Налаштування
Розмір шрифту:
Інтервал:
Колір
тексту:
фону:
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Ріна Скіх
Подаруй мені крила

Зміст книги: 42 розділів

Спочатку:
Розділ 1
14 дн. тому
Розділ 2
14 дн. тому
Розділ 3
14 дн. тому
Розділ 4
14 дн. тому
Розділ 5
13 дн. тому
Розділ 6
13 дн. тому
Розділ 7
13 дн. тому
Розділ 8
13 дн. тому
Розділ 9
13 дн. тому
Розділ 10
13 дн. тому
Розділ 11
13 дн. тому
Розділ 12
13 дн. тому
Розділ 13
13 дн. тому
Розділ 14
13 дн. тому
Розділ 15
13 дн. тому
Розділ 16
12 дн. тому
Розділ 17
12 дн. тому
Розділ 18
12 дн. тому
Розділ 19
12 дн. тому
Розділ 20
12 дн. тому
Розділ 21
12 дн. тому
Розділ 22
12 дн. тому
Розділ 23
12 дн. тому
Розділ 24
12 дн. тому
Розділ 25
12 дн. тому
Розділ 26
12 дн. тому
Розділ 27
12 дн. тому
Розділ 28
12 дн. тому
Розділ 29
12 дн. тому
Розділ 30
12 дн. тому
Розділ 31
12 дн. тому
Розділ 32
12 дн. тому
Розділ 33
12 дн. тому
Розділ 34
12 дн. тому
Розділ 35
12 дн. тому
Розділ 36
12 дн. тому
Розділ 37
12 дн. тому
Розділ 38
12 дн. тому
Розділ 39
12 дн. тому
Розділ 40
12 дн. тому
Розділ 41
12 дн. тому
Розділ 42
12 дн. тому

Адріана

 Поворухнутися все ж довелося, щоб злізти з Тайлера.  Але на цьому поки все.  Втомлено відкинулася на подушку, намагаючись відновити дихання.

 По тілу розливалося приємне відчуття.  Але чим більше часу проходило, тим більше мене мучили сумніви, чи правильно вчинила, піддавшись емоціям?  Скоса подивилася на Тайлера, натрапила на його пильний погляд.

 — Думаєш, чи не зробила помилку?  — немов прочитавши мої думки, запитав він, змусивши мене здригнутися.

 — Як ти…

 — Не хвилюйся, вранці все стане як раніше.  Просто зберігатиму спогади про цю ніч і сподіватися, що коли-небудь вона повториться, — спокійно сказав Тайлер, ледь піднявши куточки губ в подобі посмішки.

 Я трохи зніяковіло посміхнулася у відповідь, показуючи, що оцінила.  Ну а що можу йому відповісти на таку заяву?  Вже мовчу про те, що Алан і Ділан явно чули наш фінал. Начебто нікому нічого не винна, а все одно відчуваю себе ніяково.

 — Адріано... Пам'ятаєш, ти дозволила нам ставити питання?  Я можу зараз скористатися цим правом?  — раптом запитав він.

 Я насупилася, вдивляючись в темряві в його риси.  Що йому закортіло запитати саме зараз?  Чому краще зверху?  Чом би й ні? Та й навряд чи йому його попередні володарки сильно дозволяли інші позиції.

 — Питай, але не обіцяю відповісти.

 — Звідки у тебе шрами на спині?  — прозвучало несподіване запитання.

 — Що? Звідки ти знаєш?  — розгубилася я, сідаючи на ліжку, повертаючись до нього повністю обличчям.

 — Ти наказала мені лягти на ліжко, а сама стягнула сукню, сидячи до мене спиною, — послужливо підказав Тайлер.

 А й справді, після того приголомшливого оргазму, який він мені подарував, я не простежила за тим, щоб не повертатися до чоловіка спиною.  Настрій стрімко скотився вниз, а ще недоречно згадалося, що завтра рано вставати, щоб йти на роботу.

 — Це не та тема, яку мені хотілося б обговорювати.  Запитай краще що-небудь інше, — скривилася я.

 — Добре. Чому ти поцілувала мене?  Рабів не цілують в губи, — трохи помовчавши, обережно запитав він.

 — З часом ти і зовсім станеш вільним.  Що стосується того, що було зараз між нами — своїх коханців я цілую туди, куди побажаю, — усміхнулася я і на підтвердження своїх слів потягнулася до його обличчя і притулилася до його губ в уже більш ніжному чуттєвому поцілунку, показуючи, що розмова закінчена.

Провела рукою по його грудях, грайливо ущипнувши за сосок, опустила долоню на збуджений член, трохи попестила яєчка, вирвавши з грудей Тайлера захоплений стогін.  Жестом вказала йому, щоб він сів вище, упершись спиною в високу спинку ліжка.  Без слів перекинула через нього ногу і зі хтивим стогоном насадилася на його член.

 Руки хлопця тут же ковзнули на мої стегна, з несподіваною ніжністю почали мене погладжувати, в той час як я практично відразу взяла швидкий темп, притулившись губами до його губ, поцілунками заглушаючи наші стогони...

 Ближче до ранку все ж вирішила поспати кілька годин перед робочим днем, про що і повідомила Тайлеру.  Той відірвався від мене з жалем, але сперечатися не став.

 Поки він міняв постільну білизну на свіжу, сходила в душ.  У всьому тілі відчувалося приємне томління.  Думок, чи правильно я вчинила — вже майже не було.  Зрештою, ми всі дорослі люди, чому ні?

 На питання Тайлера, чи можна йому залишитися, відповіла ствердно.  Його обличчя засвітилося задоволеною посмішкою. Попросила тільки вранці не будити мене заради сніданку, а просто розштовхати хвилин за п'ятнадцять до виходу.  Після цього майже одразу заснула, із задоволенням відчуваючи, як приємно ниють натруджені м'язи…

 

 Тайлер

 Сказати, що я ризикував — не сказати нічого.  Зрештою, розраховував, що Адріана повернеться з уже знайомим напівкровним ельфом.  Наявності раба у нашої володарки він явно здивувався.  Та й утік тоді поспішно.  Були всі шанси, що в цей раз з моєю допомогою і зовсім не затримається. А гнів Адріани якось переживу.

 Зараз моя тактика полягатиме в тому, щоб випроваджувати з цієї території всі інші особини чоловічої статі.  Звичайно, за таку витівку Адріана розсердиться і чимало може зі мною зробити в якості покарання.  Але, впевнений, до каліцтв справа не дійде, а решту від неї спокійно прийму.

 Ну, і буде брехнею сказати, що зовсім не сподівався на те, що мені поталанить.  Я відганяв цю надію, але все ж... Чи не для цього навіть зробив татуювання?

 У міркуваннях Ділана і Алана було щось, що і мене переконало зачекати.  Зрештою, скільки років жив без жіночих пестощів.  Та й до того були такі моменти за участю володарок, що досі пересмикує, як згадаю. У будь-якому випадку, можу ще почекати.

  Та коли побачив поруч з Адріаною зовсім іншого чоловіка, злегка навіть розгубився, але більше розлютився.  Тобто, у неї не постійний коханець, вона їх змінює, але при цьому нами не користується?  Який тоді сенс?

 І почав імпровізувати.  Правда, майнула думка, що цей фейрі може виявитися любителем таким ігор та з радістю погодиться.  І хіба мало яку роль мені тоді виділять.  За довгі роки в рабстві встиг всякого надивитися.  З іншого боку, це явно не в стилі Адріани, і за мою зухвалість вона буде змушена мене покарати, не спустить же таке нахабство з рук?  А це вже моя перемога, бо займатися будуть мною, а не фейрі, який незрозуміло звідки взявся.

Я зрадів, коли він все-таки втік.  Правда, відчув легкий холодок страху, як тільки побачив, наскільки Адріана розлютилася, що на кінчиках її пальців замерехтіли слабкі іскри магії.

 Втім, вона швидко опанувала себе.  Потім кілька разів вдарила мене руками по плечах і грудях.  Чесно кажучи, це було навіть кумедно.  А ще зрозумів, що злість Адріану зовсім не потворила, навіть навпаки, робила її прекрасною.  Ці палаючі очі, рум'янець, що виступив на щоках, прискорене дихання...

 А потім вона зникла в своїй кімнаті.  І до мене із запізненням дійшло, що вона, скоріше, не злиться, а засмучена.  І її слова були тому підтвердженням. Несподівано стало шкода дівчину — ображати точно не хотів.  Як би там не було, довіряв я їй чи ні, але сприймати її цілком як володарку все одно вже не виходило.  Раптово зрозумів, що якщо хочу спробувати змінити своє життя, то варто ризикнути і піти зараз до кінця, спробувати з нею поговорити, і будь що буде.

 Шансів майже не було, але я витягнув щасливий квиток.  Так, як і раніше належав їй як річ і ні на секунду про це не забував. Але сьогодні вперше за кілька років відчув себе майже вільним.  Уже й забув це п'янке почуття, коли ти віддаєш і отримуєш у відповідь.

 Мені навіть не вистачає слів, щоб описати, наскільки все чудово було.  Ще до того, як потрапив в рабство, я встиг відчути всі принади сексу, і не один раз.  За роки неволі часто згадував ті моменти, порівнював, дбайливо зберігав спогади як про кращі ночі у своєму житті.  Але ніч з Адріаною переплюнула всі.

 Звичайно, деякі мої володарі теж доводили до оргазму тим чи іншим способом, дозволяли кінчити, і розрядка бувала досить бурхливою.  Але це було лише фізичне задоволення, мені ні на мить не давали забути, що я лише раб.  З Адріаною ж все інакше, незважаючи на її обмеження в плані дотиків.  Вона щиро насолоджувалася тим, що я давав їй, і не забувала про мене.

 У моєму житті траплялося і хороше, і погане.  Останнє, безумовно, набагато частіше, щасливі спогади можна було перерахувати по пальцях.  Але ця ніч подарувала мені ще один.  Адріані я сказав, що все залишиться як і раніше, але це було брехнею.  Не знаю як у неї, а моє сприйняття точно змінилося. Звичайно, буду вести себе так, як зазвичай, але зроблю все можливе, щоб незабаром знову опинитися в її ліжку.

 До ранку вже не спав.  І не тому що зовсім не хотів, ні.  Просто вважав дурним витрачати час на сон, коли можу просто лежати і насолоджуватися останніми хвилинами, проведеними з Адріаною.  Хто знає, коли випаде наступний раз.  У будь-якому випадку, вирішувати тільки їй.

 Коли розвиднілося, я все ж покинув її кімнату і пішов готувати сніданок для всіх.  Та й їй зберу на роботу з собою пакунок з їжею. Не втримавшись, торкнувся її шовковистого волосся, що розметалося по подушці, провів пальцями в парі міліметрів від її щоки, майже відчуваючи оксамитову шкіру.  Так, порушив наказ «не торкатися», але я ніколи і не боровся за звання найпокірнішого раба, за що мене і перепродували постійно.

 Але всі мої думки зараз займало інше.  Звідки у неї на спині шрами?  Та ще й такі? Так схожі на ті, які зараз прикрашають спину Алана.  Але у нього вони незабаром зійдуть зовсім, а ось у неї... Чому їх не прибрав цілитель? Дорого, але можливо.

 Не про те думаю.  Хто їх залишив?  Чи можливо, що вона теж була рабинею, а потім черговий господар її відпустив?  Це пояснило б її ставлення до нас.

Тоді вона встигла побувати як мінімум у двох господарів: того, хто знущався, і того, хто потім зробив її вільною.  Або ж це одна людина?  Цікаво, яку роль в її житті відіграє той дроу?  Він явно не просто начальник і щось знає про її минуле.

 Проте не в'яжеться: вона стихійний маг.  Та й про своє дитинство Адріана розповідала, точно була вільною і володіла магією. Потім навчалася в магічному університеті, інакше не стала б бойовим магом.  Значить, рабинею бути ніяк не могла.  Яку таємницю вона приховує в своєму минулому?

 Розмірковуючи таким чином, я вийшов зі спальні.  У вітальні на мене вже чекав Ділан.  Сидів, вдавав, що читає книгу.  Угу.  Та й Алан на звук відчинених дверей визирнув з кухні з чашкою якогось напою в руках. Зрозуміло, крім Адріани в цьому будинку сьогодні явно ніхто не спав.

 Я спокійно привітався і під мовчазними осудними поглядами пройшов на кухню. Відкрив холодильну шафу, роздумуючи, що саме приготувати.

 — Нічого нам розповісти не хочеш?  — почув я прохолодний голос Алана за спиною.

 Обернувшись, наткнувся на погляд ельфа, сповнений досади.  Чесно кажучи, очікував побачити більше злості.  Від Ділана, який приєднався до нас, хвилями розповсюджувалася образа, але він теж не злився.  Дивно.  Якби хтось із них переспав з Адріаною, я б, напевно, відчував злість.  Або ж ні?  Зрештою, чи не сам міркував всього пару днів назад, що краще будь-хто з нас, ніж сторонній?

 — Що розповідати?  І самі ж зрозуміли, що сталося, — спокійно відповів я, викладаючи необхідні продукти на стіл.

 — Угу. Повністю зайняв моє місце.  Тепер я їй буду не потрібен, — з гіркотою сказав Ділан, виглядав він пригніченим.

 — По-перше, на моєму місці жоден з вас не відмовився б і скористався можливістю, так що не треба на мене тут докірливо дивитися.  По-друге, те, що вона мені сьогодні подарувала ніч з собою, не означає, що щось змінилося, як і те, що таке повториться в майбутньому.  Але, зізнаюся чесно, я буду цього прагнути. По-третє, Ділане, ти взагалі на найвигіднішому становищі перебуваєш — тебе першого взяли до ліжка, ще й закріпили це місце за тобою, — докладно відповів я, не відволікаючись від приготування сніданку.  Алан тим часом спокійно став поруч і почав мені допомагати.

 — Я тебе й не звинувачую, навпаки, радий, що це був ти, а не хтось сторонній.  Хоча, звичайно, ми з Аланом не думали, що з цієї твоєї затії що-небудь вийде.  Але навіщо їй тепер я, якщо Адріана може залишати тебе в своїй спальні?  — тоскно зітхнув Ділан.

 — Згоден. Але у вас двох хоч є шанси.  Я ж перебуваю в опалі.  Добре, хоч розмовляє зі мною.  Сам винен, знаю, не треба було лізти, але від цього якось не легше… Гаразд, що сенсу припускати, що буде далі?  Вирішувати все одно Адріані, — гмикнув Алан і перевів розмову на наші тренування, пропонуючи зробити щось на зразок смуги перешкод на задньому дворику з підручних матеріалів, якщо Адріана дозволить.

 Ділан з ентузіазмом підтримав цю розмову.  Що не кажи, а життя з Адріаною безумовно пішло йому на користь, перетворивши з зашуганої жалюгідної істоти в майже звичайного хлопця.  Тільки тепер з'явився страх, що він стане не потрібний нашій володарці. Але, думаю, з часом це пройде.