Раді Вас бачити!

Будучи за певними мірками майже на самісінькому дні, я хапався за будь-які варіанти. І коли давній знайомий запропонував приїхати до маловідомого містечка і замінити викладача літератури – я вагався, але мій баланс на карті і величезні борги змусили мене переглянути своє становище. В борги я вліз, як всі – нахапався мікрозаймів – вирішив пожити на широку ногу, побути крутим серед друзів, які, до слова, зменшувалися зі швидкістю зменшення того самого балансу на моїй карті. Отож, недавно лише закінчивши навчання і можна сказати з гарячим дипломом на руках і мішком боргів – мені пощастило знайти роботу, щоб ці самі борги віддавати. Життя на систему – клас – від народження про це лише і мріяв! Та діватися не було куди. Або це, або в′язниця. Я не настільки у відчаї. Тим паче, я знаю, що мене чекає там – тюремне життя, потім вихід на волю і неможливість соціалізуватися, знайти роботу і в результаті чого знову опинюся за гратами. Бачили, не треба. І ось я їхав до богом забутого містечка, яке скоріше селом можна назвати, і думав, чому тут досі є якийсь коледж і скільком студентам я викладатиму мову й літературу? Десять хоч набереться? Знайомий, який мене сюди запросив – швидко влаштував мені екскурсію та завів до жіночки, яка здала мені невеличку квартиру за помірну плату, оскільки її внучка буде моєю студенткою. Це було натяком на корупцію. Але за знижку на житло, так і бути – я перегляну свої моральні принципи, це ж коледж, а не виш. Тим паче ці дипломи нікому не потрібні, якщо вже на те пішло. Перші тижні минали досить непогано. В мене навіть з'явилися активні слухачі серед студентів. Правильніше слухачки. Спочатку мені видалося, що вони щиро зацікавлені в розумовому зростанні і наповненні душі прекрасним. А потім виявилося, що зацікавлені вони в дечому геть іншому. За тиждень я достеменно вивчив всіх студентів( їх дійсно виявилося небагато) і що вони собою являють. І побачене мене не вразило. Жоден не вразив. Окрім однієї дівчини. Вона не була відмінницею, принаймні по іншим предметам цього не видно, але чомусь саме з мого предмету вона заслужено отримувала позитивні оцінки, охоче брала додаткові завдання та виконувала творчі роботи. Я бачив, як очі дівчини горіли жагою до знань і всіляко її підтримував. Я би поклявся чим завгодно, що ця дівчина знає матеріал і додаткову інформацію краще за мене! І її любов до літератури теж була більша за мою. Дівчину звали Рута. І вона була досить гарненькою, щоб не страждати від браку чоловічої уваги. Каштанове волосся, карі очі, аристократична блідість і тендітність вміло поєднувалися в одній особі, а її гострий розум та іноді колючість в купі з іронічністю і любов'ю до сарказму зробили її відмінною кандидаткою для того, щоб невдовзі я почав до неї щось відчувати. Так, саме так. Ось ми, наче ще кілька днів тому лише познайомилися, а ось я вже не можу відірвати очей від її обличчя під час доповіді. Або просто ловлю себе на тому, що протягом пари мій погляд постійно блукає в правій частині аудиторії - де сидить вона. І було дійсно іронічно. Деякі інші дівчата з її групи намагалися познайомитися зі мною ближче, так би мовити, чи навіть не соромилися кудись запросити, щоправда під приводом чогось надважливого. І звісно терпіли невдачу. А вона ж - нічого. Ніби я для неї був суто роботом чи статуєю, яка лише оцінює її роботи та відповіді. Трішки зачіпало самолюбство. Але з іншого боку я розумів, що це на краще - я менше думатиму про неї. Але мій план провалився. Навіть цілковитим ігноруванням, цій дівчині вдалося повністю звести мене з розуму! Якщо спочатку це були почуття до неї, як до харизматичної, розумної та ерудованої дівчини, то потім почалося якесь шаленство! Рута почала з'являтися на парах у достатньо вишуканих нарядах, які змушували мене кілька разів покидати кабінет, щоб охолонути. Пізніше я почав злитися, тому що ненароком почув її розмову з подругами, де вони запитували, в кого це вона так закохалася, що одягає такі сукні? Рута з'їхала з теми розмови, але з підтексту було ясно, що вона таки закохана. Що ж, в мене зникли всі шанси. Нехай навіть я собі їх ніколи й не дозволив би! Але я дозволяв єдине, що було доступне: погляди, розмови, інколи дотики, які я маскував під суто навчальним приводом. А тоді стався день, який змусив мене сумніватися в усьому і станцював танго на моїх нервах. Це був звичний неочікуваний візит з метою перевірки студентів на вживання заборонених у гуртожитку речовин: починаючи з тютюну і закінчуючи будь-яким видом психотропних речовин. Звісно, я орієнтовно знав, де вона живе і обрав перевіряти саме ту частину гуртожитку, де перебувала дівчина. Швидко обійшовши всі поверхи і виписавши словесні догани кільком студентам та конфіскувавши декілька цікавих речей, я нарешті мав змогу потрапити на той поверх, який свідомо залишив на десерт. Схоже на те, що всі вже були попереджені, та порозходитися по своїм кімнатам не встигли. Але майстерно намагалися вдавати, що вони ще 5 хв тому не палили і точно нічого міцнішого за чай не випивали! Так, звісно, я вірив. Вірив в те, що десятеро студентів зібралися в одній прокуреній кімнаті, щоб пограти в карти і попити чаю. Зробивши вигляд, що вони мене «провели» я вирушив далі. На її секцію. Через кілька хвилин після того, як за мною зачинилися двері 438-ї кімнати я вловив тихеньку музику – свято продовжилося. Але мене це не хвилювало. Я хотів уже нарешті побачити теплі карі очі, які сполохано, але доброзичливо заглянуть мені в душу. Натомість мене зустріла тиша на її секції. Мабуть нікого немає, - розчаровано думав я і хотів було вже йти на вихід, аж тут почув як в туалеті зливається вода і слідом хтось щось бурмоче. Я спинився. Двері відчинилися і буквально виплюнули в мої oбійми нетверезу Руту? Я що марю? - Ой перепрошую я зачепилася за щось, - голос нормальний наче. Але коли вона підняла на мене голову все стало зрозуміло - розпашіле обличчя, злегка розширені зіниці. Вона під чимось!- О боже! Я знову сплю і ви мені снитеся! - вигукнула дівчина відпихуючись від мене, вибираючись з обіймів, в якій я її зловив хвилину тому. - Руто, ви не спите! З вами все гаразд? - схвильовано поцікавився я. - Давайте зайдемо в кімнату і ви присядете!- Ні, дякую, все гаразд. Мені злегка спекотно, але я вмилася і полегшало. Вибачте, що ви мене побачили в такому вигляді! - вона швидко відчинила двері кімнати, прошмигнула туди і завагалася дивлячись мені в очі, - Хочете зайти? - все ж здалася чи то вихованості, чи то ще чомусь.- Так, мені взагалі-то треба перевірити вашу кімнату на рахунок всіх електричних приладів. Чи немає заборонених? – нічого, що я брехав, я мав якось зачепитися, щоб поспостерігати за станом Рути і водночас щоб не викликати підозри.- Ой, то це перевірка? - схоже нервові зв'язки дівчини підгальмовували не встигаючи передавати потрібну інформацію.- Так, Руто, це перевірка, - я зайшов до кімнати і зачинив двері на замок. Що ж - здійснилося моє найбільше бажання, шкода що в такому контексті.- Звісно перевіряйте у мене нічого немає, а в сусідки… не знаю її кілька днів немає. Вона здається на лікарняному. Рута спробувала акуратно сісти на ліжко, але промахнулася і впала на нього і тяжко зітхнувши навіть не спробувала піднятися. Я робив вигляд, що щось перевіряю, а сам жадібно вловлював кожен її видих, кожен порух тіла. Я знав, що так не можна і що мені потрібно негайно забиратися звідси, але не міг себе пересилувати, аргументуючи це тим, що раптом їй стане погано і я маю бути поруч. Але минулого вже хвилин п'ять і погано ставало тут тільки мені. Рута лежала на ліжку, звісивши ноги. Сьогодні на ній була легенька жовта сукня до коліна на гудзиках на ногах капці, які сповзли в момент падіння на ліжко. Поводилася дівчина вкрай небезпечно. Складалося враження, що можливо вона забула, що я теж перебуваю в кімнаті, оскільки її долоні спочатку потирала шию, а потім спустилися до горловини сукні і почали розстібувати ґудзики. Поки їх було розстебнуто лише три, але цього вистачило, щоб мигцем побачити краї її мереживного бюстгальтера. Я миттю відвернувся. Це мене отверезило. Я спробував зметикувати як в таких ситуаціях приводять до тями людей? Дати попити води чи просто почекати? Знайшовши бутель з водою і наливши його в чашку із совами я спробував вмовити випити цю воду.- Руто? Руто! Ти мене чуєш? - дівчина припіднялася на ліктях і розфокусовано глянула в мій бік. - Ось випий води, тримай, - вона обережно взяла чашку з моїх рук і довше дозволеного затримала своїй долоні на моїх і здається захотіла щось сказати, але спрага пересилила. Я дивився як маленькими ковтками вода зникає в горлі дівчини, а сама вона мружиться від задоволення. Якась частина все ж покидає краї ємності і стікає в єдине доступне місце, куди я намагався останні кілька хвилин не дивитися. Не вийшло. Це було мабуть чи не найсексуальніше, що мені доводилося бачити: краплини води повільно стікають грудиною, торуючи собі шлях все нижче і нижче - туди, де починається той ніжно-синій бюстгальтер, який все ще ховається від моїх очей чи ховався принаймні до сих пір, поки Рута різко зі стукотом не поставила чашку на тумбочку і не продовжила свої махінації по розстібуванню сукні.- Руто, - я ледь встиг перехопити її руки. - Що ти робиш?!- Мені спекотно, я вся палаю, може в мене температура? Я торкнувся її чола - ні, температури не було. Це лише такий дивний ефект від того, що вона вживала.- Руто, подивися на мене, - вона повернула обличчя і я знову заглянув у її магнетичні очі.- Ви такий гарний, Алане Денисовичу, - прошепотіла дівчина, не зрозуміло чому ковзаючи поглядом по моїм губам. - Вам же однозначно казали, що з біса гарний.- Руто, - я спробував знову привернути її увагу і змусити говорити щось адекватне, - подивися на мене Руто! Скажи, що ти сьогодні вживала? Я маю хвилюватися? - те що вона щойно сказала, звісно, десь зафіксувалася на підкірці, але ж це не насправді, це ж лише дія якоїсь речовини.- А мені сьогодні дали спробувати... тільки ти ж нікому не скажеш? Ні, стоп, ти ж викладач, я не можу тобі розповісти!- Руто, я даю слово, що нікому не скажу і жодних для тебе наслідків не буде! - я все ще тримав її руки, але навіть без їх допомоги вона примудрилася так вовтузитися на ліжку, що з'являлося все більше простору для уяви.- Добре, я тобі вірю. Ти хороший, якщо чесно - ти найкращий, - вона якось сумно усміхнулася. - Я сьогодні спробувала курити траву! Це так цікаво! Але мені здається, що ефекту від неї ніякого...- О, повір, Рут, ефект від неї є! Давай ти зараз ляжеш і відпочинеш, а я посиджу поруч, поки тобі не покращає, - я акуратно відпустив її руки і спробував поправити сукню, щоб прикрити все що показувалося з-під неї. І звісно мене спіткала невдача, бо Рута моментально притисла мою долоню до своїх грудей. Я такого не очікував і отетеріло завмер.- Відчуваєш? Серце не швидко б'ється, немає тахікардії, значить все добре! - пояснила вона так свою поведінку. Та навіть коли дівчина ослабила свою хватку, я не забирав свою долоню назад. Не зміг. Відчував її розмірене серцебиття і тепло юного жіночого тіла, яке в моїх фантазіях було м'яким та піддатливим. Але зараз ми не в моїх фантазіях і це неприпустимо! Та навіть ця думка не примустима мене запобігти тому що сталося. А все сталося буквально миттєво. Ось я борюся зі своїми думками, дивлячись на прекрасну, неймовірно красиву, найчарівнішу Рут, навіть в такому злегка дикому стані. Ось вона підсовується ближче, але і це мене не насторожує. В одну мить я лише піднімаю руку і кінчиками пальців торкаюся її щоки, а в наступну - її вуста некеровано впиваються в мої, а руки немов стебла в'юнкої рослини - обвивають мою шию. Я не роблю нічого, на відміну від дівчини, яка, наче сліпе кошеня тикається в мої губи в очікуванні відповіді. І вочевидь не отримавши її вона так само різко відлетіла від мене, зіскочившись з ліжка.- О боже, я вас поцілувала, - шокована констатація. - Вибачте, будь ласка, я не хотіла! Точніше я хотіла, але не так... Тобто, я не... - її дихання помітно потяжчало. - Вибачте я... мені здається погано... - цей зляканий погляд вибив ґрунт з-під ніг і змусив моментально підбігти до неї.- Руто, що сталося?- Мені страшно, Алане, я... мені лячно, - вона тримала руки біля серця, схоже підвищена тривожність активізувала серцебиття.- Тихо, дівчинко, потрібно заспокоїтися, все насправді добре, - я обійняв її за плечі, але Рут лише глибше почала хапати повітря і трясти руками. І на той момент я сам запанікував і піддався єдиній дурній (чи не такій уже й дурній) думці, яка була в моїй порожній макітрі. Я обережно підняв її голову за підборіддя і отримавши доступ до вуст поцілував. Спочатку ми обоє завмерли: вона мабуть злякано, а я - не маючи жодного уявлення, що робити далі. А потім, наче оговтавшись, дівчина стала посиленою відповідати на поцілунок. Переконавши свою совість в тому, що я дію в цілях заспокоїти і привести дівчину до тями (ага, ха-ха), я нарешті відпустив контроль і дозволив собі те, про що мріяв ось уже стільки часу! По-справжньому поцілував свою Руту! Її вуста були м'якими і на смак чомусь як апельсинова жуйка і так само - чим більше куштуєш тим більше хочеться. Мої долоні притримували її за талією поки її пальці ковзали моєю шиєю і вже встигли розстібнути кілька гудзиків на сорочці, щоб отримати більше доступу до шкіри. Коли її язик несміливо торкнувся мого я судомно вдихнув повітря - мене переповнювало задоволення.- Мені так спекотно, Алане, - як ми знову опинилися на ліжкому і чому її голос примушує коритися без жодного шансу втекти звідси живим?! - Будь ласка, зроби що-небудь, - вона скерувала мою долоню всередину сукні - туди, де майоріло мереживо. Схоже це таки подіяло і Руту вже відпустило та не параноїло. "Да пробачить мені Бог чи хто там є на цій планеті", - була остання моя думка перед тим як я пустився берега.- Ммм, це так приємно! - почув від Рути, коли пестив її груди і виціловував шию. - Будь ласка, ще, продовжуй, не зупиняйся! - закушена губа, розкидане по подушці волосся, заплющені від насолоди очі - я намагався запам'ятати все до останнього кадру. Невідомо, яким чином і коли, але Рута встигла розстібнути сукню повністю і постала переді мною в самій білизні. Це було неймовірно гаряче, вона мала вигляд найспокусливішого янгола і наймилішого демона водночас! Її погляд благав мене про щось. І лише тут я зрозумів, що вчиняю дуже неправильно!- Руто, це неправильно, - озвучив я свої думки, піднявшись з ліжка і відвертаючись від такої відвертої картини. - Я... вибач за це, я не стримався! І лише я в цьому винен!- Я тобі не подобаюся! - невже я чую схлипування? Швидко обернувшись я розумію, що не помилився - дівчина дійсно плаче, закутавшись у картатий плед.- Руто, ні, тобто так, подобаєшся, я навіть до тебе маю почуття! Ти неймовірна! Найкрасивіша, наймиліша, найбажаніша мною дівчина в цій планеті, лише ти одна! - я присів на край ліжка і торкнувся її руки. - Але це неправильно!- Чому неправильно? Тому що така як я не може бути поруч з таким як ти? - її сумні очі роздирала моє серце.- Звісно, це не тому! Ти ж маєш розуміти, що стосунки між викладачем та студенткою неприпустимі!- Поцілуй мене, будь ласка.- Рут...- Востаннє, я нікому нічого не скажу. Я не знав як вчинити. Мене переповнювала двоякість: з одного боку небезпека таких стосунків і я не хотів піддавати їй Руту, а з іншого боку - нестримний потяг, непереможне бажання бути поруч, захищати, дарувати радість, щастя, любов і безпеку.- Рут...- Все ясно, - обірвала вона мене, - можеш іти, я нікому нічого не бовкну, - відсторонений погляд у вікно.- Ти маєш розуміти що це для твого ж добра, для твого безпечного становища! Тобі нічого не дадуть відносини зі мною, ти гідна кращого!- А в мене ти не забув запитати, що буде для мого добра? - ядюче виплюнула вона мені, дивлячись злим поглядом. - Чому всі вирішили, що знають як для мене ліпше? Я тобі не дитина і не іграшка, я - жива людина з власною думкою і власними почуттями! Я не боюся нести відповідальність за свої слова, дії і особливо почуття! Я зрозуміла, що в нас нічого не буде, Алане, я не дурепа, як може здатися, але принаймні останній поцілунок ти можеш мені подарувати? Я дивилася на всі ці емоції, які клекотіли на її такому прекрасному обличчі, роблячи її неймовірно красивою і живою і піддався востаннє. Повернувшись на ліжко та взявши заплакане обличчя в своїй долоні я ніжно зціловував кожну сльозинку, кожну мокру пляму, поки не накрив її вуста своїми. Це був спокійний, меланхолійний поцілунок - таким мало бути закінчення того, що так і не почалося. Це мав бути такий поцілунок. Але, як завжди, щось пішло не так. Поки ми цілувалися її тіло знову оголилося - плед з'їхав з тендітних плечей. Я почав пестити шкіру на її спині, а вона знову якимось чудом розстібнула мою сорочку повністю і тепер сміливіше, немов востаннє, водила долонями по моїм грудях. Я тісніше притис гаряче тіло до свого і почув охання. Такий її голос збив мої моральні налаштування в черговий раз. Хвилина і Рута лежить піді мною солодко стогнучи від того, що я цілую її груди крізь синє мереживо. Друга хвилина і вона знімає бюстгальтер та нерішуче дивиться на мене - очікує як я вчиню. Як відповідь на це я несамовито припадаю до її грудей з поцілунками, продовжуючи дарувати задоволення.- Мххх, - вривається з неї поки я засмоктую один сосок і її тіло від цього вигинається. Ось я проводжу долонею по її животу, а потім переходжу туди цілунками. Минають секунди, хвилини перш, ніж я від живота повільно виціловую доріжку нижче. Піднявши очі знову бачу розгубленість у погляді і зупиняюся.- Щось не так, Руто? Мені перестати?- Ні, мабуть... Я не планувала сьогодні, чи найближчим часом, заходити так далеко. В мене немає презервативів...- Так-так, стоп, - я суворо глянув на неї, - по-перше, секс - це дуже важлива складова особисто для мене і особливо з тобою! І займатися ним ось так ми сьогодні точно не будемо. Ти гідно більшого! А по-друге, для того, що я пропоную презервативи не потрібні, - хитро усміхнувся я і не очікуючи на відповідь почав спускатився знову вниз. Морально я перестав пручатися і дозволив собі зробити все, що так давно хотілося і що принесе задоволення цій ніжній, але разом з тим гарячій дівчині, яка так красиво вигинається піді мною. Можливо Рут хотіла висунути якісь протести, але всі вони були перекриті першим вигуком насолоди, коли мій язик торкнувся її гарячого лона. Тут дійсно було гаряче. І мокро. Якби ми були в стосунках, то обов'язково після цього кохалися б, як навіжені. А поки я ловлю кожен її стогін, кожне посмикування, кожне "так" на моїй дії. Я вилизую, граюся, цілую, натискаю і знову вилизую, аж поки не змушую її голосно і протяжно кінчити з моїм іменем на вустах. Після цього ми однозначно маємо змінити категорію наших стосунків. Я вже не зможу просто так її відпустити!