Адріана

 Після такої пристрасної ночі не дивно, що я зовсім не виспалася.  Була настільки сонною, що навіть мої сумніви з приводу того, що сталося, ще не прокинулися.  Це дозволило мені спокійно привітатися з хлопцями, а з Тайлером навіть перекинутися парою слів, поки він передавав мені згорток з моїм сьогоднішнім обідом. Правда, на роботу я все одно спізнилася.

 Попалася на очі похмурому Коліну, який прочитав мені довгу сувору нотацію, за час якої ледь не заснула.  Але як тільки увійшла до свого кабінету, сон як рукою зняло.  Сьогодні мені потрібно було розбиратися з магічними договорами, в яких не все чисто.  Варто було відстежувати, які додаткові заклинання в них вшиті і на що реагують. Мимоволі подумала, що це якраз робота для мага-інтуїта.  І те, на що я витрачаю близько півтори години, він зробив би хвилин за п'ять. Найбільше не любила цю частину своєї роботи.  Але посаду судового мага, на якій працювала на півставки, потрібно було виправдовувати.

 В цілому, день пройшов досить мляво в цих паперах.  І я ще раз переконалася, наскільки винахідливі бувають люди й нелюди в плані того, щоб зробити гидоту своєму ближньому.

 Тому додому з'явилася не в гуморі.  А тут ще знову в голову почали лізти думки про те, чи не зробила помилку, піддавшись спокусі з Тайлером, і як тепер себе поводити з хлопцями, що живуть зі мною під одним дахом.

 На щастя, хвилювалася абсолютно безпідставно.  Хлопці поводилися як зазвичай.  Напевно між собою вони все обговорили ще вранці.  Не знаю, до яких конкретно висновків після цього прийшли і до чого домовилися, але на наших відносинах це ніяк не позначилося, що не могло не радувати.

  Вечеря пройшла як завжди, в легкій і невимушеній розмові. Тайлер склав список ресторацій, в які має намір звернутися з пробною партією печива.  Цей перелік він подав мені на розгляд.  Побіжно пробігши поглядом, викреслила дві, про які йшла не дуже хороша слава, і запропонувала дописати ще одну, що розташована в багатому кварталі міста, і хлопець просто не наважився замахнутися на неї.

 Алан і Ділан, в свою чергу, з непідробним захопленням почали розповідати, що б хотіли зробити у дворі в якості майданчика для тренувань.  Ідея перетворити його на полігон мені не дуже сподобалася, але мене запевнили, що місця це займе не дуже багато, та й виконано буде в основному з підручних матеріалів, благо, що на горищі, що в коморі мотлоху вистачало.  У підсумку погодилася за умови, що мені поруч поставлять гойдалку.  У дитинстві, пригадую, я їх любила. А ще ельф почав барвисто розписувати, як би добре виглядала у дворі альтанка, оповита виноградною лозою, а навколо кущі, квіти на яких розпускаються після заходу сонця і дають тонкий, ледь вловимий аромат.

 Щодо цього я задумалася серйозно.  З одного боку, звучало заманливо, навіть дуже.  Та й у ельфів расова здатність така, що будь-яка рослина, посаджена ними, ніколи не зав’яне і росте швидше.  А ввечері сидіти в такій альтанці, попивати какао і задумливо дивитися на зірки напевно дуже приємно.  А з іншого — з підручних засобів таке вже не зробити.  Отже, потрібне фінансове вкладення, з яким, після забезпечення хлопців одягом та іншими необхідними дрібницями, поки явно належить почекати.  Тому чесно пообіцяла йому подумати над цим питанням.

 Мене нестримно хилило в сон.  Тому після неквапливої вечері і бесіди з хлопцями, я, в черговий раз позіхнувши, згадала, про те, що збираюся лягти спати раніше і пішла до ванної.  Коли повернулася, у вітальні на дивані сиділи Тайлер з Діланом і чи не пхали один одного ліктями.  Але при моїй появі вскочили, втупившись з надією.  Трохи осторонь стояв Алан, в погляді якого плюскотіла туга.

 Я зупинилася в подиві.  Спати хотілося шалено, що від мене хотіли чоловіки — сонний мозок відповідати не хотів.

 — Адріано, а ви на мене ще гнівайтесь?  — першим розрізав тишу трохи невпевнений голос Ділана.

 — За що? А, ні, ми ж обговорили все. Гаразд, ви займайтеся своїми справами, а я спати, — широко позіхнувши, відповіла я.

 — А хто з нас складе компанію?  — запитав уже Тайлер, з нетерпінням чекаючи відповіді.

 Ось воно що. У світлі нових подій не впевнені, з ким під боком вважатиму за краще засинати?  В принципі, саме зараз мені все одно, вже майже сплю.  Хоча, з Діланом все ж спокійніше.  Досить того, що сьогодні весь день мене ніби хтось смикав за невидимий гачок внизу живота, посилаючи солодке тремтіння по тілу, як тільки пам'ять послужливо підкидала картини того, що було вночі.

 — Ділан, — коротко відповіла я, не ставши пояснювати свої мотиви, і увійшла до своєї спальні, наостанок кинувши погляд через плече.

 Цього якраз вистачило, щоб побачити засмучену фізіономію Тайлера і нестримно щасливе обличчя Ділана.  Подумаю щодо цього вже завтра на свіжу голову.  Але в одному напівкровка мав рацію — необхідність приводити коханця з таверни на найближчий час відпала.  Принаймні до тих пір, поки наші з Тайлером відносини залишаються на колишньому рівні. А там вже час покаже.

 Заснула я одразу ж, щойно заплющила очі.  Як лягав Ділан, вже не чула.  Але прокинулася посеред ночі від ледь чутних стогонів крізь зціплені зуби і нерозбірливого переляканого судомного шепоту хлопця.

 Це змусило мене підірватися на ліжку і на кожній долоні сформувати по потоку бойового заклинання.  Але в кімнаті нікого не було, крім мене і Ділана, який лежав на спині, вчепившись пальцями в простирадло так, що кісточки аж побіліли від напруги.  З губ зривалися стогони, і явно не задоволення.  З-під щільно заплющених повік текли сльози, на обличчі вираз глухого відчаю і безнадії.

 Я тут же ввібрала магію назад і обережно спробувала розбудити його.  Що таке нічні кошмари, замішані на події минулого, знала не з чуток.

  — Ділане, прокинься, ти в безпеці, — тихо покликала його і легко потрясла за плече.

 На мій подив, з лап кошмару він вирвався майже миттєво.  Я лише торкнулася його, як хлопець розплющив очі, в яких ще плескалися жах та біль.

 — Адріана? — хрипким зі сну голосом здивовано вимовив Ділан і тут же сів на ліжку.

Потім його погляд полохливо метнувся до вікна.  Мабуть, вирішив, що вже ранок, і він проспав. Але побачивши, що ще ніч, з полегшенням видихнув.

 — Щось трапилося?  — стурбовано поцікавився він.

 — Тобі наснився кошмар.

 — Я вас розбудив?!  — вигукнув він у паніці.

 — Моя умова «не шуміти і не чіпати» відноситься тільки до умисних дій.  Ну, і ще до хропіння.  Все добре, тепер ти в безпеці.  Хочеш розповісти, що снилося?  — максимально доброзичливим і заспокійливим тоном сказала я.

  Спати як і раніше хотілося шалено.  Але і залишити Ділана в такому стані просто не могла.

 — Вибачте, я не хотів... А... Можна, я не буду розповідати?  — ледь чутно відповів він, опустивши голову.

 — Можна. Знаєш, свого часу я теж не могла спати без кошмарів.  Якщо вдень ще виходило не думати про те, що сталося, то вночі від цього було практично неможливо сховатися... — не знаю навіщо, поділилася я з ним тим, про що знав тільки Колін.  Можливо, причина в тому, що на долю Ділана випало більше жахливих подій і вже він як ніхто інший точно зрозуміє, про що говорю.

 — Ви?  — здивувався хлопець, втупившись в мене широко розплющеними очима.

 — У моєму минулому теж є моменти, які всіма силами намагаюся стерти з пам'яті.  Не буду приховувати, напевно, я досі ще повністю не оговталася.  А може, воно й на краще, в деякому сенсі.  Це змусило мене стати сильнішою, сподіватися тільки на себе, зробило тою, хто я є. Тобі більше нема чого боятися, Ділане. Все найжахливіше, що могло з тобою статися — вже сталося.  Тебе чекає світле майбутнє.  З твоїм даром відкрито багато доріг.  Через рік зможеш вступити до університету і тоді повністю поринеш в нове життя, яке будуватимеш лише ти сам, — неголосно сказала я, дивлячись йому прямо в очі.

 У міру того, як я говорила, на його обличчі все більше проявлявся захват і здивування.

 — Ви — чудо! — видихнув нарешті він, продовжуючи дивитися на мене з обожнюванням.  Але в глибині його очей помітила занепокоєння.

 — Ти про щось ще хочеш запитати? 

 — Я можу дізнатися, що саме з вами сталося?  — запитав Ділан, трохи зіщулившись в очікуванні відповіді.

 — Не зараз. До речі, ще не дозрів для того, щоб спілкуватися зі мною на «ти»?  Шкода. Гаразд, давай тоді далі спати. Лягай ближче, — відкинувши умовності, запропонувала я йому, знову лягаючи на ліжко.

 Ділан обережно підсунувся до мене ближче.  Трохи насмішкувато пирхнувши, підгребла його до себе практично впритул.  Який вже сенс відсуватися на край, якщо уві сні все одно перекочуюся до «мого ведмедика» і прокинуся, міцно притискаючи його до себе?

 — Дякую, — вже засинаючи, почула я, сказане тихо, але щиро.

 — За що? 

— За те, що з'явилися в моєму житті... — просто відповів Ділан, щасливо зітхнувши.

 Я не знайшла, що на це відповісти, а незабаром знову заснула.  Вранці ж, поки він заплітав мені волосся в зачіску, згадала, що так і не сказала про рішення Коліна.  І приголомшила його новиною, що з понеділка беру його з собою до відділку.  Про що одразу пошкодувала, бо від подиву Ділан трохи розгубився і смикнув мене за волосся, вирвавши пару волосків.  Тут же почав щиро просити вибачення, але, що мене порадувало, страху при цьому хлопець не відчував, лише жаль про доставлений мені дискомфорт.

 Решта днів до вихідних пройшли як один.  Я з ранку до вечора зникала у відділку, де не відбувалося нічого цікавого.  Ділан і Алан всерйоз підійшли до ідеї спорудження смуги перешкод і взагалі ту ділянку двору почали перетворювати на спортивний майданчик, але я нічого не мала проти.  До того ж, гойдалку для мене зробили в першу чергу.

 Тайлер же був зайнятий тим, що методично обходив всі ресторації, кав'ярні і таверни зі списку, пропонуючи свою випічку.  Три заклади запропонували йому зайти на наступному тижні і принести свою продукцію на пробу господарям, які могли б укласти договір.  І ось в суботу, як тільки я повернулася з роботи, сяючий Тайлер продемонстрував мені договір про постачання, на якому не вистачало тільки мого підпису.  Тобто, кав'ярня його вже підписала.

 Я уважно його вивчила, але все було чисто.  І вписала свої дані, після чого поставила розмашистий підпис.  Договір укладається поки на три місяці, але це вже щось.  І випічку потрібно їм приносити тричі на тиждень, оплата одразу ж.  Тепер з понеділка Тайлер у мене фактично працевлаштований, що не могло не радувати.

 Тому я привселюдно заявила хлопцям, що завтра ми відзначаємо цю подію обідом у дворі. Влаштуємо знову пікнік.  Моя ідея їм припала до смаку.

 А на вечір вихідного у мене були плани з Діланом.  Деякий час він уже провів без нашийника, його магічні потоки трохи підживилися, і тепер можна вже почати його вчити самим азам магічного мистецтва. Без цих знань до університету йому потім не вступити.  Втім, упевнена, що з цим проблем в будь-якому випадку не буде.  Інтуїти цінні навіть, коли найслабші.