— Як ти тут опинилася? — низький, вібруючий від люті голос розрізає тишу кабінету, поки я відчайдушно прораховую, які мої шанси вибратися звідси живою.

​— Це було не складно, — кидаю з викликом, намагаючись тримати підборіддя високо, а сама... просто знову зависаю на ньому.

​Молюся, щоб він зараз не звернув уваги на те, як мої зіниці розширюються. На ньому ідеальний темно-синій костюм, краватка трохи ослаблена, а чорне волосся злегка розпатлане, ніби він щойно нервово пропускав крізь нього пальці. Від нього віє такою небезпекою, що перехоплює подих.

​Ну ні... ти знову за своє, Вів'єн. Перестань витріщатися на нього. До психолога піти, чи що? Якесь абсолютно нездорове зависання на чоловікові, який мене ненавидить. Так, стоп... спочатку треба вибратися звідси живою.

​— Шпигуєш, значить? Чомусь я навіть не здивований, — повільно наближається до мене, нахабно витягуючи мене з моїх думок. — Так і знав, що ви граєте в темну. Я б міг би зараз викликати охорону і здати тебе поліції...

​— Можна подумати, ви тут усі такі святі, і завжди граєте за правилами! — не даю закінчити йому гнівну тираду.

​Відчайдушно оглядаюся навкруги. Які в мене варіанти? Втекти не вийде. Сороковий поверх, масивні двері за його спиною, а він сам перекриває мені єдиний шлях до відступу. Доведеться увімкнути хитрість і зіграти за його правилами. Почуваюся вкрай некомфортно, адже металева флешка просто пекельно муляє мені ніжну шкіру під мереживом ліфчика. Дуже хочу її зберегти. Мені кров з носа потрібні ці файли, але як це зробити, коли він дивиться на мене як на свою здобич?

Знищ мене красиво

https://booktons.com/creator/novel/view?b=4351