Спочатку:
На сторінку книги
Богдан терпляче сидів у медичному кріслі, де йому обробляли рану.
— Що з вами сталося? — співчутливо поцікавилася медпрацівниця готелю, огрядна жінка з добрим обличчям.
— Невдало пірнув, — збрехав він, не бажаючи виносити на обговорення свою безглузду пригоду.
— Як же ви так необережно? У морі треба бути гранично уважним, а тим більше під водою, — наставляла привітна гречанка.
— Тепер я це зрозумів!
— Що вас так зацікавило на дні, що ви втратили пильність? — продовжувала допитуватися вона, обробляючи рану.
— Морські огірки, їх тут хтозна-скільки! — зізнався Богдан, підтримуючи невимушену бесіду.
— О, так! Цього добра в нас аж надто багато!
— Цікаво, а ви їх якось використовуєте?
Жінка здивувалася:
— А що з ними робити?
Прийшла черга здивуватися Богдану:
— Як, що?! Їх використовують у їжу. А китайці застосовують у медицині. Навіть вирощують на спеціальних фермах.
Дама недовірливо хитнула головою, від чого її чорні кучері підстрибнули в такий рух:
— Їдять?! Скажете таке! Фу! — гидливо скривилася вона, супроводжуючи свої слова красномовним жестом руки. — Ви бачили, на що вони схожі?
— Це так... Вигляд у них, дійсно, не надто апетитний.
Гречанка задумалася:
— Хоча знаєте, я пригадую, що кілька років тому читала в газеті, як китайці займалися браконьєрством біля наших берегів і несанкціоновано виловлювали цих огірків для своїх корисливих цілей. Скандал тоді був великий! Захисники живої природи ледь не сказилися, тому що ці тварини — ендеміки, їх не можна вивозити з регіону, це карається законом. Ми тут усі бережемо автентичну природу. Ось, наприклад, на нашому острові водяться цапи, яких немає більше ніде у світі! Ви тільки уявіть, яку цінність вони становлять для науки! — красномовний жест рукою. — А скільки унікальних молюсків живе біля наших берегів! — вона базікала без угаву, раз у раз перериваючи роботу і жестикулюючи руками для більшої переконливості. — Ви маєте знати, що в нас також водиться чотири види унікальних комах, яких ви не знайдете більше ніде на земній кулі! У нас багата флора і фауна, яку треба зберегти недоторканою для нащадків.
Розмовляючи, товариська грекиня накладала пов'язку, влігшись своїми пишними грудьми на пацієнта. Ох, вже ці греки, люблять поговорити! Дякувати Богу, що з місцевими жителями можна спілкуватися англійською, з комунікацією немає проблем.
За наполегливою рекомендацією лікаря, Богдан мав провести цей день лежачи в тіні, щоб запобігти ускладненням. Звісно, у струс мозку від такої нісенітниці він не вірив, але все ж на пляж не пішов, щоб не шокувати відпочивальників своєю пов'язкою.
Залишок дня Богдан провів у готелі, зручно розташувавшись на лежаку біля басейну. Йому необхідно зосередитися на своїх думках, обміркувати все в тиші та спокої й ухвалити, врешті-решт, єдине правильне рішення щодо свого сина. По суті, заради цього він і приїхав сюди, щоб побути наодинці з собою і не відриватися на робочу метушню. Питання полягало в тому, що дитина зростала без батька і матері, кинута на чужих йому няньок. Альбіна абсолютно не мала материнського інстинкту і з народженням дитини її життя практично не змінилося. Вона вела вільний спосіб життя, тусуючись із подругами по дорогих клубах. А бідний малюк засинав на самоті, не маючи змоги уткнутися в материнські груди. Богдан жив окремо, пропадав на роботі й не мав можливості часто відвідувати сина. А що таке відсутність батька він знав не з чуток. Травми дитячих років досі давалися взнаки, дарма що вік.
Богдан чітко пам'ятав, як йому не вистачало батька, який покинув їх із матір'ю заради іншої жінки. Бувши на той час школярем, він хвилюючись чекав зустрічей із батьком, які часто відкладалися з невідомої причини. У ті рідкісні моменти, коли їм вдавалося провести час удвох, батько примудрявся навіяти дитині почуття неповноцінності. Йому здавалося, що хлопчик недостатньо займається спортом, тому він ставив перед ним непосильні завдання: наприклад, віджатися двадцять разів під час наступної зустрічі. І син наполегливо тренувався щодня, щоб порадувати улюбленого тата своїми досягненнями. Та тільки той замість похвали ставив йому все нові й нові цілі. А одного разу обіцяв купити перший у житті мобільник, якщо той зможе підтягнутися десять разів на турніку. Зраділа такою перспективою дитина домоглася бажаного результату і продемонструвала батькові, але той змінив умови договору:
— Тепер хочу, щоб ти підтягнувся двадцять разів, тоді отримаєш подарунок.
Дитині нічого не залишалося, як продовжити тренування. Бачачи його старання, мати обладнала турнік удома. Нарешті, настала довгоочікувана зустріч, але батько і не думав дарувати телефон, а знову завищив планку:
— От коли підтягнешся тридцять разів, тоді й отримаєш подарунок.
Розчарована, ошукана дитина повернулася додому і все розповіла матері. Засмучена жінка пожаліла сина, позичила в сусідки гроші й сама купила йому мобільник. Чи треба говорити, які комплекси залишилися з того часу?.. Богдана завжди переслідувало відчуття, ніби він недостатньо гарний для свого батька. Брак батьківської уваги болем віддавався в його дитячій душі. Це наклало свій відбиток на подальше життя. Бувши вже дорослим, він витратив два роки на роботу з психологом, щоб позбутися перфекціонізму, породженого дитячими комплексами.
Пам'ятаючи про своє нелегке дитинство, Богдан не хотів, щоб його єдиний син ріс обділеним батьківською увагою. Питання полягало в тому, щоб заради дитини знову зійтися з дружиною. Альбіна спала і бачила, щоб повернути чоловіка. А Богдана пересмикувало від цієї думки, але він повинен був переступити через себе, щоб Макар ріс у повноцінній родині.
