Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

avatar

Віталій Соул

18 листопада, 2026

Залицяння від Левко — Мах. Level. Кров Серафима Рагнар.

«Левко завмер стовпом, повністю втративши здатність зв'язати два слова.


— Можна... сісти? — він кивнув на вільний високий стілець поруч.


— Так, звісно.


Левко впав на сидіння і... замовк. Просидівши так із хвилину, вперто гіпнотизуючи лаковану поверхню барної стійки й намагаючись пригадати хоч якусь ознаку мужності, хлопець раптом порушив мовчанку

— Чарку бренді, — хрипко кинув він

бармену, викладаючи на стійку одну з купюр, що дав Рагнар.


Бармен ліниво хмикнув, але мовчки налив міцного алкоголю.


«Для хоробрості... Треба просто для хоробрості...» — промайнуло в голові. Левко різко схопив чарку й перекинув її залпом.


Тієї ж секунди всередині все спалахнуло так, ніби він ковтнув рідкої лави. У грудях нестерпно запекло.


— З тобою все гаразд? — перелякано запитала дівчина, спостерігаючи, як обличчя хлопця спочатку багровіє, а потім різко стає білим, як крейда.


Миттєвий спазм скрутив шлунок і Левко, не встигнувши навіть отямитися, блюванув просто на підлогу біля барної стійки, повертаючи цей «вишуканий» напій на білий світ.


— Прибиральницю! — байдуже гукнув бармен, наче тільки цього й очікував від цього клієнта.


— Тримай... — дівчина з жахом в очах простягнула йому паперову серветку.

Левко судомно витер рот, та кілька бризок по власних джинсах, після чого... машинально простягнув використану брудну серветку назад дівчині.


— Ем... Гадаю, вона мені вже не потрібна, — дівчина аж відсахнулася від його руки.


— А... так... Вибач... — Левко почервонів до самих вух, кинув зім'ятий папір у смітник і вже хотів назавжди зникнути з місця своєї ганьби.


Але краєчком ока він глянув на неї й зрозумів, що вдруге такого шансу не буде....»


Напишіть свій коментар...
Залишилось 1200 символів