Раді Вас бачити!

Увагу Богдана привернув літній чоловік у масці, який виринув із води із сіткою, наповненою уловом. На березі його зустрічала миловидна, засмагла білявка, яка явно за віком годилася в доньки. Вона прийняла улов і простягнула рушник. На вигляд це були іноземці, абсолютно не схожі на місцевих жителів. Вміст сітки явно зацікавив Богдана: "Що ж таке виловив цей мужик, не маючи при собі гарпуна?" Цікавість змусила його вийти з води й познайомитися з цією парочкою.

- Доброго дня, ви говорите англійською? - ввічливо поцікавився він.

- О, так! Звичайно! - з готовністю відповів літній чоловік, витираючи рушником мокре волосся.

- Можна подивитися на ваш улов?

- Будь ласка, - він розкрив сітку і продемонстрував з десяток тих самих морських огірків, які так зацікавили Богдана.

- Трепанги?

- О, так! Трепанги! Дуже корисний продукт! - закивав іноземець.

- Можу я поцікавитися, що ви з ними робите? - запитав Богдан, розглядаючи товстих голотурій, які нерухомо лежали в мішку.

Літній іноземець усміхнувся:

- Я використовую їх як ліки!

- Он як? І від чого ж вони допомагають?

Сивочолий чоловік із довгим волоссям примружився, прикриваючись долонею від сонця.

- Молодий чоловіче, ви чули про корінь життя?

Богдан задумався, пригадуючи щось:

- Так, здається так називають женьшень.

- Абсолютно вірно! Так от, це - він вказав пальцем на гігантських молюсків - і є женьшень, тільки морський. У всякому разі, діє він у тому ж напрямку.

- Не впевнений, що зрозумів вас правильно, вибачте. Не могли б ви пояснити?

- Звичайно! У тому немає жодного секрету. Перед вами справжній концентрат корисних речовин! Ще стародавні китайські династії готували еліксир молодості з трепанга на меду, - він багатозначно підняв вказівний палець, роблячи акцент на важливості слів. - Саме через стимулювальні властивості його вважали другим женьшенем!

- Та ну?! - здивувався Богдан, не вірячи своїм вухам.

- Повірте мені, молодий чоловіче, я перевірив цей засіб на собі!

- І який результат? На скільки помолодшали?

Іноземець поблажливо посміхнувся жарту:

- Настільки, що можу дозволити собі молоду дружину і в змозі їй догоджати, - він вказав поглядом на білявку, яка чекала на нього осторонь.

- Навіть так?!

- Вам ще рано про це замислюватися, ви молодий. Але коли прийде час, згадайте мої слова, - сивий чоловік поплескав по плечу молодого, збираючись іти.

- Зачекайте, а як же ви їх готуєте? - зупинив його Богдан.

- Подрібнюю сирими в блендері й заливаю медом. Настоюю місяць у холодильнику, а потім приймаю по дві ложки на день. Роблю це протягом уже п'яти років і поки що не скаржуся, - багатозначно підморгнув старий.

Повернувшись до лежака, Богдан задумався про те, яке багатство лежить на дні моря, а грекам досі не спало на думку ним скористатися. Маючи намір вивчити це питання, він заглибився в інтернет.

***

Лера з надією дивилася в очі Нікоса, господаря таверни.

- Знову відправити гроші? - здивувався він.

- Так, будь ласка! - вона молитовно склала руки. - Ви ж знаєте, що я не можу світити паспорт.

- Хм... тобі вони що ж, зовсім не потрібні?

- Не в цьому річ, Нікосе, я маю допомогти батькам. Крім мене нікому.

Грек із розумінням кивнув:

- А-а! Ну це зрозуміло! Молодець, правильно робиш. Батьків поважати треба.

Полегшено зітхнувши, що не отримала відмови, Лера розслабилася. Відрахувавши з отриманої зарплатні лише сто євро для себе, решту п'ятсот простягнула Нікосу. Він із жалістю глянув на молоду дівчину, змушену відмовляти собі в усьому і жити, немов Діоген у бочці. Гарну дитину батьки виховали, ось їм і допомога в старості. Ось і він своїх трьох дітей намагається до роботи долучати - сімейний бізнес міцніше стоїть на ногах.

- Лєро, хіба тобі вистачить тих грошей, що собі залишила? Та в нас прожитковий мінімум чотириста євро на людину, - по-батьківськи заперечив він.

Вона опустила очі:

- Нічого, я впораюся.

Нікос на це лише похитав головою, вирішивши про себе підгодовувати худеньку дівчину. Для хорошої людини продуктів не шкода, а в таверні залишків вистачає, вже на одну порцію на день точно збереться.

- Гаразд, давай адресу.

Вона з вдячністю простягнула листок паперу. Нікос зайшов на пошту. Отримавши квитанцію про грошовий переказ, Лера зателефонувала додому:

- Алло, тату? Як ви там?

- Лерочко, донечко! Давно тебе не чув. Та в нас усе як і раніше. Мама лежить, я за нею доглядаю. Краще розкажи, як ти?

- Я в нормі, не хвилюйся, - донька стерла рукою сльозу, що виступила, уявивши паралізовану матір. - Я вам гроші відправила, тобі прийде сповіщення на телефон, коли отримати треба.

- Ох, дитинко, дякую тобі за допомогу! - розчулився батько і його голос затремтів.

Хто ж міг подумати, що з сином таке трапитися і молодшій доньці доведеться тягнути похилих батьків?! Смерть Костика не минула без наслідків. Не впоравшись із горем, жінка отримала повторний інсульт, який залишив її паралізованою. Йому самому довелося звільнитися з роботи, щоб доглядати за дружиною. На скромну пенсію доводилося ледве-ледве зводити кінці з кінцями, оплата комунальних послуг забирала більшу її частину.

- Перестань, тату. Крім мене тепер нікому.

Батько гірко зітхнув:

- Ти додому повертатися збираєшся?

- Поки що ні. Ти ж знаєш, у мене контракт. Тут неможливо звільнитися з роботи, коли тобі заманеться. Такі закони.

- Так, так… ти казала, - він помовчав. - А коли закінчується твій контракт, донечко?

- Через рік, - збрехала донька. Навіщо батькові знати про її ганьбу?! Вистачить із нього загибелі сина і хвороби дружини.

- Донечко, мама чує, що я з тобою говорю і плаче, тільки сказати не може.

- Ох, татку! - схлипнула Лера. - Піднеси їй слухавку.

Серце стиснулося в очікуванні:

- Алло, мамо? Матусю, я тебе дуже люблю і сумую! У мене все добре, не хвилюйся. Подумки обіймаю тебе! Одужуй, люба!

Після розмови з батьками вона не могла вгамувати душевний біль. І образу на брата. Саме через його дурість трапилася в родині ця трагедія. Щоб врятувати Костика від непомірних боргів, довелося їй самій, потай від усіх, зважитися на цю ганебну угоду, що принесла стільки страждань. Щоб виручити брата, довелося переступити через себе. Але й це не допомогло. Отримавши гроші, він розрахувався з боргами й на радощах знову пустився берега, не уявляючи, якою ціною сестрі далася ця жертва. А потім він просто помер від передозу, зваливши на неї ще й турботу про батьків. Нічого собі, старший брат, захист і опора сім'ї!