конвоїри несподівано пригальмували. Я підняла очі, зустрівшись поглядом із хлопцем, що проходив повз.

Кіт. На мить здалося, він мені знайомий, зараз кинеться на допомогу. Я навіть зробила різкий рух, спробувавши вирватися. Але хлопець відвернувся і кинувся геть.

Мої конвоїри переглянулися, не вважаючи здобич гідною, один з них зневажливо сплюнув. Мене підтягли до літмобилю, що гудив, перевернули спиною до себе, підштовхнувши так, що довелося впиратися руками в дверцята. Один із конвоїрів одразу ж зв'язав їх шнурком.

– Обшук, – задоволено пояснив другий, хоча що можна сховати під цією сукнею, яка розліталася, просвічувалася? Втім, вони теж знали, що нічого. Бо обшукали б одразу.

Перший з конвоїрів провів руками по моїй шиї, стиснув долонями груди, притискаючись ззаду. Я спробувала лягнути його ногою.

– Якраз такі нам і потрібні, – запевнив другий, спритно застібаючи на моїх щиколотках ланцюг по розміру кроку. Одразу ж задер сукню, огладжуючи ноги, поки верхній продовжував м'яти груди та живіт. Я відчула пальці під трусиками, вони проникали глибоко, скрізь, де могли дістати.

– Чисто.

– Я зверху перевірив.

– Я краще перевіряю ще раз.

– І я.

Чоловіки, безумовно бавлячись, а не виконуючи обов'язок, помінялися місцями. Той, що був знизу, піднявся попереду мене, вивалив груди з і без того широкого декольте. Той, що ззаду, запустив руки під спідницю, розминаючи мою попку. Я засмикалася, намагаючись вирватися, але була зупинена чотирма долонями.

Навколо все миготіли обличчя, хтось кудись біг, я відчувала на собі погляди – або співчутливі, або полегшені. Було принизливо від того, що мене серед білого дня, на вулиці роздягають, облапують на очах у всіх. І водночас усередині наростало дивне, несподіване збудження. Ще трохи, і почну сама себе зневажати. Адже кажуть, між псами і котами, незважаючи на одвічну ворожнечу, дуже сильне сексуальне тяжіння.

– П'ятий, що у вас? – пролунав голос у пристрої зв'язку в того, що стояв попереду.

– Гарна здобич, – озвався він, з жалем випускаючи мої груди. – Веземо до палацу.

Мене запхали на заднє сидіння. Як могла зі зв'язаними руками, я спробувала поправити сукню, повернути груди на місце, але збуджені соски виділялися під тонкою тканиною.

Машина стартувала і за кілька хвилин приземлилася біля величезної будівлі. Я з жахом зрозуміла, що це палац самого Ватажка. Для чого йому могла знадобитися дівчина, особливих сумнівів не було. Та не одна!

Мене ввели у світлу залу без вікон, що освітлювалася лише лампами. Дзеркальні стіни, круглі кам'яні ванни в підлозі – я нарахувала шість. І десяток дівчат, таких само, як я.

Біля однієї зі стін стояли гвардійці у формі псів. Нас зустрів ще один чоловік – цього разу у червоному одязі. Схоже, палацова форма. Запитально кивнув на мої ноги.

– Опиралася, – пояснив один із конвоїрів.

– Адран любить таких, – хмикнув місцевий.

Адран... щось знайоме... Якщо не помиляюся, то звуть середнього сина Вожака. Якого після якоїсь скандальної історії батько позбавив права спадкувати престол, але все ж таки залишив біля себе.

– Можна подивитися? – поцікавився другий конвоїр. Той, що зустрічав, знизав плечима, кивнувши убік, де юрмилися задоволені гвардійці. Схоже, всі, хто привезли дівчат. І зараз чекали... чого? Чи підійдемо ми?

– Як звуть? – звернувся до мене місцевий, виводячи до центру зали.

Хтось із дівчат перебував у ванні, хтось одягався біля дальньої стінки. Снували кілька служниць у червоних сукнях.

Я помекала зав'язаним ротом.

Приймаючий обійшов мене навколо, намацав ззаду застібку і спритно розстебнув. Відступив на пару кроків, милуючись, як повільно стікає вниз сукня. Ззаду пролунало задоволене «Ооо!» і протестуюче «Ууу», коли я спробувала її притримати.

– Послухай мене, – звернувся до мене чоловік. – Я тебе зараз розв'яжу. Якщо не будеш кричати і вириватися, тобі, можливо, пощастить. На все воля Вожака. Якщо ж мені не сподобається хоч один твій рух – віддам тебе їм, бачиш, які після полювання збуджені? – він кивнув на гвардійців. – Зрозуміла?

Мені не залишалося нічого, як кивнути. Не знаю, що він мав на увазі під «пощастить», але діставатися дюжині збуджених мужиків прямо зараз не хотілося.

Той, хто приймав, швидко звільнив мої руки, ноги, відкинув подалі сукню, зняв ганчірку з рота. Розтер щоки, на яких, мабуть, залишилася смуга. Стрепав коротке волосся.

– Руда, – чомусь задоволено наголосив. Ну, руда, і що, у нас це досить поширений колір, разом із зеленими очима.

Огладив плечі, обмацав груди. Подумав трохи і вирішив ще раз обмацати. Соски зрадницьки напружилися. Чоловік задоволено усміхнувся, провів по талії, животі.

– То як, кажеш, звуть?

– Аліс, – відповіла я, сенсу приховувати не було. Все одно дізнаються, ще гірше буде.

– Це тобі більше не знадобиться, – різко смикнув, зриваючи ажурні трусики. – Треба ж, епіляція? – здивувався.

Я теж глянула вниз. Там, де жінкам належить мати рослинність, у мене все було ідеально гладко... і занадто неприкрито. Хоч убий не пригадаю, коли я робила епіляцію, та ще в такому інтимному місці! Та й задоволення це дороге, тільки псини і можуть собі дозволити.

Чоловік принюхався, майже втикаючись носом у мої груди, провів їм нижче, присідаючи, зупинився біля пупка і спустився туди, де не залишилося жодної природної волосинки. Несподівано його язик опинився між моїх статевих губ, він відчутно лизнув клітор, змусивши здригнутися. Я боялася підняти очі, знаючи, що на мене зараз дивиться дюжина голодних хлопців і не уявляючи, що їх стримує. Здається, вони були готові зірватися і накинутися при першому ж невірному жесті.

– Сядь, – чоловік підштовхнув мене до крісла, якого я спочатку не помітила. Від різкого руху я майже впала в нього, чомусь думаючи про те, скільки дівчат тут оглядали до мене. – Ноги.

– Що?

– Ноги розсунь! – нота роздратування, що прослизнула в тоні мого наглядача, змусила замружитися і зробити, як він велів. Я трохи розвела ноги, ні на мить не забуваючи, що сиджу обличчям все до тих самих гвардійців.

– Ноги! – ринув наглядач, я розплющила очі, намагаючись зрозуміти, що не так.

Його погляд вказав на поручні. Згоряючи від сорому, довелося розсунути ноги сильніше і закинути, куди наказували.

– Гарна розтяжка, якраз, – похвалив він. Я побоялася уточнювати якраз для чого.

Двері безшумно відчинилися, пропускаючи ще одного чоловіка. Мимоволі глянувши, я на мить завмерла. Гарний, який же він був гарний! Різкі лінії вилиць, темні очі кольору сталі, чорне волосся, вузькі обтягуючі штани та сорочка, що недбало відкривала груди.