Спочатку:
На сторінку книги
Лера підняла камінь і подивилася на сонце крізь дірочку. Яскравий промінь пронизав його наскрізь, змусивши примружитися: «Цей годиться для справи!» Вона подумки вимовила своє заповітне бажання і з розмаху закинула камінь у воду. Поруч почувся шурхіт гальки, хтось наближався берегом. Повернувшись, дівчина впізнала Богдана. Чоловік навіть з пластиром на лобі виглядав привабливо, його натреноване тіло рухалося впевненою ходою, викликаючи бажання доторкнутися до стальних мʼязiв. Лера миттю засоромилась своїх думок та вiдiгнала ïх геть.
- Привіт! - усміхнувся він. - Сьогодні я вирішив підібратися безпечнішим шляхом, сушею.
Лера не стримала посмішку, що проступила при згадці того злощасного випадку.
- Ти тепер не даси мені спокою, поки не поїдеш, адже так?
Богдан присів на берег поруч із нею.
- Чому тобі весь час хочеться бути самій? Ти немов дикунка!
-Тому, що я не жадаю спілкування і не шукаю друзів. А чоловіки мене й поготів не цікавлять.
Хлопець здивовано глянув на дівчину: "Невже вона... того?.."
- Ти що ж, лесбійка?
- А тебе б це засмутило? Сподіваюся, ти не поклав на мене око?
У цієï малої був непростий характер. Але її норовливість забавляла досвідченого Богдана. Ця гра в кішки-мишки інтригувала його, як хлопчиська.
- То вже ні! Я сюди приїхав не за тим! - поспішив запевнити він.
Чесно кажучи, чоловік навіть не розглядав цю майже ще дитину як жінку, проте відчував до неї певний інтерес як до особистості.
- Навіщо ж тоді? Хіба не розваг шукають усі туристи?
На думку Лери, всі, хто приїжджав, прагнули одного - відірватися поповній, щоб хоч ненадовго забути про свої повсякденні проблеми.
Богдан задумливо подивився вдалину і жовна на його обличчі заворушилися:
- Щоб прийняти одне дуже важливе для мене рішення.
- Чи не стосується це тієї жінки, заради якої ти забув про вечерю?
Він гірко усміхнувся. Дівчисько влучило якраз у точку.
- Ти вгадала!
- Чому ж ти з нею лаявся?
- Бо вона вимагає тільки грошей і маніпулює моїм сином, - сказавши це, він спритно кинув камінь у воду так, що той застрибав по воді, немов жаба.
- Вправно в тебе виходить! - захопилася Лера. - А я так не вмію.
- Я тебе навчу. Вибираєш плоский камінчик, легший, і запускаєш його плоским боком у воду горизонтально поверхні. Ось так, дивись... - Богдан знову продемонстрував кидок.
Вона повторила, але камінь одразу потонув, не підстрибнувши жодного разу.
- Ти береш невірну траєкторію. Спробуй кидати його над водою, а не у воду.
Лера почала повторювати спробу за спробою, поки під чуйним керівництвом Богдана не освоїла хитромудру техніку.
- Виходить, ти одружений? - поцікавилася вона, між іншим.
- Був. Ми з нею в розлученні вже два роки.
- І ти кинув свою дитину?! - щиро здивувалася вона, вважаючи це неприпустимим. Її зелені очі несхвально блиснули.
- Не кинув. Син народився вже після розлучення.
- Тобто як?! Виходить, ви з нею все ж не розлучилися остаточно?
- У тому то й річ, що розлучилися і не мали близькості.
Така заява привела Леру в шок.
- Але ж не від святого духа вона завагітніла?! І взагалі, ти впевнений, що це твоя дитина?
Він усміхнувся її версії.
- Звичайно. Я насамперед зробив тест на батьківство.
По очах дівчини він зрозумів, що вона заплуталася в хитросплетіннях його особистого життя.
- Ти про ЕКЗ що-небудь чула?
- Чула... - тихо промовила вона й опустила очі, перебираючи берегову гальку.
- Так ось зачаття відбулося якраз цим методом. Без моєї участі. Згоди ніхто не питав.
- Але ж біоматеріал для цього ти мав надати?
- Правильно. Та тільки сталося все в таємниці від мене. Ми довго намагалися завести дитину, бувши сім'єю, ЕКЗ не давало результату. Тоді я вирішив, що це на краще, тому що встигнув пізнати ближче свою дружину та зрозумів, що ми не підходимо одне одному. У підсумку ми розлучилися. Щоб повернути мене, вона потай продовжувала спроби в клініці сімейної медицини. Про існування Макара я дізнався вже за фактом народження. Ось така історія.
Лера слухала Богдана, затамувавши подих.
- І що ж ти маєш вирішити?
Він поклав руки на коліна і задумливо промовив:
- Я не хочу, щоб моя єдина дитина росла в неповноцінній сім'ї. Бiсова дружина знала, як я мріяв мати спадкоємця, на це і був розрахунок. Але проблема в тому, що я не можу ужитися з його матір'ю.
- Чому?
Богдан, усміхаючись, подивився на співрозмовницю:
- Тепер і ти не в міру цікавишся.
Лера схаменулася:
- Вибач!
- Не вибачайся. Усе гаразд. Можливо, і добре, що я говорю про це з кимось. Удома не звик обговорювати свої проблеми, щоб не виносити сміття з хати.
- Хитра жінка, нічого не скажеш... І треба ж такому статися, що ЕКЗ дало вдалий результат уже після вашого розлучення!
- Чесно кажучи, я взагалі не уявляю, як вона завагітніла! Прогноз лікарів був невтішний. Стільки років безплідних спроб...
Лера відвернулася і задумалася. На її веснянкуватому, засмаглому носі з'явилися зморшки, що свідчили про роботу думки.
- Слухай, Богдане, а ти тест на материнство не робив?
Він здивувався:
- Що? Тест на материнство? Ніколи про таке не чув! Хіба він існує?
- Існує.
- А тобі звідки про те відомо? Молода ще. Чи ти на судмедексперта вчилася?
- Ні. Я закінчила факультет iноземних мов. А про тест в інтернеті читала.
Богдан окинув її недовірливим поглядом:
- Закінчила?! А я й дивлюся, що ти англійською спритно лопочеш. Скільки ж тобі років, якщо не секрет?
- Двадцять три. А що?
- Я вирішив, що ти зовсім ще дівчисько, випускниця школи.
- Хто б мене сюди пустив, неповнолітню?
- І то правда, - погодився він. - Я про це не подумав.
Якийсь час вони сиділи мовчки, замислившись кожен про своє.
Лера знайшла черговий талісман і простягнула Богданові:
- Тримай. Загадуй бажання. Тобі це зараз потрібніше.
- Але ж ти сама казала, що не можна з чужих рук, не спрацює.
- Цього разу можна! Кажуть, якщо даруєш від чистого серця, то талісман зберігає свої магічні властивості.
Він вдячно посміхнувся і потягнувся за камінчиком. Його пальці торкнулися її м'якої долоні й дівчина здригнулася від несподіванки.
- Що, боїшся лоскоту? - усміхнувся Богдан.
- Трохи... - невпевнено відповіла Лера, ховаючи очі.
Вона спостерігала, як цей привабливий, упевнений у собі чоловік з надією дивиться крізь камінь і довіряє своє бажання морю. Ніби поглянувши на себе збоку, дівчина подумала про те, скільки ж надій вклала сама в цю ритуальну дію! Вона подумки попросила Бога виконати його бажання, приєднавши свою пристрасну молитву до його прохання. Щиро сподіваючись, що сила віри й енергія душі здатні творити чудеса, вона підтвердила:
- Амінь! - у цей момент камінчик торкнувся води, здіймаючи бризки, що виблискували на сонці.
