Раді Вас бачити!

Подарунок Тіни не давав мені спокою. Подружка нічого конкретного не розповіла про карти Таро, а я про них майже нічого не чула, хіба що у фільмах бачила, тому я вирішила дізнатися, хоча б якусь інформацію.
Заварила зеленого чаю з липневим медом, та пішла у вітальню.
В кріслі, біля батареї, посапуючи, лежала Міледі. Я тихенько сіла напроти неї на диван, помалу роблячи ковток приємного чаю. Взяла зі столу ноутбук і почала пошук фактів.
Отже, карти Таро давнє мистецтво віщування, яке виникло більш ніж шістсот років тому. Перші згадування про них були як про звичайні карти з малюнками. Таку колоду замовив собі іспанський король Арагон Педро IV, таким чином вони набули вікової слави. А вже у такому варіанті, як усі їх знають зараз, карти Таро з'явилися за різними даними, приблизно двісті-триста років тому, і мали великий успіх в усіх країнах світу.
Відгуків про розклади було дуже багато. І звісно, всі вони різні. Хтось розповідав, що все збувається і все правда, інші казали що це шарлатанство та омана. Але, все ж таки, більшість сходиться у думці, що треба знайти справжнього фахівця який вміє "читати" не тільки за тим що намальовано, чи що карта дає за значенням в інструкції, а й те що воно дає у купі усього розкладу. Треба відчувати їх мову та тлумачення, і саме на це, потрібен особливий талант, а таких майстрів мало.
Подивившись кілька різних відео з розкладом на місяць, за своїм знаком зодіаку, й почувши різні бачення й різні думки про те що буде, та чого чекати на один і той самий місяць, зрозуміла, що або треба вірити тому хто сподобався з тарологів, або жити як живеш без усього цього.
На прикладі візьму своє життя. В мене один тиждень схожий на інший, та й місяці майже не відрізняються один від одного. То як можна слухати та вірити в те, що на мене чекає: купівля майна чи машини, поїздки за кордон, нова робота чи звільнення, що зустріну кохану людину або розлучусь, прибуток або втрата грошей... Майже кожен місяць кажуть одне й те саме. І ось, коли я отримую стабільну зарплатню, нікуди не збираюсь, і нічого не купую, як мені довіряти цим розкладам.
Звісно я розумію що розклад загальний, але мільйони переглядів під відео мене трохи лякають, невже у кожного в житті щось трапляється, і тільки у мене все одне й теж саме!?
Закрила ноутбук і подивилась у вікно. Погода все більше псувалась. Вітер зривав з дерев останнє листя, розносячи їх по місту кольоровим конфетті.
Дивлячись як краплі дощу стікають віконним склом, я відчула як смуток знову починає поглинати мене.
Що мені робити? Чи треба воно мені? Чи варто мені туди їхати? А якщо зустріну знайомих людей… Як мені поводитися? Чи витримаю я це все?
Питання мучили розум і душу, не давали знайти спокою.
Заплющила очі, зробила глибокий вдих та повільний видих, щоб заспокоїтись. Розплющила очі та голосно промовила:
- Все! Досить! Досить страждати! Моя депресія занадто затягнулася, треба вилазити звідти! - потім більш спокійно додала. - Може нове кохання і не зустріну, проте хоч не буду жити й надалі в смутку.
Міледі почувши мій голос, злізла з крісла і почала виляти хвостом.
- Йди до мене... - Я поплескала по коліну. Вона підійшла ближче. Я обійняла її, та почала погладжувати по пухнастій голові. - Дівчинка моя... Пробач що я завжди сумна, і мало з тобою граю. Обіцяю, я виправлюсь. Ходімо, дам щось смачненьке.
Поки давала Міледі ласощі, дивилась як вона щиро радіє звичайним речам.
А коли я раділа, ось так просто... Все! Треба міняти своє життя. Та життя близьких мені людей, годі докучати їм своїм станом.
До психолога я ходила, кілька разів, але він мені не допомагав. Навпаки, мені ставало ще більше себе шкода. То треба зробити щось інше.
Наприклад, зроблю Тіні приємне, та сходжу до того таролога. Хочу я того чи ні, мені все ж таки доведеться поїхати в місто, де мені розбили серце, і я не хотіла, щоб це трапилося знову. Ентузіазму Тіні не позичати, якщо вона вже гостей збирає... Приїдуть навіть мої батьки, в тому я була впевнена, то вже і я приїду, куди мені подітися. Треба відволіктися від сірих монотонних днів. І можливо навіть вилікуюсь від свого стану. Адже Алана там не буде, тому я лишу свої побоювання, годі вже лякатись лише думки про нього, та те місце. Немає нічого неможливого, і я все подолаю. А якщо не подолаю... то знову втечу сюди, додому.
Вирішив це питання, треба подумати ще про одне - найважче питання усіх дівчат "що одягнути?" Підійшла до шафи, відчинила, та тяжко зітхнула. На вішаках висіли переважно офісні костюми, та у куточку кілька повсякденних суконь. Щоб не привертати на себе увагу, в мене не було ніякого гарного вбрання. Що ж, доведеться щось купувати. В робочі дні мені буде не до шопінгу, тому попри те, що за вікном негода, напевно доведеться пройтися по бутиках сьогодні, завтра погода може ще більше зіпсуватися.
Але за покупками я так і не пішла. Подзвонила Тіна, сказати що доїхала до дому і негода її не наздогнала. Сказавши їй про те що я вирішила точно приїхати, вона на радощах довгий час розповідала мені, як Таро вплинули на її життя. Розчаровувати подругу тим, що все одно в це не вірю, я не наважилася. Тому мовчки слухала, іноді щось відповідаючи. І тільки коли сказала, що вже час вигулювати Міледі, ми попрощались.
Після прогулянки подзвонила мама. Сказала, що Тіна вже запросила їх на свято, і вони, не дивлячись на завантаженість на роботі, обов'язково будуть.
Мама майже щовечора телефонує, щоб сказати що у них з батьком все добре, та побажати "на добраніч".
Її голос завжди діяв на мене як заспокійливе. Ось і зараз, вона щось говорила, розповідала, а я просто слухала. Не хотілося вантажити її своїми проблемами. Мені простіше сказати, що в мене все добре, ніж пояснювати, що на серці досі смуток і біль від зради коханої людини.