Спочатку:
На сторінку книги
Богдан лежав на морському березі та насолоджувався середземноморськими пейзажами. Яскраве сонце і дивовижно прозора вода, точнісінько як на картинці з журналу, тішили око і підіймали настрій. Все-таки правильним рішенням було приїхати на відпочинок саме сюди, на далекий грецький острів, далі від цікавих очей і столичної метушні. Дивно, але йому ще ніколи не доводилося відпочивати на самоті. Поруч завжди опинялися жінки або друзі, з радістю готові поділити радість відпустки за його гроші.
Гроші... Саме в них уся справа! Іноді Богдан не міг визначитися, чи був фінансовий добробут благословенням, чи прокляттям. Його, успішного бізнесмена, переслідувала колишня дружина, яка воліла витягнути максимум при розлученні. Альбіна вдалася до брудного методу, шантажуючи його маленьким сином. А малий Макар навіть не здогадувався, що є розмінною монетою в цій грі.
Щоб там не було, та Богдан ненадовго втік від своїх проблем і зараз перебував тут, у цій південній красі. Він оглянув пляж від початку і до кінця, вишукуючи очима, за що зачепитися. Ні, жінки його не цікавили. Точніше, тимчасово він до них охолов. Не те щоб зовсім втратив інтерес, але втомився бачити перед собою одне й те саме. Накачані губи, збільшені вилиці та силіконові груди часто-густо наповнювали вулиці курортного містечка, нагадуючи про те, що на ловця і звір біжить. Так от Богдану не хотілося бути саме тим звіром, що купився на масові стандарти моди. Якщо чесно, набридло! Він узяв перерву і не хоче знову занурюватися з головою в нові стосунки, знаючи з досвіду, що розплачуватися за задоволення доведеться в буквальному сенсі. Різноманітні красуні свідомо йшли на контакт із ним, розраховуючи отримати за це чималі прибутки. Цікаво, хоч одна з них мріяла про кохання? Якраз у цьому Богдан сумнівався.
Раптово його погляд зачепився за постать, що кидала каміння в морську воду. У тому місці суші практично не було, берегова лінія плавно сходила нанівець, не даючи змоги розмістити лежаки та парасольки для туристів. Там купалися здебільшого місцеві жителі, стомлені сезонною роботою в готелях, або бідні відпочивальники, які не мали можливості платити за комфортний пляж. Спочатку Богданові здалося, що це хлопчина розважається від неробства. Але придивившись уважніше, він розгледів у фігурі жіночі риси. Що правда, дівчина була худорлявою і мала коротку стрижку, це і робило її схожою на хлопця. Чоловіка зацікавило її заняття: незнайомка вишукувала серед гальки камінчики, потім уважно роздивлялася їх на сонці, а після закидала далеко в море. Цю дію вона повторювала знову і знову, що наводило на думку про психічне відхилення. «Кого тільки не побачиш на морі!» — позіхнув Богдан і, втративши до неї інтерес, відвернувся.
З іншого боку, далі від пляжу, виднілася марина, заповнена дорогими катамаранами та вітрильними яхтами. Вони погойдувалися на хвилях, киваючи в такт щоглами, на яких виднілися прапори різних країн світу. Невгамовні яхтсмени метушилися, начищаючи рейлінги своїх красунь. Богдан, як досвідчений бізнесмен, прикинув у розумі приблизну вартість усієї цієї пишноти. «Якщо перевести в гроші кожну яхту в марині, то вийде пристойна сума із сотень мільйонів європейською валютою» — хмикнув він. Та частина суші створювала яскравий контраст скромному клаптику берега, де тулилися бідняки й місцеві жителі.
Богдану набридло дивитися на яхти. Повернувшись, він покликав офіціанта, який обслуговував гостей готелю:
— Один мохіто, будь ласка, — замовив чоловік і помітив за його спиною, що дивна дівчина все ще грає камінням.
Потягуючи через трубочку холодний напій, Богдан ловив на собі зацікавлені погляди грудастих красунь, які начебто випадково проходили повз. Його вже просто нудило від їхнього вигляду! Усі вони як одна, нагадували його дружину Альбіну, через яку він опинився тут. Йому нічого не залишалося, як відвернутися і знову спостерігати за загадковою незнайомкою.
Задзвонив мобільник. Богдан подивився на номер абонента, подумав якийсь час і знехотя відповів:
— Так, я слухаю.
— Вітаю, босе! Як відпочивається на морському березі? А в нас тут аврал, без тебе ніяк!
— Що сталося?
Той, хто телефонував, коротко описав ситуацію.
— Стасе, я ж просив без крайньої потреби мене не турбувати! Невже сам вирішити не в змозі?
— Але цим питанням завжди займався ти...
— Та ти ж мій заступник, от і заміщуй! — вигукнув Богдан і, перервавши дзвінок, відкинув мобільник.
— Як діти малі, ні кроку без мене ступити не можуть! — обурився він вголос. — Як тут із думками зібратися, коли турбують по всяких дрібницях.
* * *
Лера сиділа навпочіпки й уважно перебирала гальку на морському березі. Простий чорний купальник прикривав її скромні форми, а кепка ховала маківку від розпеченого сонця. Її коротко стрижені нігті занурювалися в каміння, вишукуючи заповітний талісман. Сьогодні був неврожайний день, їй ніяк не вдавалося набрати потрібну кількість чарівних камінчиків.
— Ну ж бо, будь ласка, залишилося ще два! — благальним голосом прошепотіла вона, звертаючись до моря.
Немов у відповідь на її прохання, легка хвиля прибою викотила на берег блискучий амулет із чітко окресленою дірочкою. Зраділа дівчина підхопила його з води й підняла над головою. Сонячне світло пробивалося крізь отвір у камінчику, потрапляючи їй на обличчя.
— Є! — радісно вигукнула вона і, розмахнувшись, закинула його назад у воду.
Лера подивилась на годинник — скоро починалася її зміна, треба б поквапитися. Шеф не любить, коли персонал спізнюється. Але тепер вона ніяк не могла піти! Справу ще не закінчено! Вона ж дала обітницю, то має дотриматись слова!
Дівчина знову опустила очі й почала перебирати гальку, доки їй не трапився черговий камінчик з дірочкою.
— Ну нарешті! Встигла! — зраділа вона й підскочила на ноги.
Черговий погляд крізь дірочку, уявний посил у космос, кидок у воду. Усе! На сьогодні вона впоралася!
Лера квапливо накинула футболку з шортами та швидко покрокувала в бік міста.
* * *
Богдан повернувся до лежака після чергового запливу. Крапельки води на його засмаглому тілі поблискували під променями сонця, привертаючи увагу мисливиць на багатих «спонсорів». Він витер голову рушником і влігся зручніше, готуючись спостерігати за ненормальною збирачкою каміння. Але виявилося, що її вже немає на місці. Чоловік пошукав поглядом дівчину, але так і не виявив. «Вже награлася!» — подумав він і відволікся на дітлахів, які виловлюють мальків із води.
