Раді Вас бачити!

День не задався ще з ранку. Переплутавши капці, Олена спіткнулася, встаючи з ліжка, і мало не вдарилася об тумбочку. Кавоварка теж раптово вирішила зламатися. Що ж, у кожного свої плани життя. Вона не засмучуватиметься через такі побутові дрібниці.

Але з джезви гіркий напій розповзся по всій плиті - відвикла наглядати за кавою під час приготування, відволіклася на повідомлення, що прийшло в месенджер.

Віра: "Красавчик підкорений і шукає тебе. Як ти це зробила?"

Олена: "Не ставила собі таку мету".

Дівчина роздратовано повела плечима. Бісить такий підхід. Чи то здобич, чи трофей, щоб його ловити та завойовувати? Коли світ так здригнувся, що впав на голову і вдарився так, що тепер жінки вполювали на чоловіків, домагалися їх уваги за будь-яку ціну, утримували їх, аби тільки не бути одній? Деякі навіть і освідчувалися та що... Заміж кликали? Виглядає, як благають одружитися з ними. Чи воно варте тоді уваги взагалі? Адже як любить та не освідчується, то й в інших питаннях проявить себе як несмілива, боягузлива людина. Заміж - то ж бути за своїм чоловіком, як за міцною стіною, яка не відокремлює від оточуючого, але захищає від будь-якої загрози. Аби вона, в побутовому тилу, зробила все можливе, щоб та стіна накріпко стояла перед усіма вітрами й штормами. А так що ж виходить? Вона й опора, й сама фортеця. Олена здригнулся від цих думок. Та ще перспективка!

Коли вона шукала відповідного кандидата, вибір не випадково впав на запеклого гульвісу з репутацією чоловіка на одну ніч. Втім, однією, здається, не обійтись.

Для неї було важливо, що клуб закритий, потрапити туди непросто. А льотчики, для яких і створено клуб, регулярно проходять медичні огляди. Так, екземпляр однозначно підходящий. І так вдало склалося, що барменом працює її колишня однокурсниця. Добре, що вона потрапила їй на очі, коли вже зовсім зневірилися у своїй ідеї.

Менеджером з продажу та явно не стала після навчання, на відміну від Олени, яка сумлінно і успішно працювала у великій компанії. Але Віру, напевно, все влаштовувало. Адже вона там відразу після вишу і до тепер.

"Прийом такий?" - відразу запитала знайома, прикріпивши до повідомлення підморгуючий смайлик.

Олена замислилась. Їй зрозуміло, навіщо добірний пес знадобився. Підбирала ретельно. Але що ж так усі зациклюються на красунчиках, свідомо знаючи, що ті одноночники? Шукають всередині прекрасних принців?

"Що питав?" - Уточнила дівчина, навмисно проігнорувавши питання співрозмовниці.

Якийсь час месенджер мовчав. Мабуть, образилася. Так зазвичай і буває, коли потрапиш в ціль і торкнешся найболючішого.

Але коли вона вже зібралася написати щось, що пом'якшує різкий тон, смартфон знову пилікнув сповіщенням.

Відставивши каву і кинувши ганчірку, якою безрезультатно відтирала каву, що втікла, в раковину, плюхнулася на стілець.

"Як звуть, як знайти".

Олена хмикнула. Лаконічно. Отже, все-таки образилася. Нічого, принесе їй щось смачне, сум і забудеться.

"Я обіцяла запитати, чи ти готова знову зустрітися. Що скажеш?"

Олена коротко відповіла: "Так. Сьогодні о 20:00" та відключила wi-fi. Якщо йому цей час не підійде, то просто не доля. Знайде інше рішення.

Вона дуже намагалася здаватися собі холоднокровною, але виходило не дуже вдало. Аж надто важлива кінцева мета.

Ретельно приховуваний мандраж не залишав Олену аж до 19:59, коли вона ступила на поріг клубу, зробила глибокий вдих, збираючись з духом, і плавною ходою попрямувала до барної стійки, де на неї вже чекав герой-коханець Віктор. Вона його ім'я дізналася заздалегідь.

Дівчина наблизилася впритул, легко злетіла на високий барний стілець, закинувши ногу на ногу, подивилася прямо йому в очі. Вабно, але не благаюче. Він їй потрібний. Але й себе не під парканом знайшла.

Чоловік проковтнув грудку, що раптом підступила до горла. Розгублено глянув на неї. Здається, він опинився у такій ситуації вперше. Буде і йому цінним уроком, хмикнула вона.

- Віктор, - раптом охриплим голосом представився чоловік.

Вона кивнула і коротко відповіла:

- Знаю. Олена.

Мовчання затягувалося. Віра перекладала з одного на іншу відверто заінтригований погляд. Те, що відбувалося, здавалося їй вищим пілотажем спокуси, і вона потай заздрила молодим людям. Особливо Олені.

- Розкажеш про себе трохи? – він першим не витримав тиші.

Оленка трохи спохмурніла, не розуміючи, яку гру затіяв гульвіса. Навіщо йому подробиці її життя? Чи не вистачить  йому імені? Раніше ж не замислювався. Їй це підходить.

- Ні, - прямо відповіла дівчина.

Він здивовано скинув брови.

Олена ж м'яко і тихо зісковзнула зі стільця, опинившись гранично близько до нього.

– Але можу показати, – тихо додала дівчина.

Вітя не відривав голодного погляду від красуні, що стояла перед ним, у хвилюванні облизав пересохлі губи, подався вперед.

- Чому так? - спитав і не впізнав свого схвильованого голосу.

Не можна давати жінці стільки влади над собою. Але вона дивовижна, впевнена в собі, пристрасна і здається абсолютно байдужою до нього. Він має розгадати цю загадку. Навіщось же вона погодилася зустрітися знову. Виходить, не так вже й байдужа до нього. Напевно, вдає, щоб більше привернути до себе увагу. Та куди вже більше? Він дивився на неї, та не міг відірвати погляд від дивно магнетичної жінки.

- Просто не зацікавлена у тривалих стосунках. Мені від тебе потрібний тільки секс. Він був непоганий. Якщо згоден, добре. Ні... Що ж, отже, ні.

Жодних кокетливих рухів і поглядів, прямо дивиться йому в очі, наче нічого не приховує. Але при цьому вся її сутність - одна суцільна спокуса і таємниця.

- Поїхали, - заявив Віктор, рішуче підводячись і беручи її за руку.

Віра, насупившись, спостерігала за дивною парочкою. Коли тільки Олена встигла стати такою? Хоча що вона могла знати про однокурсників, регулярно прогулюючи пари.

Віктор ледь не тяг на буксирі Олену, що неквапливо, з почуттям гідності йшла за ним.

Вражаючий автомобіль цього альфа-самця вона пам'ятала добре. Не щодня зустрінеш на вулиці GT Citroen Concept. Мабуть, він непоганий спеціаліст не тільки в ліжку. Інакше таку красуню собі можна дозволити лише за дуже брудні гроші.

Олена окинула неприязним поглядом авто, раптом подумавши, скільки дівчат модельної зовнішності побували в ньому до неї. Та хіба не байдуже? Чи варто гидувати сидінням авто, як не гидувала ліжком і користуваним до неї тілом?

Віктор поводився галантно, а іноді навіть скуто, трохи запобігливо. Дорогою до нього додому замовили їжу в ресторані. Смаки зненацька збіглися, приємно здивувавши обох.

Діставшись до чоловіка ближче до дев'ятої вечора, Олена крадькома зітхнула втомлено. Адже робочий день теж ніхто не скасовував. На щастя, сьогодні п'ятниця і в найближчі два дні вона нікому і нічого не винна. Їй вдалося відстояти свій особистий простір ще в перший рік роботи, твердо заявивши, що цінні фахівці мають відпочивати у вихідні, а для термінових та форс-мажорних ситуацій є "дівчата для биття", готові за голу зарплату гасати, висунувши язика і працюючи за трьох . Так що вихідні належали завжди тільки їй одній, а зарплата при цьому була вдвічі вищою, ніж у цих самих "дівчат", що вічно стогнали про втому і продовжували ремствувати за себе і того хлопця.

Можливо, їх ніхто не чекав вдома. А може, ті, хто чекав, не виправдали первісних сподівань. В будь-якому випадку, везе той, хто дозволяє на собі їхати. Це не про неї.

Вона моргнула, відганяючи несподівані спогади. Впіймала на собі вивчаючий погляд Віктора.

- Поки я в змозі думати і головою теж, - грайливо хмикнув чоловік уже в квартирі, - хочу уточнити твої плани на вихідні. Чи це теж "під грифом таємно"?

Олена невдоволено підібгала губи.

- Є пропозиції? - Діловим тоном запитала дівчина. Наче він проходив співбесіду, влаштовуючись до неї на роботу.

- Камасутра велика, - посміхнувся льотчик, недбало притуляючись до дверного отвору, що веде у ванну.

Він навмисно намагався бути вульгарним, поводитися вульгарно і розв'язно, ретельно спостерігаючи за її реакцією. Але емоції та думки красуні залишалися для нього нечитаними. Оце так самовладання!

Олена посміхнулася одними лише губами і кивнула, погоджуючись.

– Значить, це й будуть плани на вихідні.

Віктор починав потроху закипати. Ось, начебто, і емоції є, а ніби байдужа. Як лялька, але гаряча та бажана, він добре це пам'ятав. І зараз також бачив вогник в очах. Та за цим полум'ям було іще щось, що не давало йому спокою.

- Одна умова, - несподівано додала дівчина. Він зацікавлено глянув на неї. - Жодних спільних виходів "у світ".

- Ти у розшуку? - хмикнув льотчик, відлипаючи від стіни.

- Просто одиначка, - знизала вона плечима, знову вислизаючи від відповіді. - Як і ти, здається...

Віктор похмуро кивнув, приймаючи її умови. Але він ніяк не очікував, що вечір неділі в її гарячій компанії настане так швидко. Ніколи ще його вихідні не були настільки чуттєвими і насиченими емоціями.
Олена охоче відгукувалася практично на всі його:

- А давай спробуємо...

Вони неодноразово замовляли їжу в ресторанах, із задоволенням поїдаючи делікатеси між раундами пристрасних битв і пригод, обмінюючись легкими фразами, що нічого не значили. Але її поведінка і головне – мотивація так і залишилися для нього ребусом без відповіді. Якоїсь миті це перестало здаватися важливим. Краще ж насолоджуватися солодкою компанією, аніж забивати собі голову дурницями та дивитися на годинник, тим самим крадучи у себе задоволення.

Проводячи гостю у дверях (вона просила не йти далі), з повагою подивився на неї.

- Залишиш свій номер телефону? – з надією уточнив він.

Вже змирився з тим, що поряд з нею поводиться нетипово для себе.

- Це зайве, - в голосі з'явилися холодні нотки, повністю приховуючи від чоловіка ту внутрішню пожежу, яка вирувала в ній усі вихідні, спалюючи їх обох вщент. - Можливо, я сама тебе знайду. Якщо потребуватиму.

Він шоковано моргав, не знаючи, що й сказати на це.

Олена потяглася до нього і ніжно, ледь вловимо торкнулася губами його щоки на прощання. Потім вона відчинила вже знайомий замок і, не обертаючись, вийшла з його холостяцької барлоги, щиро сподіваючись, що більше не повернеться.

Віктор стиснув кулаки, до болю впиваючись нігтями у долоні. Ні, він розгадає її будь-що-будь!