Як тільки відкрила двері, помітила хлопця, який сидів і милувався зорями. Помітивши дівчину, він важко зітхнув:

— Чого ти ще не спиш?

— А ти? — присіла біля нього Аліса.

Сергій навіть не глянув на неї, його зелені очі й далі були прикуті до неба. Йому нічого не залишалося, окрім як змиритися, що тепер він уже не побуде наодинці зі своїми думками.

— Захотів подихати свіжим повітрям, бо хропіння баби Наташі не дає мені заснути.

— Вона справді дуже голосно це робить, навіть мого батька може переплюнути, — хіхікнула Аліса. — Сергію… — він нарешті відірвав погляд від зірок і глянув у її сірі очі. — Чому ти почав мене уникати?

Ця ніч стане особливою: саме тепер вони дізнаються дещо важливе одне про одного й вирушать відкривати таємниці покинутої хати відьми.

💌 Додавайте «Літній дощ» до своїх бібліотек та ставте сердечки — це дуже допомагає мені тримати енергію й писати нові глави.

📖 Сьогоднішнє оновлення: нічна розмова під зорями та перші кроки до розкриття таємниці покинутого дому Параскевії.