Раді Вас бачити!

Лютий добіг кінця, і я дороблювала звіт за місяць. Мій офіс був розташований у головному салоні, де торгівельний зал вражав масштабами, а я тіснилася у крихітному приміщенні між полиць з документацією. Окрім них туди вміщався лише стіл і крісло на колесиках. Втім, для моєї роботи більше нічого не було потрібно. Сашко сьогодні запитував, в якому з магазинів я працюю і до котрої, тому я знала, що після роботи на мене чекає мій персональний рай. Дорога, машина, тільки він і я. Жартики, веселощі, сміх і зупинки на узбіччі, щоб прийти до тями. Нарешті. З цим звітом я зовсім не мала часу на особисте життя і неймовірно скучила. Хоча... треба бути чесною. Я думала і про те, що станеться потім. Тому, щойно ми поговорили, я змінила колготи на панчохи. Гадаю, йому сподобається. Я зосередилася, цифри з акуратною точністю лягали на свої місця, а папірець – до папірця. Очі трохи втомилися від світіння монітора, і я відкинулася на спинку крісла, опустивши повіки. Я не виспалася, бо Сашко розбудив мене посеред ночі телефонним дзвінком і у подробицях розповідав, що зробить зі мною наступного разу, так що сон зник, варто було почути його хрипкий шепіт. Віддам собі належне – я не була пасивним слухачем і прокоментувала його обіцянки без слів, нарочито солодко постогнавши у слухавку. Він як заводив мене з півоберту, так і доводив до розрядки - вмить. Неважливо, особисто чи опосередковано. Не слід було мені згадувати ніч, бо тепер цифри почали розпливатися і розбігатися. Кава може допомогти зібратися до купи. Щойно я підвелася, у двері постукали. – Наталочка, тут до тебе гості, – повідомила Лариса, старший продавець. Я вилетіла зі своєї коморки і серед інших покупців одразу побачила пару – Сашка і красиву жінку з каре. Вона виглядала відпадно, як його старша сестра, але то була його мати. – Ну я ж казав, мам, ось вона. Я підійшла до них з опаскою, але усміхалася при тому привітно. Навіщо він привів сюди маму? Тобто... зрозуміло для чого, але навіщо знайомити нас? – Добрий вечір! – Мам, це Наташа. А це моя мама Катерина. Не любить по батькові, бо в неї і так «довге ім’я». – Привіт, Наташо. Мій син сказав, ви разом вчитеся і товаришуєте. – Та-ак, – протягнула я. – Робимо разом проект з макроекономіки. Сашко тихенько показав мені великий палець, а потім без жодного збентеження поклав руку на моє плече. – Ну ти тут скупляйся, мам, а ми поки обговоримо наш проект. Наташа багато працює, і у нас обмаль часу на це. – Я покличу Ларису, вона вам допоможе. Я віддала Катерину у компетентні руки нашого професіонала, а ми усамітнилися у моєму малесенькому кабінетику. – Що ти тут забув, Олександре? – спитала я, поки він позбавлявся куртки. – Присягаюся, ще вчора я не планував цього. Але вночі ці неслухняні пальчики, - він поцілував почергово пальці на моїй правій руці, - зробили те, що можна тільки цим пальчикам, - і помахав перед моїм обличчям своїми. – Тоді тобі треба помститися за всі ночі, коли вони поводилися погано… Сашко впустив щелепу і завис на декілька секунд, так що я сама взяла його безвольні руки і підняла ними сукню вгору, до оголених сідниць. Не відриваючи погляду від моїх очей, він потягнув трусики вниз і підсадив мене на стіл, а потім зняв їх повністю і поклав собі в кишеню. – Ей, маленький злодію, на вулиці холодно… – Ти працюєш в магазині жіночого одягу… Вже підшукаєш собі щось… Мене торкнулися прохолодні пальці і одразу проникли всередину мене, а інша рука моментально закрила мені рот. Я сперлася долонями на стіл позаду себе, відсунувши ноут вбік, і закинула голову назад. – Тихіше, тихіше, Кучеряшко… – шепотів безжальний Сашко. – Інакше тебе почує весь магазин… Який магазин?.. Що таке тихіше?.. Я взагалі чула тільки те, з яким хлюпанням його пальці рухалися в мені. Моє тіло і мозок втратили здатність на будь-яку іншу діяльність окрім отримання задоволення. Як я вміла концентруватися на роботі, так і під час сексу мене взагалі не турбували думки. Я відключалася в його руках, забувала про все, лише тонула у відчуттях. У цьому Всесвіті існує тільки він. Я підняла голову і з-під напівопущених вій побачила його чорний погляд, що пильно спостерігав за мною. Від такої уваги я потрапила на інший рівень насолоди. Йому було не все одно, він хотів, щоб я літала від блаженства. Сашко на мить прибрав долоню і впився в мої губи, а потім повернув руку на місце. – Ти така вузька… Мені здається, що зараз застрягну, - всміхнувся Сашко і раптом змінив тактику: його рухи стали повільніше, але великий палець торкнувся чутливого бугорка, і я розпрямилася і розплющила очі. Варто було йому або мені зачепити клітор, як я кінчала за кілька митей. Я застогнала в його долоню, і через це вийшло, на щастя, зовсім не гучне, пристойне мугикання. – Зламаєш мені пальці, шалена. Я у відповідь глибоко поцілувала і потягнулася до його ширинки. – А це, - він перехопив мою руку, – не сьогодні. Нам потрібно ще обговорити проект. – Ти про що? – спитала я, обіймаючи його за шию і цілуючи в щоку. – Про те, що я домовився з викладачем, що ми робимо його разом. Боже мій, ми робимо щось разом… А я думала, що наші розмови про цю роботу лише жартики… – Саш, чому ти привів сюди маму? – Так вийшло, Кучеряшко. У тебе постійно справи, у мене теж. Якщо б не її плани оновити гардероб, ми б побачилися тільки післязавтра, а мене це ніяк не влаштовувало. Слухай, треба про проект, а то ти вся палаєш. Тобі не можна у такому вигляді на людях з’являтися, – усміхнувся мій бісеня. – А нам потрібно зацінити нове мамине вбрання. Після цього я була впевнена, що крига скресла. Крок за кроком ми зближалися, стібок за стібком наші стосунки ставали тісніше. День за днем я все більше запевнювалася, що те, що я відчувала на початку, було дитячим садком - симпатією, змішаною з бажанням. І усвідомлювала, як мої почуття змінюються і міцнішають, – я взагалі втратила над ними контроль. Це простежувалося навіть на фізичному рівні – мою грудну клітину розпирало, і мені було гаряче від того, з якою силою серце качало кров. Сидіти з ним разом на моєму ліжку, спираючись спиною на його груди… Закидати голову назад, щоб спіймати цілунок… Читати книжки по темі і робити позначки наввипередки, сміючись... Ось де ховалося справжнє щастя. Щастя, яке існувало тільки у моїй маленькій кімнаті і у моїй наївній голівці.