«…На порозі стояв Генрі. Він зайшов у пошуках батька, але завмер, щойно побачив дівчину за столом.

Джейн сиділа боком до нього, залита м'яким сонячним світлом із вікна. Рожева сукня, яка неймовірно пасувала їй, робила образ ніжним і беззахисним. Декілька світлих пасм вибилися з зачіски, тендітно спадаючи на миле личко. Вона схилилася над книгою, її довгі вії відкидали тіні на щоки. Генрі дивився на її плавні рухи: як вона обережно, кінчиками пальців проводила по сторінці, як іноді знову підносила книгу ближче, вдихаючи її аромат, як її губи розтягувалися в легкій, мрійливій посмішці. Це був настільки інтимний, тихий і невинний момент, що Генрі не міг відвести погляду.

Йому було дивно. Як людина може настільки захопливо і щиро дивитися на якісь старі папірці? У його світі дівчата так дивилися лише на діаманти, ключі від нових спорткарів або на баланс кредитної картки. А ця дівчина, яка ще вчора стояла перед ним з палаючими від люті очима, зараз виглядала як втілення самої ніжності та спокою. Щось дивне, тепле і незрозуміле ворухнулося в його грудях, змусивши серце забитися швидше. Він був зачарований нею. Тим, наскільки вона була іншою…»

Читати книгу https://booktons.com/book/svitlo_tvoho_svitu