Раді Вас бачити!

Останніми днями Богдан із головою занурився у вивчення питання використання морських трепангів. Прочитавши статтю про те, що ці безхребетні тварини розмножуються безстатевим шляхом, він здивувався. Виявляється, самки випускають яйця у воду, де вони запліднюються сiменем, випущеним самцями. "Зовсім як у нас з Альбіною!" - промайнула думка. Справді, таке зовнішнє запліднення мало аналогію з народженням його власного сина.

Що більше він дізнавався про користь морських огірків, то цікавіше виникали в його голові ідеї. Коли задум остаточно сформувався, він зателефонував компаньйонові:

- А-а, босе! Ти про нас згадав! Коли плануєш повертатися?

Нетерпіння друга було зрозумілим, він не звик до такого навантаження.

- Поки що не можу сказати. Планую затриматися на невизначений термін. Треба дещо з'ясувати.

- Ти знущаєшся?! Я тут загинаюся один!

- Стасе, я збираюся організувати новий прибутковий бізнес. Ти зі мною?

Довіряючи чуттю і комерційній хватці Богдана, Стас відповів не замислюючись:

- Я ж як піонер, завжди готовий! Але ти хоч натякни, про що йдеться?

- Про морські огірки.

- Про що?! Що це за фігня?

- Ти взагалі про трепанги чув?

- Ні! - чесно зізнався друг.

- А що-небудь про голотурій? Або морських кубишок?

- Русалки, чи що?

- Оце ти невіглас, компаньйоне!

- Та ти поясни по-людськи, - образився той.

- Слухай, у двох словах це такі морські черв'яки, за яких китайці готові платити до тисячі євро за кілограм.

- Що?! Непоганий підйом, враховуючи, що вони ростуть у морі самі по собі!

- Хм... Не зовсім так. Я планую створити морську ферму з вирощування цих безхребетних гадів.

- Неслабо так тебе понесло! А що, наземні заняття вже не приваблюють? - пожартував друг.

- Ніхто нам не заважає займатися і тим, і тим. Виявляється, греки зовсім недооцінюють своє багатство! Їм досі на думку не спало використовувати цей дивовижний природний скарб!

- І що ж у ньому дивного? Нащо здалися ці черв'яки?

- Азійці використовують їх у їжу, виробляють на їхній основі косметику. Лікувальні властивості трепангів відомі з давніх часів. Але що найцікавіше, трепанги незамінні для боротьби з імпотенцією і безпліддям! Тільки уяви, який прибуток можна отримати, зайнявши цей сегмент ринку в нашій країні!

- А витрати? - резонно поцікавився компаньйон.

- Вони мінімальні. Не потрібно ні дорогого устаткування, ні специфічної сировини, ні великої кількості персоналу. Усе що нам треба, це стартові корми для вирощування і морська вода.

- Звучить як казка, - зауважив Стас.

- Ти маєш рацію. Як і в будь-якому бізнесі, існують підводні камені: їх не можна вивозити з країни. Тут китайці намагалися нишком бізнес побудувати й таємно експортувати трепангів на батьківщину, то їх місцева влада за дупу прихопила, великий скандал був.

- Ну і як же ти збираєшся обійти цю заборону? - із сумнівом поцікавився друг.

- А дуже просто! Буду декларувати як сировину.

- Що за сировина з черв'яків? - дивувався Стас.

- За стародавнім рецептом китайських династій: настоянка з трепангів на меду. Оформлю як БАД, який не потребує багато документів і погоджень.

- Ну, ти голова, Богдане! Я в тебе завжди вірив! - захопився Стас. - Але що нам тут із ними робити?

- По-перше, продавати китайцям. По-друге, використовувати в медичних цілях для власного населення. Гасло "боротьба з потенцією" забезпече продажі!

- І то так. Та все ж одне але...

- Що таке?

- А як ти збираєшся керувати проєктом на острові, перебуваючи в Україні?

Богдан зрозумів, що цікавить друга. Стас боїться, що доведеться займатися справами чинної компанії самотужки.

- За це не переживай. Я буду поєднувати роботу.

- Одним задом на двох стільцях? - пожартував компаньйон.

- Приблизно так, - розсміявся друг.

Настав вечір. Уже за звичкою Богдан зібрався на вечерю в таверну Нікоса. Йому було приємно бачити Леру. Їхні щоденні зустрічі приносили йому душевне заспокоєння.

"Сьогодні ніби на сеансі в психолога побував", - подумав він.

"І що це я перед нею розговорився? Тільки зайвий раз показав свою слабкість. Та ще перед ким?! Перед жінкою!"

Богдан усміхнувся, помітивши Леру, яка підійшла.

Поки дівчина накривала на стіл, він роздивлявся її, потягуючи вино, люб'язно запропоноване Нікосом. Коротко стрижене каштанове волосся кучериками лягало на її лоб і збиралося в колечка на потилиці.

"Та яка вона жінка?! Дівчисько, зовсім ще дитя!"

Молодша за нього на дванадцять років, вона схожа на неопереного горобчика. І хто її саму за кордон пустив?

- Що? - не витримала його погляду Лера і зніяковіла.

- Нічого. Милуюся твоїми діями.

- Не заважай мені працювати!

- Я не заважаю, а підтримую тебе своєю присутністю.

Лера розплилася в усмішці. У неї так давно не було друзів, та що там, просто людини, з ким можна просто поговорити по душах, що вона раділа увазі цього туриста. Звісно, він був досить цікавим і цілком гідним того, щоб втратити голову і закохатися. Але навіть якби таке трапилося, шансів на взаємність немає, з огляду на їхню різницю в становищі, віці, та що вже там приховувати, зовнішніх даних. Він вважає її дитиною, не гідною його чоловічої уваги. Щоб там не було, а зараз Леру цікавили зовсім інші проблеми. Серце дівчини займали інші почуття. А що стосується його нав'язливої уваги, вона не проти. Хоч якась різноманітність не зашкодить. До того ж клієнт залишає великі чайові, що зовсім не завадить її фінансовому становищу.

Богдан перебував у доброму гуморі і йти з таверни зовсім не збирався. Грецька музика, що лилася з колонок, і різношерста публіка відвідувачів розважали його. Офіціантка підійшла до столика забрати тарілки.

- Принести тобі рахунок?

- Ні, я ще посиджу. Почекаю, поки ти закінчиш роботу і проводжу додому. Якщо ти не проти.

Лера усміхнулася, дивлячись у його захмелілі очі:

- Не проти! Тільки на вино не налягай, бо ще невідомо, кому кого проводжати доведеться.

- За мене не хвилюйся, - самовпевнено заявив він. - Краще принеси келих і склади мені компанію.

- То вже ні!

Богдан запитально втупився на Леру, не розуміючи причини відмови:

- Чому?

- По-перше, я на роботі. А по-друге, не люблю алкоголь.

Він шанобливо глянув на дівчину.

- А я ось у відпустці й вино допомагає мені розслабитися!

До закриття таверни Богдан був уже досить напідпитку, як і передбачала офіціантка. Взявши під руку, вона повела його до готелю. Доторкатися до сильного, чоловічого тіла було приємно. Можливо, в іншій ситуації вона б ніколи не наважилася, але зараз це було необхідною мірою. Дорогою він ніс усяку нісенітницю і розважав дівчину анекдотами. Вони сміялися і не поспішали додому. Підійшовши до марини, Богдан поставив запитання:

- А ти справді тут живеш? На яхті?

- Ага!

- Добре влаштувалася! - присвиснув він.

Почувши таке зауваження, Лера лише посміхнулася. Навіщо йому знати правду, нехай залишається при своїй думці.

Проводити себе в готель Богдан категорично відмовився, наполігши на тому, що обіцяв доставити її додому. Попрощавшись біля шлагбаума, дівчина пройшла на територію марини.

Уночі попри втому Лері не спалося. Спогади про дотик до чоловіка не давали спокою, розбудивши найпотаємніші бажання. Її шкіра досі відчувала дотик його засмаглої руки, що притискала її долоню до свого тіла. Нарешті, лише під ранок дівчині вдалося заснути. Змучена еротичними снами, вона прокинулася, коли сонце було вже високо.