Спочатку:
На сторінку книги
СТОКТОН РАШ
Після візиту дружини Стоктон усе ще перебував у піднесеному
настрої, Венді не вдалося зіпсувати його своїми докорами. Раш
натиснув на кнопку селектора та запросив секретарку:
– Анджело, зайди до мене.
До кабінету ввійшла висока довгонога жінка з вогняно-рудою
кучерявою шевелюрою. Стоктону достеменно було відомо, що
її волосся мало натуральний колір...
– Зачини-но двері, – скомандував він, виразно глянувши на її
декольте.
На обличчі Анджели з’явився вираз задоволеної кішки.
Вона зачинила дверний замок і, наближаючись повільною
гордовитою ходою, почала розстібати блузку. Її хтивий погляд
видавав бажання. Вона й подобалася Рашу тому, що була розпусна і
по-справжньому любила секс.
Вона сіла на стіл та розсунула ноги, оголивши свої принади, не
прикриті трусиками. Анджела ніколи не користувалася спідньою білизною, така деталь просто була відсутня в її гардеробі. Вона підняла мініспідницю, зігнула коліна, уперлася підборами в край столу та відхилилася на спину, заклично дивлячись в очi Рашу. Від одного її погляду кров закипіла в його жилах. Він опустив руки на її стегна, погладжуючи еластичний нейлон панчіх, та заплющив очі, передчуваючи майбутню насолоду. Анджела закинула руки за голову, і цей простий рух підняв її оголені пружні груди. Стоктон
застогнав від збудження та ввійшов у неї...
За кілька хвилин, покінчивши з любовними втіхами, Раш
попередив, цілуючи її в шию:
– Сьогодні ввечері будь удома. Я заїду до тебе.
– Неодмінно! – пообіцяла вона, мліючи від насолоди.
Анджела завжди приносила йому задоволення та була під
рукою, коли він потребував розради. Жінка привела себе до ладу й поправила руками розкішне руде волосся. Чомусь вона завжди залишала його розпущеним, що робило її схожою на відьму-спокусницю, і Стоктон був не проти. Усі чоловіки в офісі заздрили Рашу й облизувалися, кидаючи погляди на його сексуальну секретарку.
За обідом у Раша була запланована зустріч з Хардінгом,
мільярдером-екстремалом. Слід було обговорити деталі експедиції.
Дорогою до ресторану, сидячи на задньому сидінні машини, Стоктон розмірковував про майбутню розмову: Хемішу Хардінгу нерідко закидали авантюризм, і тепер Рашу довелося переконатися в цьому на власні очі. Цікаво, яку суму екстремал готовий запропонувати йому за участь у видобуванні намиста з дна океану? І навіщо йому
знадобився цей артефакт? Адже статки Хардінга та його доходи від бізнесу з продажу приватних літаків цілком дають йому змогу платити фантастичні суми за свої екстравагантні витівки.
«Ну, то яка різниця, – подумав Стоктон, – якщо клієнт готовий
платити».
З’явившись у залі розкішного ресторану, Раш помітив Хардінга, який уже чекав на нього за столом.
– А, Раш! – піднявся він назустріч та простягнув руку, радісно
вітаючи Стоктона.
Хардінг завжди подобався Рашу своєю життєрадісністю та не-
ординарним підходом до життя. Авантюрна жилка Хеміша при-
тягувала на його орбіту таких самих шукачів пригод і любителів екстриму.
– Послухай, Хардінгу, як ти збираєшся пояснити громадськості
нашу експедицію? Адже, крім батискафа, нам доведеться прихопити із собою робота для глибоководних робіт, а цього не приховаєш від берегової охорони.
Авантюрист усміхнувся:
– Усе продумано, Раше, не варто турбуватися щодо цього!
– І все ж таки? – допитувався Стоктон.
– Я заявлю науковому співтовариству, що маю намір під час
занурення зайнятися збиранням з дна океану зразків ДНК, які,
можливо, могли б розповісти про нові форми життя на нашій планеті й надати додаткових відомостей про те, як це життя на Землі зародилося.
– Розумно, нічого не скажеш, – похвалив його Раш, – але що ж
мені відповідати на розпитування журналістів? Адже шило в мішку не сховаєш.
– А тобі треба сказати, що «Титан» збиратиме зразки, аналіз
яких має підтвердити наявність на великій глибині антропогенних забруднень, – підказав Хардінг. – Ця експедиція сприятиме нашим спільним знанням, охороні екології та розумінню історії планети Земля, – продовжував авантюрист. – Під час планованої підводної місії ми маємо намір зробити низку відкриттів, які напевно зацікавлять світове наукове співтовариство, – закінчив він свою думку.
«Який же хитрий бісів син! Що й казати, авантюрист з великої
літери «А»!» – захоплено подумав Раш і ствердно кивнув на знак згоди.
Стоктон і сам любив ризикувати й порушувати правила, але до такої міри його цинізм поки що не доріс, що б там не казала Венді.
Тепер бізнесмени наблизилися до головного питання.
– Яка ж моя частка в цьому заході? – поцікавився Раш.
Хеміш Хардінг трохи забарився з відповіддю, ніби
розмірковуючи, пригубив з келиху шампанське, яке він так
полюбляв, та вимовив:
– З нами вирушать ще троє людей...
«Так... моя частка з урахуванням цього істотно знижується», –
подумав Стоктон. Тим паче що він планував запросити на вільні місця в батискафі ще трьох пасажирів та заробити на них, незважаючи на оплачену Хардінгом експедицію. Але ж мовчання Раша теж коштує грошей...
– І хто ж вони? – поцікавився той.
– Це Шахзада Давуд із сином... та... Поль-Анрі Наржоле, –
промовив Хеміш, чекаючи реакції Стоктона.
Раш здивувався:
– Чому саме вони?
– Річ у тім, що нам знадобиться досвідчений провідник, який
неодноразово бував на «Титаніку», – пояснив Хардінг. – А хто ж
може бути кращим, ніж Поль Наржоле?! Він виконав тридцять сім занурень до затонулого лайнера, – Хардінг поводив вказівним пальцем, – тридцять сім! Уявляєш? Більше, ніж будь-хто у світі!
– Це правда. Недарма ж його прозвали «містер Титанік», –
підтвердив Стоктон. – Однак, наскільки я знаю, Наржоле
завершив свою кар’єру та покінчив із зануреннями. Він
наодріз відмовився виходити в море.
Раш знав Наржоле як досвідченого підводника й дослід-
ника морських глибин. Така людина дійсно необхідна
в команді.
– Я зроблю йому пропозицію, від якої він не зможе
відмовитися... – упевнено заявив Хардінг.
– А що стосовно другого? – перепитав Раш. – Хто він такий?
– Шахзада Давуд мільярдер, він найбагатший пакистанець,
друг його величності короля Великої Британії Карла Третього, – пояснив Хардінг. – Подейкують навіть, що Давуд його таємний скарбник, – виразно додав він.
– І навіщо він тобі на борту?
Хеміш забарився з відповіддю:
– Розумієш, Давуд дослідник та філантроп, він спонсорує
програму з пошуку позаземних цивілізацій...
– Ти хочеш сказати, що він сподівається знайти життя на дні
океану? – недовірливо уточнив Раш.
Хардінг усміхнувся жарту.
– Давуд хоче в такий спосіб відзначити День батька та зробити
подарунок своєму 19-річному синові, який, до речі, чемпіон світу зі збирання кубика Рубіка.
– Дуже корисна навичка під водою, – уїдливо зауважив Раш.
– Син планує потрапити до Книги Гіннеса та встановити світовий рекорд з підводного збирання кубика, – додав Хардінг.
Стоктон пригубив з келиху вино, узявши таким чином паузу
на роздуми. Йому досі була незрозуміла причина інтересу Хардінга до цього занурення.
– Послухай, Хеміше, скажи чесно, якого біса тобі здалося це
кольє із зубом? – не витримавши, по-свійськи поцікавився він.
– Стоктоне, ти ж знаєш, я люблю ризик, – зізнався той – Якщо
мені розповідають про різніого роду варіанти екстриму, то я щоразу кажу «так», – посміхнувся Хардінг.
– А точніше? – не вгамовувався Раш.
Мільярдер-екстремал посерйознішав та відкинувся на спинку
стільця:
– Давуд... – вимовив він. – У нього свій особистий інтерес
до цього намиста... Здається, воно має стосунок до його сім’ї...
– Що й казати, несподіваний поворот, – здивувався Раш.
– До речі, саме він спонсорує всю експедицію, – зізнався
Хардінг.
– Але, дозволь, у чому ж твій інтерес? – здивувався Раш.
– Ризик та враження! – просто відповів той та знизав плечима. – Хочу зробити собі подарунок до дня народження.
Стоктон знав, що земні розваги вже не приваблюють сильних
світу цього, їм подавай щось надзвичайне! Утім, саме на цій
їхній схильності Раш і сколотив свій бізнес, що приносить йому
мільйони.
Тим часом Хардінг витягнув з внутрішньої кишені піджака коштовну іменну ручку та щось швидко написав на паперовій
серветці, потім склав її навпіл та посунув Стоктону, який сидів
навпроти.
Коли Раш побачив написане, у нього зникли будь-які сумніви
щодо організації цієї експедиції, він навіть не зміг стримати своїх емоцій, як робив це зазвичай, ведучи фінансові переговори. Його брови помітно поповзли вгору: на серветці значилася сума, що перевищувала всі його півторамільйонні статки!
– Оце й називається «східна щедрість», – додав Хардінг.
– Еге ж... Або плата за мовчання... – промовив Раш.
