Спочатку:
На сторінку книги
Розділ 10
Наступного дня в класі сталося несподіване. До Софії прибігла Міла — зі сльозами на очах. Подруги Софії одразу хотіли прогнати її, але Софія попросила залишити сестру й дати шанс висловитися.
Міла, схлипуючи, розповіла:
– Макс мене кинув… Він знайшов собі іншу.
Софія завмерла. Їй стало шкода сестру, і вперше вона перестала відчувати злість. У її серці з’явилося співчуття. Вона обійняла Мілу, і подруги, які спостерігали за цим, були здивовані: сестри нарешті помирилися, залишивши образи в минулому.
У цей момент до класу зайшов Діма. Він попросив Мілу вийти на хвилину й тихо сказав:
– Я чув, що Макс тебе кинув. Але я знаю, що ти не зробила нічого поганого навмисно.
Міла зніяковіла й попросила пробачення:
– Я була жахливою подругою. Сказала багато зайвого. Я хочу вибачитися й перед Беллою.
Вона пішла шукати Беллу, щоб примиритися й із нею.
Тоді Діма підійшов до Софії. Вона чекала цього моменту, і між ними відчувалася особлива напруга. Він ніжно погладив її щічку, нахилився й прошепотів:
– Я кохаю тебе, Софіє. Завжди любив.
Софія затримала подих. Вона довго чекала цього зізнання й нарешті почула його. Її очі наповнилися сльозами радості.
– Я теж кохаю тебе, Дімо. Хочу почати з тобою все з чистого аркуша.
Діма усміхнувся й додав:
– Якщо ти справді хочеш нового життя, ми можемо переїхати до Парижа. Там ми зможемо здійснити наші мрії.
Софія від щастя мало не підстрибнула.
– Так! Я згодна!
Вони обійнялися й пристрасно поцілувалися. У цей момент навіть Белла з Мілою, які вже помирилися, залишили їх наодинці, розуміючи: між Софією й Дімою народилося справжнє кохання.
