Спочатку:
На сторінку книги
Прокидатися на його плечі було вищою насолодою! Лана вдихнула його запах, такий знайомий, що розбурхує почуття, і бажання заволоділо нею. Вона повільно провела пальцями по животу Віктора, але він перехопив її руку:
— Спочатку пробіжка!
Лана невдоволено зіщулилась:
— Ну ні! Я, можливо, все життя мріяла прокидатися в обіймах коханого чоловіка і починати день із постільних вправ!
— Ми займемося ними після фізичних, я тобі обіцяю! — він чмокнув її в нiс та піднявся.
Вона ліниво потягнулася і жалібно глянула на Віктора, немов нещасне кошеня:
— Вітю, але сьогодні ж вихідний! Можемо ми хоч один день на тиждень повалятися вдосталь?! Пробіжка нікуди не дінеться!
— Кохана, якщо ми розслабимося, то проваляємося в ліжку до самого вечора, а про спорт і поготів забудемо. Але на мене сьогодні чекає знайомство з твоїми друзями, тому хочу бути у формі. Підіймайся, не лінуйся!
Попри недільну лінь Лана і Віктор мчали нога в ногу алеєю парку. Свіже осіннє повітря відганяло залишки сну й обдавало вогкістю. Ранковий туман огорнув дерева щільним серпанком. Дівчина крадькома поглядала на свого супутника, милуючись його мужнім профілем. Їй здавалося, що збулися найзаповітніші мрії, які коли-небудь виникали в її уяві. І хоч не було ні принців, ні замків, реальність виявилася в тисячу разів цікавішою. Лані хотілося насолоджуватися кожною миттю, проведеною із ним поруч. Розмірковуючи про це, вона дійшла висновку, що ніколи не замислювалася, що ж траплялося після того, як герої романтичних історій зустрілися й полюбили один одного. Казки завжди закінчувалися словами: "І жили вони довго і щасливо!" А як саме жили, ніхто не розповідав. Але ж знайти свою долю це тільки пів справи, куди важливіше спромогтися втримати любов. Цікаво, чи завжди це виходило у казкових героїнь? Чи може бути гарантія щодо цього? Що потрібно зробити, щоб не втратити знайдене щастя?
Віктора долали приблизно такі самі думки. Він розумів, що старший за Лану і має більше життєвого досвіду, тому намагався бути відповідальним за них обох. Зробивши їй пропозицію, чоловік підійшов до питання з усією серйозністю і мав намір побудувати їхнє спільне життя на любові та довірі. Але якщо в собі він ні краплі не сумнівався, то чи міг бути впевненим у почуттях майбутньої дружини? Вчорашня розмова з приводу Марка ніяк не виходила з голови. Звісно, ревнощі це не те, з чого варто було б починати стосунки, але боротися з цими думками ставало дедалі важче. Поглядаючи на красуню, що бігла поруч, Віктор намірився зробити все можливе й неможливе, щоб утримати ïï.
Так, занурившись у свої думки та перестрибуючи калюжі, він і вона мчали у спільне майбутнє.
* * *
Витираючи рушником руки, Христина поспішала відчинити двері. Зустрічати гостей у коридорі зібралося все сімейство.
— А-а, Свєтік, ласкаво просимо! Проходьте!
У квартиру зайшла подруга з високим міцним чоловіком середніх років.
Не встигли гості переступити поріг, як господиня простягнула долоню:
— Я Христина, найкраща подруга вашої майбутньої дружини!
— Віктор. Дуже приємно, — привітався гість і нервово поправив окуляри. Бути на оглядинах у ролі нареченого йому давно не доводилося. Він дуже хвилювався, враховуючи різницю у віці. Усім відомо, що думка найкращої подруги завжди має значення. Не хотілося осоромитися напередодні весілля. І хоч чоловік чудово розумів, що печатка в паспорті не дає жодних гарантій, все ж із нетерпінням чекав цього дня, щоб зітхнути спокійно.
Гості вручили дарунки та зняли верхній одяг.
— Свєто, допоможи мені на кухні, а чоловіки поки що самі розберуться, попросила Христина і забрала подругу.
У коридорі виникла незручна пауза, господар сімейства разом із дітворою втупилися на нового кавалера тітки Свєти. Віктор нервував і раз за разом поправляв окуляри, не знаючи що робити далі, адже пройти у вітальню ніхто не пропонував. Нарешті, глава сім'ї схаменувся, вирішивши взяти ініціативу у свої руки. Він розсунув дітей, що стояли попереду, і простягнув долоню:
— Привіт, я Костик. Коньяк чи горілка?
— Коньяк, — коротко відповів гість і пішов за господарем.
На кухні Христина зашепотіла, красномовно підморгуючи й жестикулюючи руками:
— Свєтко, який він красунчик! Відразу видно, чоловік! Не те що твій колишній козлина.
— Але ж ти ніколи не зустрічала Марка.
— Зате на фото бачила, мені цього достатньо, — хмикнула та. — Він самозакоханий павич. А від цього силою віє! Ой, подружко, з першого погляду помітно, що чоловік вартий уваги!
Лана задоволено зітхнула й обійняла подругу:
— Дякую тобі за підтримку!
Христина вирвалася з обіймів, згадавши за сковорідку.
— Отож-бо! Якби не я, то сидіти тобі до пенсії в дівках! — повчально зауважила вона, перевертаючи стейки.
У цей час у вітальні Віктор і Костик розмістилися за сервірованим столом. Господар відкрив коньяк і наповнив дві чарки.
— Ну, за знайомство!
Гість не став відмовлятися і підтримав тост. Спиртне обпекло горло, знімаючи нервову напругу.
— Так ти лікар? — уточнив Костик.
— Так. Уролог.
— Шкода. Нам педіатр потрібен, — із жалем зауважив співрозмовник.
— Ну, вибач, — розвів руками Віктор.
— Нічого, нічого! Мені поки що зарано, але на майбутнє буду мати на увазі, — заспокоїв він і знову наповнив чарки:
— Ну, тоді давай за те, щоб не довелося взагалі, — запропонував гість.
Співрозмовники повторили.
Відчувши, як спокій і впевненість повертаються до нього, Віктор вирішив підтримати розмову.
— А ти чим займаєшся, Костянтине?
— Я по ремонтах. Якщо тобі треба шпалери переклеїти або ламінат постелити, то це до мене.
— Буду мати на увазі.
Костик уважно подивився на чоловіка, який сидів поруч:
— Ти Свєтку любиш?
Від несподіваного запитання у Віктора поповзли догори брови, але він узяв себе в руки та чесно зізнався:
— Люблю! Тому й одружуся.
Господар кивнув:
— Логічно! Раз одружитися вирішив, то справді любиш, — він знову наповнив чарки. — Давай, за любов!
Чокнулися, випили.
— Але май на увазі, ми нашу Свєтку в образу не дамо! — Костик показав кулак, натякаючи на розправу.
— Зрозумів, — кивнув гість. — Я ж не Марк.
Співрозмовник пожвавився:
— То ти знаєш козлину Марка?
Здивувавшись, Віктор відповів:
— Якщо це її колишній, то знаю.
— От же не попався цей гад мені під руку! — зчепив зуби Костик, стискаючи кулаки, — Стільки років дівчині голову морочив! Але ж Свєтка баба що треба! Я її багато років знаю.
Гість запитально втупився на нього поверх окулярів. Зрозумівши, що сказав не те, господар поспішив виправитися:
— Ні, ні! Не те, що ти подумав! У мене в житті одне кохання — моя Христя! А Свєтку знаю як куму.
Помітивши, що здивування Віктора не слабшає, Костик збагнув, що знову ляпнув зайве.
— Свєтка найкраща подруга моєї дружини, ти зрозумів?
Гість кивнув:
— Тепер зрозумів. Чого ж не зрозуміти?!
Костик автоматично розлив коньяк по чарках і запропонував тост:
— Ну, тоді за розуміння!
Утерши долонею рота, Віктор поскаржився новому другові:
— А ти знаєш, що Лана тепер знову працює з Марком?
— Та ну?! — присвиснув той, знову наповнюючи чарки. — І що ж ти?
— А що я?! Повинен довіряти.
Коли в залі з'явилися Христина і Лана з салатами та закусками в руках, то застали чоловіків в обіймах. Віктор, з перекошеними на носі окулярами, бив себе в груди й доводив щось Костику:
— Та я ж кохаю її, розумієш?!
Подруги застигли на місці.
— Я дивлюся, ви чудово порозумілися? — зауважила Лана, ставлячи страву на стіл.
— Мужики, ви що, зовсім очманіли без закуски закидатися? Костику, це твоя провина, впізнаю твою руку!
— Ми тут з-знайомилися! А тепер і з-закусимо...
Швидко наповнивши тарілки, Христина змусила їх їсти. Зі сміхом спостерігаючи за виконанням своєї команди, вона зауважила:
— Свєтко, а твій міцніший буде. Мій он зовсім лика не в'яже. Ох і вигребе ж у мене завтра!
— Та годі тобі, — штовхнула її ліктем Лана. — Зате, судячи з усього, дружба домами нам забезпечена.
