Раді Вас бачити!

- Що ж пані та панове, ваш план провалився, - сказав чоловік оглядаючи всіх, хто зібрався в залі.

- Цей - може й так. Але ж ми не один планували, - заперечила чорноволоса жінка. Вона, на відміну від інших, не сиділа в одному з численних крісел, що стояли в кімнаті, а стоячи вдивлялась у вікно, ніби когось виглядала.

- Ти все ще гадаєш, що лишився шанс позбутися перешкоди? - втрутилась інша. Вона, на противагу чорнявці, напівлежала на тахті й відщипувала виноградинки з гілки, неквапно поїдаючи їх із задоволенням.

- Звісно. Бо якщо нам не вдасться цього разу - ми всі опинимося не в найкращому становищі.

- Як на мене, ти занадто драматизуєш, - не втримався й додав ще один чоловік. - Хто б не став на нашому шляху, ми навіть поодинці набагато сильніші.

- Сподіваюсь, - погодилась жінка, не відводячи погляду від неба. - Нарешті… Довго ж він. От зараз я й отримаю відповідь на головне питання. Ви як хочете - можете залишатися тут. А я йду на зустріч.

Майже всі встали та рушили слідом за нею. Лише один чоловік залишився в приміщенні. Увесь час здавалося, що його більше цікавив вміст бокала, а не розмова.

- І навіщо боятися того, що й так неодмінно станеться?.. Рано чи пізно.

Та його вже ніхто не слухав.

Кімната спорожніла. Світ завмер. І в тиші залишилось чекати невідоме.