Завітайте до нашої зали засідань.

На порядку денному — справа проти Віктора Олексійовича головного героя " Одружені Коханці", якого звинувачують у холодності до своєї дружини.

— І так, пане присяжні, ми розпочинаємо розгляд. Я підняла всі документи, які мені принесли, і зробила висновок: нашому звинуваченому адвокат не передбачається. Ви не проти, Вікторе Олексійовичу?

— Мені все одно. Я невинний, тому можу й без адвоката.

— Отже, ви не визнаєте своєї вини, я правильно зрозуміла?

— Так.

— Добре. Тоді ми вислухаємо свідків і зробимо висновок. Приведіть Дмитра Васильовича.

До трибуни заходить Дмитро.

— Ви найкраще повинні знати Віктора Олексійовича, так?

— Ні.

— Але ж ви перебуваєте з ним протягом дня?

— Ні, я працюю лише за його дорученням.

— Чи поводив він із вами грубо?

— Ні.

— А хіба не було знущань чи перевищення повноважень?

— Ні. Це лише слухи. — Дмитро щиро посміхнувся.

— Добре, ведіть наступного — Андрія Павловича.

Андрій виходить.

— Ви найкращий друг Віктора Олексійовича, так?

— Угу.

— Тоді скажіть, чи часто він буває грубим і невихованим із оточенням?

— А повинен бути?

Я замовкла від несподіваності, потім промовила:

— У нашому випадку так.

— Тоді він стриманий і тихий.

— Ви ручаєтесь за свої слова?

— Так.

— Кличте Славіка Григоровича.

— Я взагалі не повинен бути свідком, я його адвокат.

— У нашій справі ви йдете як свідок.

— Протестую.

— Але ж ви вже внесені як свідок.

— Я нічого не скажу.

Я втомлено протерла лоба.

— Ведіть наступну.

— Ви Інела...

— Звертайтеся до мене як Павук. Так мені приємніше, ніж ім’ям, яке дала мені та, що викинула мене до сиротинця.

— Добре… Що ви скажете як колишня дівчина Віктора? Чи часто він був грубим і холодним?

— Постійно. Я вже думала економити на холодильнику.

— Для нього притаманно ділитися емоціями?

— Для цієї глиби льоду — ні. Щоб він щось сказав емоційно, такого я не бачила ще з дитинства. Це холодний чурбан. Але не в постелі.

— Це не стосується справи. Ведіть матір підсудного.

Мати Віктора виходить.

— Що ви скажете?

— Він не поганий, але справді погано висловлює емоції. Мабуть, це моя вина у вихованні.

— Що ж, останні свідки не з’явилися, надавши різні аргументи.

Я підвела підсумок:

— І так, пане присяжні, ви прослухали всі свідчення. Що ж ви скажете тепер? Чи винен наш звинувачений у холодності до своєї дружини?