Алекс Маріно розслаблено сидів у своєму кабінеті і насолоджувався коньяком. Чудова погода за вікном чітко відображала внутрішній стан чоловіка. А чому б йому і не порадіти? Усі гроші і всі канали прибутку були зосередженні виключно у його руках. Більша частина міста знаходилась під його владою. Навіть мафіозний клан Герра і той тепер частково підкорявся Алексу.

Хто ж міг подумати, що крихітка Анабель зі своїм чистим першим коханням так вдало примножить загальний капітал! Вона закохалась у Алекса, як остання наївна дурепа. Хоча Маріно завжди був привабливим чоловіком, який користувався популярністю серед жінок.

Спочатку Алекс розцінив наївну закоханість Анабель, як певний комплемент своїй чоловічій привабливості. Але потім він побачив у дівчинці чудовий інструмент. Декілька усмішок, романтична вечеря, один трах, що геть не сподобався Алексу, але так приголомшив цнотливу Анабель. І все. Пастка спритно зачинилась. Метелик з тоненькими крихкими крильцями міцно заплутався у прозорому липкому павутинні досвідченого павука.

Анабель розповідала Алексу абсолютно все. Він отримував найактуальнішу правдиву інформацію. Навряд чи дівчина усвідомлювала, що своїми балачками наражала на небезпеку власних старших братів. Але Маріно її дурість була лише на користь. Підібравши під себе бізнесе Леона, Алекс позбувся від непотрібної ланки у своєму складному ланцюжку. Анабель вирушила на дно річки. Це було навіть символічно! Тому що у тій ж річці колись давно загинули і батьки Марії-Луїзи. Звісно, все це виглядало як випадкова жорстока трагедія. Алекс ідеально відіграв свою партію безутішного брата.

На жаль, але там, де були присутні великі гроші, геть не залишилося місця для теплих родинних стосунків. От і маленька Марія-Луїза загинула більше семи місяців тому. Участі своїх батьків вона не зазнала. Її забрав вогонь. Такий звіт отримав Алекс Маріно, коли його пси рознюхали всю необхідну інформацію. Звісно, він хотів на власні очі побачити труп своєї племінниці, але в старому будинку, де її знайшли, сталась пожежа. Нехай. Головне, що результат виявився один і той самий — всі, хто заважав Алексу Маріно, вмерли.

Сьогодні в його кабінеті сиділа чорнява красуня. Інформація щодо неї була отримана заздалегідь. Наречена Маркуса Герри. З цим малюком у Алекса розвивалась своя витончена війна. І, зізнатися, йому подобалась та ненависть, яку відчував Маркус. Хотів помститися за сестру, а у результаті допоміг Маріно. Леон вже був під Алексом, тепер от і його наречена завітала. Малюка Маркуса повільно і методично заганяли у глухий кут його ж люди.

— Чим зобов’язаний? — розслаблено спитав Алекс.

— У мене є одна дуже важлива інформація, — заявила Мелані.

— Ціна? — Маріно не звик розмовляти натяками, бо знав, що все в цьому світі має свою ціну. Особливо яка-небудь дуже цікава інформація.

— Хочу побачити обручку на своєму пальці, — Мелані відкинула на спину своє розкішне темне волосся.

— Люба, я вже застарий для одруження. Та і нащо ти мені потрібна? — куточки вуст Маріно сіпнулися в іронічній посмішці.

— А ви мене і не цікавите. Я хочу носити прізвище Герра, — холодний погляд карих очей вказував на те, що Мелані анітрохи не зачепив жарт Алекса.

— І чому ж Маркус досі не повів тебе до вівтаря? Засиділась ти вже у наречених, — Маріно акуратно залишив келих з коньяком і опустив лікті на кришку столу.

— Знаю. Я не стала його дружиною, бо мені завадила одна дівчина, яку ви дуже добре знаєте.

— Навряд чи ти мене здивуєш, але спробуй.

— Я повинна бути впевненою у тому, що Маркусу не загрожуватиме небезпека і він одружиться зі мною.

— Люба, я не падре, щоб обіцяти тобі таке. Але безпека Маркуса залежить від цінності твоєї інформації.

— Ваша племінниця. Марія-Луїза. Вона жива. Вона не просто жива. Ні. Вона вже сім місяців вважається законною дружиною Маркуса. Більш того, вона вагітна від нього.

Декілька секунд Алекс уважно дивився на Мелані, а потім засміявся, відкинувши голову назад. Він сміявся голосно і тривало, ніби щойно почув найсмішніший і найвдаліший жарт, який тільки можна було вигадати.

— Вибач, — Алекс витер сльози, що з’явилися в куточках його очей. — Але більш кумедної дурниці я ще не чув. Моя племінниця давно загинула. Як би це не було правдою, вона вже з’явилась би на порозі цього будинку. Я добре її видресирував. Вона знає, що їй нема куди бігти. Вона нікому не потрібна.

— Не хочу вас засмучувати, пане Маріно, але вашій племінниці було куди бігти. І моєму нареченому, судячи з його дій, вона дуже потрібна. Мені довелося витратити багато часу, щоб переконатися у правдивості інформації. Брат Маркуса мені допоміг. Це Марія-Луїза. Ніякої помилки. Леон попередив мене, що ви не повірите, тому я принесла докази, — Мелані дістала з маленької дизайнерської сумочки фотографії і протягнула їх Алексу. — Довелося підкупити покоївку. Цим вже займалась моя старша сестра.

Алекс узяв фотографії. Усмішка одразу зникла з його обличчя, поступившись місцем здивуванню і обуренню. Він декілька секунд уважно роздивлявся зображення, а потім зім’яв їх у кулаках.

— Тепер ви мені вірите? — посміхнувшись, спитала Мелані. — Я здогадувалась, що дивовижне «воскресіння» племінниці вам може не сподобатися. Але вона не просто «воскресла», але ще незабаром народить спадкоємця. Вам це не потрібно, а мені не потрібно, щоб поруч з Маркусом була Марія-Луїза. Він хоче забрати її з міста. Тому вам слід поквапитися, пане Маріно.

Кожен нерв у тілі Алекса пульсував неосяжною отруєною люттю. Ще декілька хвилин тому він був абсолютно щасливим. Міцніше стиснувши у кулаках фотографії, Маріно шумно втягнув повітря.

Лють червоною пеленою осіла в нього перед очима. Вона запульсувала і вишкірилась. Ніби лють за мить перетворилась на Чудовисько. Жорстоке, голодне і кровожерливе. Алекс Маріно вже чітко знав, що робитиме далі. Він власноруч вб’є Марію-Луїзу. Вб’є так само, як колись і Анабель — швидко і без жалю. Але перед цим… Перед цим він вирве з її черева плід. Будь-який спадкоємиць великого статку родини Маріно повинен бути вбитим. Іншої участі для своїх суперників Алекс не бачив.