Раді Вас бачити!

Адран вивів мене назад, я все крутила головою, намагаючись роззирнутися, і, здається, це йому не сподобалося.

– Ну? – пес потягнув накидку, яка зрадливо злетіла на підлогу.

Наблизився ззаду, пройшовся долонями по моїх боках униз, угору, пом'яв груди, відверто отримуючи задоволення. Раптом відсторонився, повів рукою убік того ж пуфу, і я зрозуміла, що зовсім не пропонує мені сісти.

Я зволікала, не бажаючи добровільно займати принизливу позу наложниці.

– У залі залишилося багато незадоволених чоловіків, можу повернути тебе туди, – байдуже кинув Адран.

Я здригнулася, о ні! Голос і тон не дозволяли сумніватися, що поверне. Як і легкість, з якою вигнав попередню наложницю.

Глянула в очі, намагаючись упевнитись, що він лише лякає. Не для того ж забрав мене, щоб одразу віддати!

Але очі залишалися такими ж холодними. Йому подобалося користуватися перевагою та владою, він отримував задоволення, змушуючи коритися. З такого станеться і провчити.

Краще вже слухатися та намагатися знайти слабке місце. Має ж бути в нього слабке місце? Тим більше... при думках про його дотики унизу живота знову закрутило.

Зітхнувши, я встала на пуф колінами, уперлася руками попереду.

– Ну що ж, Аліс. Тепер розбиратимемося, хто ти така і для чого з'явилася тут.

Від несподіванки я обернулася, але Дрон підходив ззаду, і його обличчя мені не було видно. Сподіваюся, він ні в чому мене не підозрює? Я сама гадки не маю, як опинилася тут!

Дотик шорстких чоловічих долонь до сідниць віддався вогнем, знову викидаючи всі думки.

– Спину прогни. Ноги розсунь, – командував голос.

У ньому зазвучали ті хвилюючі інтонації, які подіяли на мене одразу і безвідмовно. Я готова була виконати все, тонула в хвилі збудження, хотілося віддатися, розчинитися в запаху, дійти нарешті до піку задоволення. А потім уже можна буде зібратися з думками та все обміркувати.

Я вигнула спину, з грудей вирвався низький вібруючий звук.

Адран ковзнув долонями по поясниці, животу, наближаючись туди, де знову спалахнула пожежа. Великі пальці увійшли всередину статевих губ, стиснувши з обох боків клітор. Я застогнала, вигинаючись, потерлася об них, чекаючи, коли ж він увійде сам, ще розсунула ноги, підняла попку. Нереалізоване збудження закрутилося внизу живота, щось шалене і ненаситне глибоко всередині хотіло включитися в гру, дозволити бавитися з собою – саме так, як робив це нестерпний пес!

– Ширше ніжки, кішко. Ти настільки спокусливо виглядаєш, коли їх розводиш. А запах твоєї зніяковілості... ммм... Сьогодні чудово цілу залу завела, давненько такого не пригадаю, – шепотів мерзотник, дражнячи і змушуючи коритися в очікуванні дотику. Чомусь шалено збуджували переходи від безумовних наказів до інтимного, майже лагідного шепоту. – Моя кішка, слухняна кішка. Як ми з тобою побавимося, кішко!

Руки ковзнули на груди, стиснувши півкулі, до попки пригорнулося тверде чоловіче єство, і я подалася назад, намагаючись зловити його, відчути в собі. Давай же...

– Дроне! – двері раптом відчинилися, явивши на поріг молодшого братика.

– Іди, малий, я зайнятий, – Дрон трохи відсторонився і випустив груди, змушуючи мене знову застогнати. Я спробувала підвестися, але Адран різко натиснув долонею на спину:

– Стояти.

Я зупинилася, спіймала на собі пожадливий погляд Удана.

– Я хочу її, – промовив молодший.

– У тебе є твоя, – озвався мій красень. – Май її як забажаєш. До речі, що там Дейк?

– Забрав свою до себе, сказав, видресирує. Сьогодні всі залишились із подарунками. До наступного полювання буде чим зайнятися.

Я похолола. А потім?

– Ну ось іди і розважайся зі своїм.

– Я бажаю її, – прищава недоросль із виразними ознаками гормонального токсикозу вказувала на мене. – І мені сьогодні можна, ти знаєш!

– Краще не нахабній, Удане, – похмуро відповів Адран.

– Не те що? До батька відправиш? То він підтвердив, що мені сьогодні можна!

– Гаразд, – на мій жах відійшов від мене Дрон. – Але іншого разу не звертайся до мене з проханнями, як ти любиш. Більше допомагати не стану.

– Та ну!

– Я не жартую, малий.

– Я не малий! І сьогодні мій день! І Дейк, і ти на ваші ініціації отримали те, що хотіли! Це ж лише кішка!

– Моя кішка!

– Твоя, твоя, – погодився хлопець, наближаючись до мене ззаду.

– Не промахнешся? – хмикнув Дрон.

Я підняла на нього обурений погляд, ясно розуміючи, що зі мною зроблять, якщо відмовлю спадкоємцю. Адран стояв переді мною, склавши руки на грудях. Повністю оголений. При такому приголомшливому видовищі досконалого литого тіла у мене все всередині знову занило, і тієї ж миті ззаду, допомагаючи собі руками, увійшов черговий представник сімейки. Так у мені незабаром усі побувають, крім того, кого я там справді хотіла б відчути!

Молодший майже ліг на мене, вхопившись лапами за груди, і продовжував безладно штовхатися.

Дрон наблизився спереду, побачивши його повсталу плоть я, здається, облизнулася. Він ще наблизився, провів голівкою по моїх губах. Я лизнула краплю, що виступила. До чого вона виявилася смачною! Мені хотілося ще, тонути в цьому запаху, який хоч якось скрашував те, що відбувалося.

А він же не пахне псом. Зовсім. Дивно.

Хлопець ззаду шумно втягнув носом повітря. Може, я для них усіх теж якось особливо пахну? Якщо викликаю ті ж бажання, які викликає у мене цей мрячний тип, то, мабуть, розумію, чому так заводжу. Тільки що мені зробити, щоб він більше не хотів ні з ким ділитися?! Та й як таке можливо – не розумію! Між псами і котами існує тяжіння людських іпостасей і повне неприйняття звіриних сутностей.

Я трохи смикнула стегнами, намагаючись якнайшвидше завершити нудний процес. Ініційований відреагував миттєво, зробив кілька останніх поштовхів і знесилено ліг на мене. Втомлені руки затремтіли, і я впала животом на пуф.

– Уходь, – вимовив Дрон. Ну і тон, морозом по шкірі! Я підвела голову, подивитися на нього. На мою думку, красень був у люті.

– Але... – почав Удан, проте Адран перебив:

– Ти своїм правом скористався. Більше не приходь.

– Та кинь, брате! – Удан осікся, мабуть, натрапивши на погляд «брата». Адран буквально стягнув його з мене і відправив за двері, навіть не даючи як слід натягнути штани.

– Іди виймайся, – промовив, повертаючись. – Терпіти не можу чужих запахів.

– Які ж вони чужі? – з'їхидничала я. – Сім'я з вашими дикими збоченими звичаями...

– Ваші березневі гуляння не кращі, – зневажливо відповів Дрон. – Всі з усіма і багато разів.

– У нас поклик природи, а у вас – збочення!

– Ти ще збочень не бачила! Я сказав, митися, а не балакати!

Дрон взяв мене за плече і все-таки затяг у наповнену кам'яну ванну майже посередині величезного перетікаючого простору, який і кімнатою назвати було складно.

Сам заліз слідом. Тепла вода віддавала приємним деревним ароматом, легким, який не перебивав запах Адрана, а ніби доповнював.

У бортику поруч із краном виявився якийсь незрозумілий шланг. Адран зняв його, простягнув мені:

– Вимий все до краплі.

Я з подивом глянула на запропоноване: ніколи з таким не стикалася. Дрон хитнув головою, зітхнув роздратовано і вказав на борт:

– Сідай. Ноги в сторони.

Він підштовхнув мене, я вибралася нагору, вмостилася. Знову погляд, під яким накочувало збентеження.

– Ну? – підняв він брову, і мені довелося вкотре за цей божевільний день демонструвати те, що дівчина воліє приховувати від чужих очей.

І знову незрозуміле хвилювання, ніби вперше сиджу перед ним оголеною.

Дрон направив струмінь, прочинивши мене пальцями другої руки. Від дотику все всередині знову почало кипіти, ніби я останні кілька годин не розважала стурбованих псів. Ані втоми, ані неприязні. Тільки посилення бажання, хоча, куди вже більше-но?!

Жоден кіт не викликав таких емоцій! Та що зі мною? Може, мене обпоїли чимось? Так смерділо б!

Щоб відволіктися від дотиків, я розглядала безпристрасне обличчя, намагалася зрозуміти, що ж він відчуває? Хотіла було кинути щось зневажливе – на кшталт того, що пропустить усю сімейку і усіх друзів уперед себе, та побоялася. Ще справді вирішить пропустити. Поки його це швидше злить, якщо я правильно розумію. Може, вся справа у позбавленні спадщини? Теж повинен підпорядковуватися вищим за статусом? Ну й пощастило мені, пес дери!

Хоча... Ох, здалося, чи він справді почав дражнити клітор? Я знову застогнала, вигинаючись. І, на мою думку, готова була визнати, що все-таки пощастило.

Дрон знову принюхався.

– Все, – підсумував мерзотник, виключаючи воду. Вистрибнув на борт, навіть руку подав.

Ця дивна майже турбота викликала приплив подиву. Адже міг сидіти і спостерігати, а то й кликнути служницю.

Я його не розуміла. Ні на грам. І це породило у грудях приплив азарту. Просто шалено захотілося його розгадати!

– Рушник? – озирнулася я.

– Не витирайся, – він відійшов, розглядаючи краплі, що стікали по моєму тілу. А сам обернувся у халат! – На сьогодні досить. Йди відпочивай.

– Дроне?

– Спати, я сказав.

– Я б поїла, – запропонувала я.

– Ну, чи їсти, – погодився він.

Клітор пульсував, внизу живота сновигали хвилі збудження, але я змусила себе вдати, ніби нічого так не хочу, як поїсти.

Він знущався! Не міг не знати, що я не отримала розрядки, що всі його скорострільні родичики викликали радше роздратування, ніж хоч йоту насолоди. У глибині очей помарилися насмішкувато-самовдоволені іскорки. А сам-но коли встиг її отримати? Чи в нього справді з цим проблеми, як я невдало пожартувала?

– Не заперечуєш, якщо роззирнусь? – промовила я. Адран заінтриговано підняв брову:

– Ну, роззирнися. Кішко, – останнє слово було сказано без звичної зневажливої інтонації, скоріше з цікавістю.

Я вирушила досліджувати приміщення. Дрон підійшов до столика, взяв комунікатор, уривчасто повідомив, щоб принесли вечерю.