Спочатку:
На сторінку книги
Іноді коріння проростає так глибоко, що його ніхто не помічає під землею.
Воно може бути скляним — крихким, але впертим. Проростає навіть там, де, здавалось би, не може бути життя: серед каміння, в попелі, у тріщинах асфальту. Воно чіпляється за повітря, за краплі дощу, за світло, яке бачать не всі. І якщо подивитись на нього під певним кутом, можна побачити щось більше. Не сенс — його немає. Але щось живе, те, що не підлягає поясненню. Хтось скаже: «Життя — це пошук істини». Але правда в тому, що життя не дає відповідей. Воно не пояснює, навіщо віддавати, якщо можна забрати. Чому забирає все одразу або по шматочку. Чому робить людину сліпою, щоб потім знову дати зір. Чому залишає живим там, де шлях мав закінчитися. Але воно дає те, чого ніхто не зможе відібрати — здатність відчувати. Світ може руйнуватися, але поки ти відчуваєш вітер на обличчі, поки можеш засміятись, коли хочеться плакати, поки йдеш, навіть не розуміючи навіщо — ти живий. Я не скажу вам, про що ця збірка. Кожен знайде в ній щось своє. Можливо, вона стане тихою розмовою із самим собою у нічній тиші. Можливо, змусить згадати те, що хотілося забути. Можливо, пронесе крізь радість або зупинить у миті, де немає ані минулого, ані майбутнього — лише теперішнє, наповнене чимось теплим і невимовним. Я не знаю, куди заведе вас цей шлях. Але знаю одне — якщо ви читаєте це, значить, ви йдете. А отже, попереду ще щось є. І, можливо, це варто побачити.
