Я не люблю сюрпризи. У моєму світі сюрпризи — це або бомба в кишені, або зрадник у Радах, який раптом вирішує, що його яйця важливіші за лояльність. А я — Дем'ян Вовк, голова Служби Безпеки Магічного Конклаву. "Граніт", як мене називають підлеглі, бо я не гнуся, не ламаюся і не дозволяю, щоб хтось ламав систему. Тридцять сім років, сто дев'яносто сантиметрів м'язів, шрами від чотирьох війн з темними і погляд, від якого навіть демон-інкуб ховає хвіст. Мій костюм — Armani, чорний, як ніч у Карпатах, шиється на замовлення, бо стандартні не витримують, коли я рухаюся. А рухаюся я швидко.
Сьогоднішній брифінг у Конклаві був нестандартним. Зазвичай нам кидають на стіл артефакт, координати, ступінь загрози і час на виконання. Тут же все почалося з фрази, яку я не чекав почути від голови Ради:
— Вилучити артефакт з рук цивільної відьми-аматорки. Небезпечний, бо модифікований. Власник — Роксолана Бойко, 27 років, Instagram-інфлюенсерка з фейковими чарами. Адреса: Троєщина, панелька 90-х, квартира 47. Не чіпати без потреби, але якщо опирається — нейтралізувати.
Слово "інфлюенсерка" прозвучало в залі, як лайка. Декілька членів Ради навіть переглянулися, ніби хтось запропонував вилучати артефакт у клоуна з цирку. Але старий голова не посміхнувся. Він просто кинув на стіл планшет з відкритим профілем.
— Подивіться самі, Вовк. І не смійтеся. Це вже третій випадок за місяць, коли аматорка модифікує старе закляття так, що воно виходить з-під контролю. Якщо не зупинити зараз — завтра ми матимемо ще одну "Твердиню" на комусь із наших.
Я взяв планшет. Екран світився рожевим і золотим, типовий інста-стиль. @roksiboyko_magic. Аватар: дівчина в леопардовому топі, губи надуті, штучні вії завдовжки з моїй палець, фоном неонова свічка і кристали. Підпис: "Начаклуй собі бажане | Марафони, ритуали, енергія на максимум | 127k фоловерів".
Перша сторіз: селфі в дзеркалі, блузка з глибоким вирізом, груди випирають так, що тканина ось-ось лусне. Текст накладений білим шрифтом з сердечками: "Дівчата, сьогодні заряджаємо на любов і бабло! Хто зі мною в марафоні "Твій чоловік повернеться"? Пишіть + в директ ". Повільно проводить рукою по шиї, по грудях, по талії, ніби малює невидимі руни. Очі дивляться прямо в камеру. Зелені, з іскрою. Не дурні. Розумні й хитрі.
Друга сторіз: фото старої книги на столі, сторінка відкрита на "Закляття Твердиня Титана". Рожевим маркером обведено рядки, поряд стоїть склянка з червоним вином і кришталевий дилдо як провідник енергії. Текст: "Сьогодні тестуємо бабусину книгу! Хто знав, що "непробивна твердиня" працює і на чоловіків? Валєрік уже в шоці. Результат завтра в закритому чаті марафону. Підписуйтесь, дівчата, буде гаряче!"
Третя: відео. Вона сидить на ліжку в леопардових лосинах, ноги схрещені, волосся розпатлане. Типова панелька. Вона тримає книгу, посміхається в камеру.
— Привіт, мої чарівниці! Сьогодні я вирішила допомогти своєму Валєріку. Він постійно молов дурниці. І ще він останнім часом… ну, ви зрозуміли, не дуже "твердий аргумент". — Вона підморгнула, провела язиком по губах. — Тож я взяла стару книгу, трохи підправила формулу… і вуаля! Тепер він мовчить і стоїть, як титан. Хочете так само? Приєднуйтесь до марафону "Твердий чоловік за 7 днів". Ціна — всього 990 грн, результат гарантовано. А хто не вірить — дивіться сториз завтра вранці. Обіцяю, буде вогонь!
Вона послала повітряний поцілунок. Екран згас.
Я вимкнув планшет. У залі запанувала тиша. Голова Ради кашлянув.
— Бачили? Це вже не просто фейкові чари для лузерів. Вона взяла класичне оборонне закляття і змусила його працювати на чоловічій ерекції. А на завтра планує продати цей метод в інста-марафоні. Якщо це розійдеться по її жіночій аудиторії, то половина чоловіків Києва ходитиме з вічним стояком і мовчатиме.
Я повернув планшет.
— Час?
— Виконати до півночі. Команда ваша. Артефакт — у сейф. Дівчину — допитати, якщо потрібно. Але без надмірностей. Вона цивільна.
Я кивнув. У голові вже крутилася картинка: квартира на Троєщині, запах борщу і парфумів, дівчина з зеленими очима, яка посміхається в камеру, ніби знає, що хтось дивиться. І знає, що їй це подобається.
Ми виїхали о 22:13. Чорний позашляховик без номерів, броньований, з артефактами-приглушувачами в багажнику. Я сидів за кермом — завжди сам веду, коли справа серйозна. Команда мовчала. Вони знали: коли Граніт мовчить — краще не заважати.
Троєщина зустріла нас ліхтарями, подекуди згаслими. Під'їзд стандартний, з тих, що чистіші: не смердить, є вазони. Ліфт не працював. Сходами на сьомий. Двері 47 з завитками і наклейками: "Не чіпати, відьма", "Магія в процесі", сердечко "Р+Р".
Я постукав тричі.
Тиша. Потім шарудіння, тихе матюкання жіночим голосом, звук, ніби хтось ховає щось під ліжко.
— Конклав. Офіційний візит. Відкривай.
Двері відчинилися на ланцюжок.
І ось вона.
Роксолана Бойко. Волосся розпатлане, леопардова блузка з плямою вина на грудях, очі зелені, великі, з тими довгими віями. Вона глянула на мене знизу вгору — бо я завжди вищий — і всміхнулася. Заінтриговано.
— Ого, хлопче… Ти точно з доставки? Бо я не замовляла стільки м'язів одразу.
Я штовхнув двері. Ланцюжок зірвався.
І тоді все почалося.
