Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Читання дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

— Вона кричала, як божевільна, — вже ввечері розповіла мені Карен.

Я не просила її шпигувати. Але Карен присягнулась, що нічого подібного і не замислювала. Вона просто принесла для Мелані домашній лимонад і випадково стала свідком сварки.

— Але пан Герра поводив себе дуже спокійно. Інколи він вміє бути запальним, а ніколи можна навіть позаздрити його витримці. Мелані йому ж сім’я нав’язала. Він її ніколи не кохав. Та і вона його, гадаю, теж. Родина пана Герра дуже заможна і Мелані у цьому вбачає суцільну для себе вигоду, тому не хоче втрачати такого нареченого.

У чомусь історія Маркуса була схожою і на мою. Нав’язаний шлюб. Відсутність у певних ситуаціях права вибору. Хоча, це все одно не завадило Маркусу вчиняти так, як він вважав за потрібне. Такій впевненості і сміливості у нього варто було ще повчитися.

— Коротше, пан Герра вигнав її, — закінчила Карен і налила мене в чашку ще трохи прохолодного фруктового чаю.

Вся ця ситуація і з Леоном, і з Мелані засмучувала мене. Я відчувала себе винною у всьому, що зараз відбувалося у будинку Маркуса. Мої сімейні проблеми поєднувалась із сімейними проблемами Маркуса, а но додачу до цього мене всі навколо вважали загиблою.

Після вечері я твердо вирішила знайти Маркуса. Карен сказала, що він вдома і нікуди не планував їхати найближчим часом. Той наш поцілунок я так і не змогла забути, але якщо чесно, мені цього і не хотілося. Я відчувала тяжіння до цього чоловіка, ніби ми були фрагментами одного цілого, які загубилися у просторі, але все ж таки знайшли одне одного.

Несподівано для самої себе я усвідомила, що вже звикла до присутності Маркуса у своєму житті. Він увірвався до нього зненацька. Як завойовник. Він був сповнений жаги помсти. Він страшенно мене лякав. Але, як пізніше з’ясувалося, всередині Чудовиська весь цей час була прихована людина. Звичайна людина з плоті і крові. Вона не була позбавлена серця і співчуття. Саме такої людини мені завжди і не вистачало.

Маркуса я знайшла у басейні. Він сидів на краю у чорних шортах для плавання, опустивши ноги у воду. Шкіра і волосся були вологими. Він знову виглядав похмурим і зосередивши погляд перед собою, повністю занурився у свої думки.

Я тихо і навшпиньках підкралась до Маркуса. Знявши взуття, сіла поряд і теж опустила ноги у воду. Вона виявилась приємно теплою. Маркус продовжував дивитися вперед, але його рука повільно опустилась мені на плече і притиснула до вологого гарячого тіла. Я не хотіла набридати Маркусу, тому просто мовчки сиділа поруч із ним. І це мовчання… Воно було комфортним і якимсь навіть затишним. Доля дійсно володіла незвичайним почуттям гумору.

— Хочеш поплавати? — раптом спитав мене Маркус.

— Я дуже погано плаваю.

— Серйозно? — він з легкою усмішкою на вустах подивився на мене. Похмурість у погляді повільно розсіялась. — Твоє прізвище означає «море». Ти повинна бути своєю у водній стихії.

— Схоже, мені віддали роль виключення, — я прибрала за вухо пасмо волосся і подивилась на басейн.

Він був прямокутний і доволі глибокий. У такому можна з легкістю потонути. Я зіщулилась.

— Не бійся, Лу, — Маркус міцніше стиснув моє плече. — Я тобі ніколи не дозволю потонути, — він виразно подивився на мене, і ця його звичайна фраза раптом у моїх думках здобула більш серйозного сенсу.

— Гаразд, — я вирішила довго не вагатися і зняла з себе комбінезон.

Мені вперше було неважко оголитися перед чоловіком. Більш того, глибоко в душі мені хотілося, щоб Маркус знову побачив моє тіло без одягу. Я знову хотіла відчувати його той погляд, що ліниво ковзав моїми губами, вигинами шиї. Увага Маркуса стала для мене просто фізично необхідною.

Я акуратно спустилась у басейн, намагаючись триматися біля бортику. Маркус без зайвих приготувань з розбігу пірнув у воду і через декілька секунд виплив поруч зі мною.

Його погляд був упевненим і трохи спокусливим. Незважаючи на те, що вода була лише злегка теплою, а я одягнута тільки в спідню білизну, по моїх венах, ніби заструменів жар. Тримаючись однією рукою за бортик басейну, я невідривно дивилась на Маркуса. Його вологе волосся здавалось геть чорним, як і вії. Він був диявольськи привабливими і розумна дівчина трималась би подалі від такої людини. Але мої вуста вже бажали відчути ще один наш поцілунок.

Маркус ще декілька секунд із зацікавленням дивився на мене, а потім підплив зовсім близько і м’яко втиснув мене своїм твердим тілом у стінку басейну. Моє серце з насолодою забилось у швидкому хвилюючому ритмі.

Поруч із Маркусом я відчувала себе так, ніби стояла на тоненькій ниточці, а піді мною розкинулась безодня. Треба було прости йти вперед, щоб опинитися на твердій землі, але я вирішила зробити крок убік, щоб впасти у цю саму безодню.

Маркус напав на мене, на мої вуста. Він повністю відповідав своєму імені, що означало «войовничий». Маркус завойовував мене, відвойовував у страхів, забирав у свій солодкий безпечний полон.

Вологі вуста подарували жадібні поцілунки моїй шиї. Маркус чомусь був одержимий саме моєю шиєю. Він лоскотав її язиком, торкався її шкіри кінчиками зубів. Я сором’язливо хіхікнула і одразу замовкла, коли відчула, що під ризикну спідньої білизни сковзнула широка гаряча долоня. Маркус продовжував пестити мою шию, а його рука впевнено торкнувшись моїх нижніх губ, розсунула їх і торкнулась клітору.

Я вигнулась і замружилась, бо відчуття виявилися для мене новими. Маркус тихо застогнав, ніжно провівши знизу пальцями. Я вся стиснулась, тому що добре знала — перший раз обов’язково повинен бути болючим. І, гадаю, природа зіграла з нами, жінками, злий жарт, якщо ми самі пристрасно бажали відчути цей біль.

— Мені важко приховувати те, що я тебе хочу, Лу, — зізнався Маркус, цілуючи мою шию. — Важко стримуватися поруч з тобою.

Я відчула його твердий член, прихований під щільною тканиною шортів. Стало трохи лячно. Я схопилась пальцями за плечі Маркуса, щоб не піти на дно басейну.

— Накажи мені зупинитися, — важко дихаючи, прошепотів Маркус, — інакше я не стримаюсь.

Мені було солодко в його руках. Було тепло. Буле добре. Я внутрішньо відчувала, що хочу цього. Я готова.

— Не зупиняйся, — прошепотіла я Маркусу на вухо і, здається, це остаточно зірвало всі його внутрішні запобіжники.

Коли ми опинились на чорних шовкових простирадлах у спальні, я бачила перед собою лише темні очі, які таємничо блищали і гостро відчувала кожен дотик губ і рук. Всередині мене щось тріпотіло. Темне гаряче бажання пульсувало у венах, у кінчиках пальців.

Маркус зняв з мене вологу спідню білизну, яка розносила моєю оголеною шкірою холодні сироти. Тверді соски терлись об широкі рельєфні груди і те відчуття, що іскрилось між мною і Маркусом, змушувало знову і знову вигинатися дугою. Маркус напав на мої тверді соски, як голодне чудовисько. Він облизував їх, повністю втягував до рота. Його відверті пестощі змушувала мене кусати власні пальці у несвідомому бажанні заглушити стогони, які дерлись назовні.

Коли Маркус позбувся шортів і я побачила його напружений член, мені знову стало трохи лячно.

— Все буде добре, — Маркус поцілував мене між грудей, сковзнув знову до шиї. — Обхопи його рукою. Не бійся. Обхопи.

Він узяв мене за руку. Я торкнулась теплої чоловічої плоті і Маркус одразу шумно зітхнув.

— Стисни. Не бійся.

Я підкорилась наказу і помітила, що Маркусом оволоділо дрібне тремтіння. Йому подобалися мої дотики. Я відчула себе сміливішою.

— Буде боляче, але я постараюсь, щоб цей біль був не дуже сильним, — Маркус провів долонею по моєму сплутаному вологому волоссю.

Наші вуста знову зустрілися у поцілунку. Я тихо застогнала, коли відчула плавне, але впевнене проникнення. Стало неприємно.

— Не напружуйся, — прошепотів Маркус, поцілувавши мене в скроню. — Ти і без цього занадто вузька.

Я вп’ялась нігтями у широку міцну спину і знову тихо застогнала від болю, коли член продовжив проникати все глибше в моє тіло. Різкий поштовх вирвав з мене крик. У куточках очей почало пекти через сльози, я міцніше обняла Маркуса. Він зашипів і на декілька секунд припинив рухатися.

— Мені боляче, — я схлипнула.

— Ти молодець, Лу, — Маркус поцілував мої солоні від сліз щоки і почав повільно рухатися.

Біль не слабшав, але усвідомлення того, що я більше ніколи не стану тією колишньою наляканою дівчинкою-Лу, надавало сил. Маркус намагався рухатися обережно. Шкіра до шкіри. Одне дихання на двох. Ми стали єдиним цілим на всіх рівнях. Мій біль був природнім, але це не завадило моєму тілу відшукати потрібний ритм, щоб підлаштуватися під рухи Маркуса. Симфонія нашої близькості збуджувала свідомість.

Маркус притиснув гарячу долоню до мого попереку і ткнувся носом мені у шию. Поштовхи ставали все більш різкими і глибокими, розповсюджуючи біль уздовж усього мого тіла. Стиснутий рик, який трохи нагадав гуркіт літнього грому, опалив мою шкіру. Маркус завмер і втиснувся всім тілом у моє.

— Мені тебе замало, Лу, — прошепотів він. — Я нікуди тебе не відпущу. Нікуди.

— І не треба, — я обняла Маркуса за шию. — Не відпускай. Ніколи. Інакше я просто щезну. Перетворюсь на безлику тінь і щезну. А я цього дуже-дуже не хочу.