Раді Вас бачити!

Щойно я ступила у приймальню, на мене витріщилися три пари очей. Секретарка Валя дивилася трохи насуплено, брюнетка – з повагою, а хлопець – з певного плану інтересом. – Приймайте у штат, котики, – сказала я, розвівши руки в сторони. – Клас, – показала великий палець брюнетка. – Вітаємо. – Так, йдемо в бар. А ти тут, Валюхо, закінчуй, – скомандував єдиний представник чоловічої статі і поклав свої великі клешні спочатку на моє плече, а потім на плече своєї подруги, яка піднялася нарешті з дивану. – Він тут що, бос? – спитала я у неї. – Тарас? Найдрібніша сошка, – скривила мордочку дівчина. – Євгеніє, – підтиснув губи Тарас. – Що про вас подумає ця чарівна пані? Тільки що ви невихована особа. Будь ласка, поводьтеся пристойно і не кажіть про гарних людей поганого. – Тарасе! Невже ти знаєш такі слова, як «ви» і «будь ласка», а ще маєш якесь уявлення про вихованість? – Я тут ніби копірайтер, Євгеніє. Знаю декілька таких слів. – А то я думаю, чого це «Мама на Багамах» – найнудніше шоу на ТБ? Варто згадати, хто над ним працює. Чесно кажучи, я вже ледь трималася від їхніх шпильок. – Валю, – звернулася я до секретарки, – з понеділка я стажуюсь у тебе. Буду тут о восьмій. – Ну нарешті, скоріше б уже той понеділок, – вона солодко позіхнула. – Йдіть вже, привіт Леву. – А Лев – це хто? – поцікавилась я. – А Лев – це наш бармен, – відповів Тарас. – Тільки навіщо потрібен Лев, якщо є я? – Мабуть, за тим, що він наливає, а ти ні? – показала другу язик Євгенія. – До речі, – це вже мені, – тобі не обов’язково звертатися до мене так офіційно. Просто Женя достатньо. – Добре, просто Женя. Тоді я… – я замішалась, бо досі незвично було відрекомендовуватись новим ім’ям. – Просто Юля. – Дуже круто, просто Юля. Ти офігенна, – усміхнулася Женя. *** Вечір протікав чудово. Ми приземлилися біля барної стійки, оскільки мої нові колеги товаришували з цим Левом, прегарненьким підкачаним блондинчиком. Він тепло мене прийняв і навіть подарував першу порцію текіли. Коли з напоєм було покінчено, Лев схилився до мене. – Щоб ти знала, я не роздаю подаруночки просто так, – і постукав пальцем по своїй щоці, натякаючи на нагороду. Я всміхнулася. – Йди помий це місце з милом, – сказала я, бо чудово бачила, як він фліртує з усіма підряд і через п’ять хвилин після нашого приходу вже обмінявся з сексапільною брюнеткою номерами телефонів. – Не повіриш, я на зміні вже дві години, а ще ніхто не встиг мене приголубити, – і все тим же рухом повторив своє прохання. Усмішка з ямочкою, чорт би його узяв! Я схилилася назустріч і цьомнула блондина в щоку, і в мить мене прошибло. Цей аромат… Лев не поспішав відсторонюватися, а мені в голову ударила текіла, і я вдихала запах тих самих парфумів, як у хлопця, якого я колись кохала. Носом, губами торкалася обличчя бармена і знов втрачала себе. Наші безумні погляди зустрілися в нещасних десяти сантиметрах, і я знайшла в собі сили проговорити: – Я заплачу за наступну текілу. Лев оговтався швидше, ніж я, і балакав з дівчатами за стійкою, хоча то і діло кидав на мене промовисті погляди, від яких я загорялася наче сірничок. Як давно я цього не відчувала… Тільки після двох і трьох чарок я вже не задумувалася, що ці відчуття фантомні, і взагалі як раз алкоголь у всьому і винен. Коли у вбиральні ми опинилися з Женею наодинці, вона струснула мене за плечі. – Ти ж розумієш, що він бабій? – Це саме те, що мені потрібно. Я вже півтори роки ні з ким не була. Я подивилася у дзеркало на себе у пов’язаній на голові синьо-блакитній хустці. Стягнула її і оцінила, як вона ляже на очі. – Жень, з ним же можна буде товаришувати після цього? – Легко, він з усіма чудово спілкується, – втішила мене колега. – Мені подобається, що ти не переймаєшся тим, що про тебе подумають інші. – А ти подумала погано? – Ще чого. Кожен спить з тим, з ким вважає за потрібне. Не моя справа. – Ну а ти і Тарас? – підштовхнула я її ліктем у бік. – Пфф, – пирхнула вона на всю вбиральню. – Він знає про мене надто багато, щоб наші стосунки раптом переросли у романтичні, – і дівчина глянула на мене. – Насправді він хороший хлопець. Спершу може здатися, що бабій, але ні. Скоріше романтик, який активно шукає кохання. До мене не відразу дійшло, що вона пропонувала мені придивитися до його персони уважніше. – Нам з ним разом ще працювати, – відповіла я, пов’язуючи хустку назад. – Тому – ні. Коли ми повернулися, я помітила, як оживився Лев. – Юль, – звернувся до мене хлопець. – Допоможеш мені відшукати одну пляшку? Боюся, сам не впораюсь. Він стрільнув поглядом у напрямку комори. Я не знала, чи сміятися, чи плакати. Я, звичайно, розраховувала на продовження вечора, але комора – не мій варіант. З цього стало навіть трохи прикро. А я то вже була розмріялась. – Ні, котику, не допоможу. Попрацюєш сьогодні сам. Женя з Тарасом вибухнули сміхом. – Ну ти і придурок, Льов. Комора? – помотала головою Женя. – Може я терпіти вже не в змозі! Про це хтось подумав?! – виправдовувся бармен. – Юль, пробач. Я виправлюсь, обіцяю. *** Через тиждень Лев вже більше походив на джентльмена, хоча і зробив маленький злочин – простягнув мені «подарункову» текілу, а потім вкрав мій поцілунок, зі спритністю хижака повернувши голову і спіймавши мої губи. – Що ти робиш? Відлякаєш від себе всіх дівчат. – Нікуди вони не подінуться. – Кайфую від твоєї самозакоханості. – Я теж. Цей поцілунок дався мені важко. Я почала сприймати всіх чоловіків як чужинців, яким не можна торкатися мене, тим паче без дозволу. Крутила чарку з текілою і задавалася питанням: зможу я розслабитись завдяки їй, а якщо так, то чи дійсно це мені потрібно? Це не Сашко, це лише запах його парфумів. Проте хто мені заважає уявляти… Я перекинула в себе за вечір декілька чарок і перестала відчувати себе собою. Ця нова пані могла піти за барменом у комору, але тільки для того, щоб впитися в його губи і експериментальним шляхом визначити, чи зможе вона відключити мізки і переспати з ним? Здається, ця п’яна особа могла. – Я закінчую через півгодини. Поїдеш зі мною? – Так, – видихнула я. – Навіщо ти напилась? Збираєшся комусь помститися? Я помотала головою. – Не будеш потім шкодувати? – Ні. – Окей. А зараз ходімо. Там, мабуть, Катя сама не встигає. Він мав на увазі колегу, з якою працював в одній зміні. Цей бар був популярним, і відвідувачів досі була тьма тьмуща. Ми поквапились, і коли я виходила з комори, то зіштовхнулася з чоловіком, що проходив повз. Він підтримав мене, щоб я не забилася, і сухо проговорив: – Обережніше. Вродливий, як бог… Високий, з русявим волоссям, зібраним в акуратний маленький хвостик. З виразними очима і довгими віями… Але обличчя його було холодне, ніби сковане льодом. – Дякую, – проговорила я його спині, бо, схоже, тримати мене довше, ніж належить, красень не збирався, а Лев вже перехопив мене і потягнув до стільця перед стійкою. *** У квартирі варто було поприбирати, але акуратно заправлена постіль пом’якшила моє ставлення до господаря. – Як часто ти змінюєш постільну білизну? – суворо спитала я, схопивши хлопця за комірець. – Я не сплю з дівчатами на брудних простирадлах, – приклеївшись до мого лоба і носа, відповів він в тон і слідом вкусив за нижню губу. Хижий погляд Лева мав розплавити мене, а вологі цілунки всього, що нижче підборіддя, – доводити до нестями, але я погладила його біцепси, потім нігтіками пройшлася по грудях і, облизавши губи, максимально спокусливо попросила: – Зав’яжеш мені очі цією хусткою? Я намацала її на подушці, бо вона давно злетіла з волосся, поки ми цілувалися і роздягалися. Лев зронив голову мені на плече і тихо розсміявся. – Ти в курсі, що існує безліч поз, в яких непотрібно дивитися одне одному в обличчя? – Еммм… – розгубилася я, бо не очікувала, що мене розкусять. – Я зав’яжу, але цю ніч, я обіцяю, ти не забудеш, і будеш порівнювати інших зі мною. Я сіла у ліжку і повернулася до нього спиною, волосся моє струменилося сріблястим водоспадом. Гладка прохолодна тканина торкнулася мого лиця, і я на час втратила один з органів чуття. Лев поцілував мене у вигін шиї, потім, відсунувши шовковисті пасма у бік, - у лопатку – ще і ще. Я завмирала у передчутті наступних дій. Вдихала той бісів аромат. Але раз за разом замість Сашка, як було задумано, у моїй уяві з’являлося обличчя красеня з бару. Мені було добре, і відсутність зору навпаки додавала барв. Тим не менш, я все для себе зрозуміла. Так, Лев був досвідченим і вправним, і я теж. Технічно ми були неперевершені. Але мені не вистачало дечого важливого – усвідомлення, що зі мною чоловік, якого я кохаю і який кохає мене. Моє серце під час сексу з Левом просто качало кров і не зробило жодного кульбіту. А звідки йому взятися, якщо мене не торкало від близькості цього хлопця? Сухуватого "приємно" було вже замало. Коли він кінчив, я сповзла на підлогу, з трудом підвелась на ноги. Він повністю виснажив мене. Я витягнула з-під нього ковдру і пішла на вихід зі спальні. – І куди це ти зібралася? – У вітальню на диван. Сподіваюся, ти ж не виставиш подругу за двері посеред ночі? – Ти мене просто використала! Він кинув в мене подушкою, а я вже тримала ковдру обома руками, тому не спіймала її і, звісно, не змогла увернутися. Я залилася сміхом. – Яка я негідниця! – Казали мені хлопці «недобре це, коли дівчина тебе обню***», – насуплено проговорив блондин і встав з ліжка. – Залишайся тут, я посплю на дивані. Я перегородила йому шлях. – Ми друзі? – Ще чого, чортівко. – Ну Льооов… Лев потріпав мене по голові. – Жартую. Звісно, друзі. Хлопець поцілував мене у лоб і побажав солодких снів. Моя остання пригода перед великим коханням, коли б воно до мене не прийшло.