Спочатку:
На сторінку книги
До нового року залишалися лічені дні, а Тая досі не мала планів на свято. Так вже склалося, що після розлучення вона жила сама, з черговим хлопцем нещодавно розлучилася, а всі подруги були одруженими й зустрічали Новий рік у колі сім'ї.
Їхати до матері зовсім не хотілося. Сидіти в оточенні пристарілих сусідок і вислуховувати історії їхньої молодості, що давно минула, було занадто. Краще вже на самоті залягти вдома на дивані з тазком олів'є і мандаринами та подивитися новорічні фільми. Це був останній варіант, хоча й не найрадісніший. Тая точно знала, що буде ридати всю ніч безперервно і не просто від сльозливих мелодрам, а від власної самотності.
Вона давно зрозуміла, що сімейні пари не люблять запрошувати самотніх подруг та намагаються проводити час з такими ж одруженими друзями. Спочатку ця обставина сильно ображала. Адже не її вина, що чоловік злиняв до своєї секретарки. Але поступово Тая змирилася і припинила ображатися на заміжніх подруг. А точніше, перестала надавати цьому значення. Нічого, коли-небудь і на її вулиці буде свято! Мине чорна смуга самотності й удача знову посміхається на весь рот. А поки що варто, згнітивши серце, терпіти всі приниження від більш щасливих знайомих.
Зрештою, новорічного настрою напередодні свята хоч відбавляй. Вулиці щедро прикрашені електричними гірляндами, вітрини магазинів виблискують казковими декораціями, заманюючи покупців. У торгівельних центрах встановили великі ялинки, на площі проходить новорічний ярмарок, розповсюджуючи запах глінтвейну та імбирного печива, а міські кав'ярні ваблять перехожих ароматом гарячого шоколаду. Якось переживе вона цю єдину ніч у році, коли заведено веселитися до упаду і наїдатися досхочу. І чому їй надають такого великого значення? Адже це лише кілька годин нашого життя, які нічого не вирішують. Проте дівчата бояться бути покинутими напередодні Нового року, щоб не опинитися на самоті та не залишитися без подарунка.
Не бажаючи заглиблюватися в ці сумні думки, Тая вирушила на тренування. Спорт був для неї єдиною розрадою. Придбавши безлімітний абонемент до спортивного клубу, вона купувала собі можливість вбивати надлишки вільного часу з користю для фігури. Від шейпінгу до пілатесу, від йоги до тренажерного залу, від сауни до басейну — все викликало в ній жвавий інтерес. Тая намагалася досягти успіху в боротьбі за молодість і красу тіла, тому посилено спалювала зайві калорії на спортивних тренажерах. Тішила одна думка: вона буде стрункою на зло всім роз'ївшимся заміжнім подружкам, які задирали носа від свого сімейного стану.
У спортзалі до неї підійшла Рената:
— Таю, що робиш на Новий рік?
— Поки не знаю. А що?
— Якщо хочеш, приїжджай до мене. Ми з дівчатами збираємося на площу дивитися новорічний салют, традиція у нас така. А до того проводимо старий рік, як годиться, за святковим столом.
Рената, симпатична чорнява дівчина, ходила на тренування разом із Таєю, намагаючись привести до ладу фігуру після пологів. Негідник-чоловік кинув її одразу після народження доньки, пішовши до іншої. Вони ділилися досвідом, обговорювали різні дієти та протеїнові добавки для зниження ваги, базікали про життя і поступово здружилися.
— Залюбки! — Тая з радістю прийняла запрошення, тим більше, що альтернативи не передбачалося.
Тридцять першого грудня дівчина одягла ошатну сукню, "почистила пір'ячко" і вирушила за вказаною адресою. Раніше їй ніколи не доводилося бувати в гостях у Ренати, все їхнє спілкування відбувалося виключно в стінах спортивного клубу. Будинок подружки знаходився за десять хвилин пішого ходу від метро. На вулиці їй зустрілося щонайменше чотири Санта-Клауси, які поспішали вручити подарунки за викликом. Зайшовши до під'їзду, Тая опинилася поруч з одним із них.
— З наступаючим! — привіталася вона і зайшла у відчинені двері ліфта.
Хлопець посміхнувся у відповідь крізь накладну бороду і його очі хитро заблищали.
— Чи тобі відомо, що опинитися із Сантою в одному ліфті — добрий знак? — зауважив він, простягаючи їй смугастий льодяник.
— Та ну? — здивувалася Тая, приймаючи гостинець. — І що ж на мене чекає?
— Принаймні, весела ніч і несподіване знайомство, — підморгнув він на прощання і вийшов поверхом раніше.
— Ну, дай Боже! — зітхнула дівчина, втомившись чекати свого щастя.
Рената вийшла назустріч і впустила гостю. У святковій сукні та з розпущеним волоссям вона здавалася зовсім іншою людиною. Звикнувши бачити її лише під час тренувань, у спортивному одязі та із зібраним у вузол волоссям, Тая здивувалася:
— Тебе й не впізнати!
— Ти проходь, роздягайся! Сьогодні ми всі красуні! — усміхнулася вона, розтанувши від компліменту.
У двокімнатній квартирі грала музика і лунали голоси подруг. Штучна ялинка з прикрасами та електричні гірлянди на карнизі створювали атмосферу свята. Стіл ломився від різноманітних салатів і закусок, приготованих умілими руками господині.
— Заходь, я вас познайомлю, — покликала вона, приймаючи гостинці.
— Дівчата, це моя подруга з тренування, Тая.
Висока блондинка підійшла першою, привітно простягнувши руку:
— Привіт, я Жанна, ми з Ренатою працюємо разом, — представилася вона.
— А я Юля, — підхопила маленька товстушка з миловидним личком. — Ми з нею з дитячого садка дружимо.
— Ого! Та у вас солідний стаж! — здивувалася Тая.
— Дівчата, сідаймо за стіл! — запросила господиня.
Гості виголошували тости й підбивали підсумки року, що минав.
— Від мене чоловік пішов, — згадала Рената. — Саме після Різдва.
— А я закохалася в одруженого і влипла по вуха у любовний трикутник, — покаялася Жанна. — Я цим зовсім не пишаюся і розумію, що він ніколи не розлучиться, але сил його залишити не вистачає, адже ми працюємо разом і бачимося щодня, — пояснювала вона радше для Таї. — Ось і мрію розірвати це порочне коло.
— І мені в цьому році дісталося, — зітхнувши, зізналася Юля. — Ми з компаньйонкою по бізнесу розійшлися, бо не поділили чоловіка. По-дурному вийшло… й бізнесу шкода. Та й мужик того не вартий був. А тепер мені все заново починати доведеться.
Тая задумалася, що ж такого трапилося в неї, щоб вона хотіла залишити цього року.
— Я розлучилася зі своїм хлопцем і провела весь рік на самоті, — поскаржилася вона. — От і хочу, щоб усе це залишилося в минулому.
За невимушеною жіночою бесідою з'ясувалося, чому кожна з них зустрічає Новий рік у колі подруг, замість того, щоб веселитися зі своєю другою половинкою. Для Жанни свята на самоті — побічний ефект таємного зв'язку з одруженим чоловіком. Рената залишила дитину батькам і отримала рідкісну можливість відпочити від нескінченних материнських турбот. У Юлі не склалися стосунки з коханцем, який пішов від неї до найкращої подруги. А для Таї просто не було іншої альтернативи.
— Дівчатка, а напишімо свої найгірші спогади на аркушах паперу, спалимо їх і символічно розчинимо в келихах з вином, — запропонувала Рената. — Кажуть, це допомагає очистити думки від непотрібних жалю.
Дівчата підхопили ідею і за кілька хвилин папірці палали в їхніх руках, спалюючи спогади про минулі біди.
— Вітаю! А тепер опускаємо все це у свої келихи й підносимо тост, — скомандувала господиня. — Вип'ємо за те, щоб усі наші проблеми залишилися в минулому!
Дзвін кришталю сповістив про закінчення ритуалу.
Юля подивилася на годинник і схаменулася:
— Ой, дівчатка, нам вже збиратися час, інакше запізнимося на площу!
Подруги заметушилися, натягуючи чоботи та шуби. У вузькому коридорі квартири утворилася справжня паніка.
— Жанно, не забудь келихи покласти до себе в сумочку, он я на тумбочці приготувала, — попередила Рената.
— Дівчата, розпихайте по кишенях цукерки, щоб сумку не тягнути, — запропонувала Юлька, — а шампанське я понесу в руках, усе одно скоро відкривати доведеться.
— Таю, а ти візьми бенгальські вогні та запальничку, — попросила господиня.
Нарешті подруги вийшли з квартири та забилися в ліфт, об'ємний зимовий одяг займав багато простору.
— Ну, дякувати Богу, начебто встигаємо! — подивилася на годинник Рената. — Перевіряємо, чи нічого не забули?
— Та начебто все взяли, — відзвітувала Юля.
Вийшовши з під'їзду, вона оступилася й ледь не розтяглася на сходинках.
— Дівчата, тримайте мене, інакше залишимося без шампанського!
Послизаючись на зледенілому тротуарі та тримаючись одна за одну, дівчата спустилися в метро.
Жанна полізла за гаманцем, щоб оплатити проїзд і раптом вигукнула:
— Караул! Я келихи забула!
— Не переймайся, купимо зараз одноразові стаканчики, — махнула рукою Тая.
— Та де ж ти їх купиш? Усе закрито вже! Додому бігти треба! — вигукнула Рената. — Ви мене тут зачекайте, я швидко! — крикнула на ходу.
— Оце ми точно на салют запізнимося, — засмутилася Юля і з докором подивилася знизу вгору на винуватицю Жанну.
— Та годі тобі, з ким не буває?! — відмахнулася вона. — Навіть якщо запізнимося, ти що ж, салюту ніколи не бачила? Стільки років на площі Новий рік зустрічаємо.
Тая озирнулася на всі боки. Народ поспішав на перон, бажаючи потрапити на головну площу міста. Вона не очікувала, що за пів години до опівночі в метро виявиться так людно. Раптом, проходячи через парапет, їй відсалютував якийсь Санта-Клаус. Тая весело помахала у відповідь, переймаючись загальним духом свята.
У двері влетіла розчервоніла Рената:
— Фух, встигла! Мерщій на перон! Залишилося п'ятнадцять хвилин до півночі!
Подруги кинулися вниз і встигли заскочити в останній вагон потяга.
Зайнявши вільні місця, дівчата сіли парами одна навпроти одної.
— Я думала, в мене серце вискочить, — задихаючись, призналася Рената.
Тая, яка сиділа поруч із нею, усміхнулася:
— Чудовий результат! Ти вклалася в п'ятнадцять хвилин. Я дивлюся, тренування були не даремні.
— Ще б пак! Традиції — наше все!
У вагоні було шумно. Захмеліла молодь у шапках з оленячими рогами веселилася, поглядаючи на групу дівчат, що стояли поруч. Закохані парочки воркували біля зачинених дверей. Поряд сиділи люди старшого віку, які виявили бажання зустріти прийдешній рік серед натовпу городян. Раніше Таї не доводилося проводити новорічну ніч на вулиці, але все буває вперше. Хто зна, може нові традиції принесуть їй довгоочікувані зміни?
Несподівано потяг зупинився в тунелі, світло у вагоні згасло і пасажири опинилися в повній темряві.
— Що це за фокуси? — пролунав чийсь незадоволений голос. — До півночі залишилося сім хвилин!
Але потяг продовжував стояти на місці. Люди почали обурюватися:
— Гей, там! Що ви собі думаєте? Новий рік на носі!
Народ поглядав у телефони, рахуючи хвилини.
— Нам що ж, доведеться зустрічати свято в тунелі? — засмученим голосом промовила Тая. Приймаючи запрошення Ренати, вона й гадки не мала, що все так обернеться. Зараз варіант із диваном і телевізором здавався привабливішим.
— Це все Жанка винна! Тепер нам доведеться сидіти під землею в той час, коли народ на площі дивиться салют! — обурювалася Юля.
Раптом динаміки зашипіли та пролунав голос машиніста:
— Потяг далі не йде. Вітаю всіх із Новим роком!
Здійнялася метушня, люди присвічуючи телефонами, почали відкорковувати шампанське. За мить пробки злетіли вгору під дружні вигуки пасажирів:
— З Новим роком!
— З новим щастям!
Звідусіль потягнулися руки з пластиковими стаканчиками. Шампанське лилося рікою. Коробки з цукерками передавалися по колу. Хтось сунув Таї очищену мандарину. Абсолютно незнайомі люди вітали одне одного і ділилися частуваннями. Дивно, як несподівана подія переросла в загальні веселощі під землею. Люди, замість того, щоб впадати у відчай і битися в істериці, легко знайшли вихід зі становища.
— Хочете ще? Давайте свій стаканчик? — пропонували одні.
— Пригощайтеся, будь ласка! — протягували солодощі інші.
Так те, що загрожувало стати катастрофою, вилилося у спільне свято, що об'єднало зовсім чужих людей.
Молодь затягнула новорічні пісні, інші пасажири підхопили слова і незабаром весь вагон гудів приспів відомої всім запальної мелодії. Люди розмахували телефонами, що світилися, на кшталт світломузики. Деякі танцювали, розгойдуючи вагон. Створювалося відчуття галасливої дискотеки.
Несподівано зʼявилося світло і потяг рушив, висвітливши обличчя людей, які веселилися. Тая підняла голову і побачила навпроти себе усміхненого хлопця в костюмі Санти, який тримав у руках шапку і накладну бороду.
— З Новим роком! — привітався він і щось у його очах здалося знайомим.
— Привіт, — зніяковіла дівчина.
— Ти пам'ятаєш прикмету про Санту в ліфті?
Це нагадало недавню зустріч у будинку Ренати.
— То це ти?! — вигукнула здивована Тая.
— Я ж казав, що на тебе чекає весела ніч і нове знайомство, — нагадав він. — Мене, до речі, Максом звуть.
— А я Тая, — представилася дівчина.
Високий, симпатичний хлопець із веселими очима з цікавістю розглядав милу блакитнооку дівчину, яку бачив у ліфті.
— Оце так зустріч! Якими долями ти опинилася тут?
— Ми з подругами зібралися на площу дивитися святковий салют.
— А я закінчив роботу і повертався додому, але як бачиш, не встиг, — усміхнувся він.
Потяг зупинився, двері вагона відчинилися, випускаючи пасажирів назовні. Натовп хлинув до виходу, витісняючи Таю і Макса. Дівчина озирнулася, шукаючи очима подруг. Побачивши Ренату, хотіла крикнути щось, але та приклала палець до рота, красномовно натякаючи на мовчання. Подруга підморгнула і помахала рукою, залишаючи Таю з її новим знайомим.
Вибравшись із метро, Макс запитав:
— А де ж твої подруги?
— Загубила в натовпі, — знизала плечима дівчина.
— Тоді може прогуляємося разом? — запропонував він.
На площі грала музика і загальні веселощі захопили новоприбулих городян. Тая дістала з сумочки бенгальські вогні.
— Тримай. Сподіваюся, Санта від цього не розтане?
Він посміхнувся, запалюючи маленькі феєрверки.
Усюди розважався народ, пританцьовуючи на морозі під запальну музику діджея. Тая і Макс трохи подивилися новорічний концерт, поки не замерзли остаточно. Святкова ілюмінація, миготливі вогні в такт музиці та блискучі гірлянди головної ялинки міста створювали зимовий настрій і задавали тон народному гулянню. У кишені Таї затріщав мобільник, сповіщаючи про отримане повідомлення. "Ми поруч, якщо що..." — писала Рената. Але потреби в їхній допомозі не було. Дівчина чудово почувалася в компанії нового друга.
— Треба ж, я й не здогадувалася, що на вулиці в новорічну ніч може бути так весело! — зауважила вона.
— А ти що ж, уперше на площі Новий рік зустрічаєш? — здивувався Макс.
— Уяви собі, так. До цього якось не спадало на думку виходити з тепла на мороз.
— А ми, коли були студентами, жодного свята на площі не пропускали!
— У мене інша історія. Мій батько працював на швидкій і постійно лякав історіями про нещасні випадки під час народних збіговиськ. Ось мама і не дозволяла.
— А потім ?
— А потім ми проводили свята з батьками чоловіка, — зітхнула вона.
Макс розчаровано глянув на Таю:
— То ти заміжня?
— Вже ні. Давно розлучилися, — махнула вона рукою, ніби залишаючи в минулому неприємні спогади.
Помітивши, що дівчина притупує змерзлими ногами, Макс запропонував:
— Давай-но пройдемося, нічого стояти на одному місці.
Вони разом обійшли площу, оглядаючи крижані інсталяції, створені художниками спеціально до свята. Химерні фігури казкових героїв переливалися у світлі ліхтарів, переносячи містян у зимову казку. Величезні крижані куби, встановлені по контуру площі, підсвічувалися зсередини різноколірними лампами.
— Яка краса! — захопилася Тая, з подивом розглядаючи крижане царство.
Раптово ніс Макса вловив запах глінтвейну. Гаряче вино, приготоване зі спеціями, видавало аромат за багато метрів навколо. Він пошукав очима джерело. Неподалік розташувалася весела компанія з термосами, люди розклали закуску на кам'яному парапеті й, помітивши інтерес Макса, замахали йому руками:
— Гей, Санто з подружкою, давай-но до нас! Приєднуйтесь!
— А це саме те, що нам потрібно! — потягнув він за руку Таю.
— Та якось незручно...
— Чому? Сьогодні ж свято!
Макс дістав із кишені й роздав кожному з компанії смугасті льодяники у формі посоха. Отримавши по стаканчику гарячого напою, Санта і його подружка піднесли тост:
— З Новим роком! Хо! Хо! Хо!
— З новим щастям! — підхопила вона, чим викликала його посмішку.
Трохи зніяковівши, Тая запитала:
— Чому ти так хитро посміхаєшся, ніби тобі відомо більше, ніж іншим? Я ще в ліфті звернула на це увагу.
— Це тому, що я точно знаю, що бажання збуваються!
Обидва розсміялися й пішли далі.
Телефон у кишені завібрував і Тая прочитала повідомлення від Ренати: "Ми все ще на площі, але збираємося вирушати додому. Ти з нами?"
Дівчина підняла голову і подивилася на Макса, який стояв поруч. Він із жалем посміхнувся:
— Що, твої подруги знайшлися? Хочеш піти до них?
Тая подумала, що саме зараз не готова розлучитися з веселим і приємним попутником заради вечора серед самотніх і таких же нещасних подруг.
— Ні, вони написали, що вже вдома, — збрехала вона. — Я, мабуть, не повертатимуся і поїду до себе.
— А де живеш?
— Не далеко. На метро три зупинки звідси.
— О... А як же ти дістанешся, коли метро не працює?
— Як, не працює?! — сплеснула руками Тая. — І що ж мені робити? Таксі зараз неможливо викликати, громадський транспорт не ходить, а мені ще дві тролейбусні зупинки від метро тіліпати... — ледь не плачучи, поскаржилася вона.
— Не засмучуйся, я тебе не кину! Проведу до самого дому! До речі, можу запросити до себе. Я тут мешкаю неподалік.
— Ні, ні! — замахала руками дівчина. — Нізащо!
Макс усміхнувся:
— Розумію! І не наполягаю. У парубоцькому барлозі Сани не надто затишно і майже немає їжі. Але все ж гарячу каву і бутерброд я запропонувати зможу.
Однак Тая навідріз відмовилася:
— Краще вже проводи мене додому, як збирався.
— Із задоволенням! У який бік нам іти?
Дівчина потягнула його праворуч від площі.
— Зачекай хвилину, — зупинився Макс. — Вуха мерзнуть.
Він одягнув шапку і бороду Санти.
— Вибач, так тепліше. Сподіваюся, тебе це не засмутить? — запитав, запропонувавши їй руку.
— Звісно ж, ні! — засміялася Тая, хапаючи його під лікоть. — Я, можливо, все життя мріяла прогулятися під руку із Санта-Клаусом.
— Ось бачиш, мрії збуваються! — підморгнув він.
Повз проходила сім'я з дітлахами.
— Мамо, мамо, дивись, живий Санта! — закричала дівчинка і потягнулася до нього.
Макс зупинився і, діставши з кишені різноколірний льодяник, простягнув його малятку:
— Тримай! Це тобі від Санти! Хо! Хо! Хо!
Щаслива дитина замахала йому ручкою, а батьки кивнули на знак подяки.
Добродушність хлопця здивувала Таю.
— У тебе там що, бездонні кишені?
— Та ні, — посміхнувся він, просто коли дітлахи бачать Санту, то чекають від нього подарунків, а я не можу їх розчарувати. Ось і ношу із собою запас цукерок, коли виходжу на роботу. Хоч чимось можу їх порадувати.
Він простягнув їй шоколадку у вигляді Санта-Клауса:
— Тримай, це особисто для тебе!
Тая із задоволенням прийняла частування.
— До речі, Максе, ти що ж, професійний актор?
Він здивувався:
— Чому ти так вирішила?
— Ну, костюм, борода і таке інше...
— Та ні! Це тільки підробіток. На свята замовлення добре оплачуються, от я й користуюся моментом. А оскільки живу один і вдома ніхто не чекає, то мене це не напружує.
У цю мить літня жінка, що проходила повз із чоловіком, послизнулася на втоптаному снігу і потягнула за собою старого, погрожуючи звалитися на землю. Макс простягнув руку і допоміг їй утриматися на ногах, після чого пригостив подружжя льодяниками.
— А знаєш, у тебе чудово виходить бути Сантою! — зауважила Тая.
Доброта і чуйність були саме тими якостями, які асоціювалися в неї з казковим героєм.
Дорогою хлопець і дівчина розмовляли, згадуючи веселі історії про зустріч нового року.
— Принаймні цю новорічну ніч я запам'ятаю на все життя! — заявила Тая.
Він знову хитро подивився з-під шапки примруженими очима:
— Будь обережна зі своїми бажаннями... Хо! Хо! Хо!
— Ну ось, знову ти за своє! — розсміялася вона.
Розпочав падати сніг, покриваючи вбрання Макса білою, пухнастою ковдрою. Тая підняла до нього голову і замилувалася казковим видовищем: вона йде під руку із самим Санта-Клаусом! Оце так! Ця новорічна ніч справді сповнена сюрпризів.
Пальці в рукавичках змерзли від довгого перебування на морозі, і дівчина інстинктивно стиснула їх разом. Макс зупинився під ліхтарем.
— Давай-но, зігрію.
Тая зняла рукавички й простягнула руки. Він узяв їх у свої гарячі долоні та швидко розтер. Його тепло передалося їй і розтеклося по всьому тілу. Дівчина підняла голову:
— Дякую, Санто! — тихо промовила вона, зачарована моментом.
Білі сніжинки повільно падали на їхні голови та іскрилися в електричному світлі ліхтаря. Чисте морозне повітря щипало її щоки. Довгі локони Таї, що виднілися з-під в'язаної шапки, вкрилися інеєм.
Хлопець опустив накладну бороду і подув на її долоні, зігріваючи своїм диханням. Потім повільно нахилився і поцілував дівчину в губи. Вона не опиралася.
Макс відірвався і зазирнув їй у вічі, ніби шукаючи схвалення. Тая посміхнулася Санті й підвівшись навшпиньки, поцілувала його у відповідь.
Чари миті захопили їх обох. Хлопець і дівчина взялися за руки й мовчки пішли далі. Вона розмірковувала про те, що передбачення в ліфті збулися в буквальному сенсі. А він мовчки згадував, як шкодував, що не запитав її телефона, поспішаючи на виклик. Тоді він мріяв знову зустрітися з незнайомкою з ліфта. І яке ж було здивування, коли побачив її у метро, але здається, дівчина його не впізнала. Та він намагався триматися поруч, щоб не впустити її вдруге.
— Ну, ось, ми вже прийшли, — перервала мовчання Тая. — Це мій дім, вказала рукою на п'ятиповерхівку, що стояла біля дороги. — Дякую, що провів, Санто!
— Був радий знайомству, подружко Санти, — загадково відповів він, дивлячись в її очі.
— Ой, лишенько! — схаменулася дівчина. — А як же ти доберешся додому? Метро ж зачинено!
Макс глянув на телефон і вимовив:
— Та вже через якихось три години відкриють, не довго чекати.
Тая замотала головою:
— Навіть і не думай! Я не залишу тебе на вулиці! Погана прикмета ображати Санту!
Він посміхнувся і пішов за нею до під'їзду.
У маленькій квартирі Таї було тепло і затишно. Вона заварила чаю і дістала з холодильника домашній наполеон:
— Ось, пригощайся! Я сама готувала, за бабусиним рецептом.
— Ммм... яка смакота! Звідки ти знала, що це мій улюблений торт?
— Просто збіг, — знизала вона плечима, розливаючи чай по чашках.
— Чи не здається тобі, що сьогодні занадто багато збігів? — посміхнувшись, зауважив він.
Допомагаючи прибирати посуд, Макс зазирнув на кухню і помітив деформований кут столу.
— Тут у тебе стільниця розкришилася, треба б торцеву кромку замінити.
— Санто, а ти що ж, у нас меблярем підробляєш? — пожартувала Тая.
— На Півночі теж меблі є, — з важливим виглядом відповів хлопець, підтримавши жарт. — Можу відремонтувати.
— Якщо твоя ласка, то я згодна! — знизала вона плечима, радіючи можливості подальшого спілкування.
— Тоді домовилися! — підсумував Макс.
— Для початку хотілося б дізнатися вартість твоєї роботи?
— Ображаєш! Для подружки Санти послуги безкоштовні! — запевнив він і притягнув її до себе для поцілунку.
До відкриття метро залишалося близько двох годин. Тая і Макс вирішили провести їх із користю. Розташувавшись на дивані біля телевізора, вони обійнялися і продовжили дарувати одне одному свої поцілунки. Згодом їхні пестощі ставали дедалі пристраснішими й нарешті обидва геть забули й про метро, і про час.
Прокинувшись в обіймах Макса, Тая довго лежала, роздивляючись ялинкові іграшки. Тепло його тіла зігрівало дівчину. У різноколірних кульках відбивалися вогні гірлянди, нагадуючи їй про дивовижну новорічну ніч. Перший день нового року починався зі справжнього дива й обіцяв бути вельми цікавим на події. Вона злегка повернула голову і подивилася на сплячого Санту. Звісно, ніхто не знає, як складуться надалі їхні стосунки, але одне вона знала напевно — зустріч у ліфті справді мала щасливі наслідки!
Кінець
